Кравченко-Крюковський Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іван Григорович Кравченко-Крюковський (18151885) — кобзар

З життєпису[ред.ред. код]

Народився на Полтавщині, на околиці міста Лохвиця. Батьки були кріпаками поміщика Крюковського, тож співця й прозивали за прізвищем пана. Осліп, маючи 10 літ від роду. Коли він зовсім осліп то пан вигнав його i сказав: «Ти сліпий, нащо тобі хата? ти у людей де-небудь поживеш». На три роки хлопця відправила вчитися до кобзаря. Кравченко-Крюковський користувався надзвичайною популярністі у кобзарів та лірників: по-перше, як людина виско обізнана; по-друге, як «панмайстер», тобто президентові складної кобзарська-ліричної організації; по-третє, як людина доволі справедлива. У 1882 році було надруковано думи і коротка біографія від бандуриста. Так склалось, що мистецтво цього «великого кобзаря», як називають його сучасники, залишилось недостатньо вивченим, невідомий навіть його увесь репертуар. Кобзарського мистецтва навчався в панотців Івана Кравченка-Касьяна та Гаврила Вовка, а також у Клима Губи. У Кравченка-Крюковського теж були учні. Найвідоміший — Микола Дубина з Решетилівки на Полтавщині. З бандурою Іван Григорович обійшов усю Лівобережну Україну. Сучасники називали його великим кобзарем та кобзарським гетьманом. А дослідники народної творчості В. Горленко й О. Сластіон як виконавця історичних пісень і дум ставили вище навіть за Остапа Вересая. Та й сам Вересай був такої ж думки.

Виконував думи: «Втеча трьох братів з Азова», “Олексій Попович”, “Федір Безрідний-Бездольний”, “Три брати Самарські”, “Сокіл і соколя”, “Проводи козака”, “Сестра і брат”, “Вдова і три сини”, “Самійло Кішка”.

Помер у 1885 році.

Джерела[ред.ред. код]

  • Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. — Сідней, Австралія, 1986. — 106 с.