Крайовський мирний договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна Добруджа — яскраво жовта

Крайовський мирний договір, Крайовська угода (болг. Крайовска спогодба, рум. Tratatul de la Craiova) — мирне врегулювання територіальних питань між урядами Болгарського царства та Королівством Румунія, підписане в румунському місті Крайова, за яким 7 вересня 1940 Румунія поступилася Болгарії регіоном Південна Добруджа і обидві учасниці договору погодилися провести обмін населенням (меншинами) на прилеглих до нового кордону територіях.

Передумови та наслідки[ред.ред. код]

У Румунії з вересня 1940 влада вже перейшла до рук уряду маршала Йона Антонеску, який фактично став диктатором. При цьому формально країна залишалася монархією. Сам румунський король Кароль II 6 вересня 1940 був змушений зректися престолу на користь свого сина Міхая під тиском громадської думки, обуреної територіальними втратами, які Каролю II не вдалося запобігти. Так, 1940 Румунія була змушена погодитися на анексію Радянським Союзом (під тиском Москви і Берліна — для виконання положень пакту Молотова-Ріббентроппа) Бессарабії (з якої була створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка) і передачу Українській Радянській Соціалістичній Республіці Північної Буковини. Понад те, другий Віденський арбітраж 30 серпня 1940 року передав Королівству Угорщина Північну Трансільванію. Кароль II був змушений залишити країну. Новим королем став його син Міхай I. Прагнучи компенсувати територіальні втрати, Королівство Румунія стає союзником Третього Рейху, розраховуючи на спільні бойові дії проти СРСР з метою повернення втрачених територій[1]

Обмін населенням[ред.ред. код]

В ході обміну населенням румуномовні поселенці (румуни, мокани, аромуни, мегленорумуни), всього близько 80 000 чоловік, більшість з яких осіло тут за наполяганням уряду після Другої балканської війни, 1913 (тоді було укладено Бухарестський мирний договір (1913), були депортовані з болгарської території. На їх місце доставили депортованих болгар з румунської території, всього близько 65 000 чоловік (переважно з міста Мачин). З часом, із урахуванням числа пізніх переселенців, число депортованих румунів оцінено в 110 тисяч, а болгар  — 77 тисяч. Обмін населенням привів до значної гомогенізації населення Добруджі, а також Румунії, створивши умови для початку політики румунізації меншин в країні.

Примітки[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]