Красний Деркул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Красний Деркул
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Станично-Луганський
Рада/громада Красноталівська сільська рада
Код КОАТУУ 4424883003
Облікова картка Красний Деркул 
Основні дані
Засноване 1905
Населення 259
Площа 1,1 км²
Густота населення 235,45 осіб/км²
Поштовий індекс 93621
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°51′29″ пн. ш. 39°49′10″ сх. д. / 48.85806° пн. ш. 39.81944° сх. д. / 48.85806; 39.81944Координати: 48°51′29″ пн. ш. 39°49′10″ сх. д. / 48.85806° пн. ш. 39.81944° сх. д. / 48.85806; 39.81944
Середня висота
над рівнем моря
113 м
Водойми р. Деркул
Місцева влада
Адреса ради 93621, с. Красна Талівка; тел. 96-2-20
Карта
Красний Деркул is located in Україна
Красний Деркул
Красний Деркул
Красний Деркул is located in Луганська область
Красний Деркул
Красний Деркул

Кра́сний Де́ркул — село в Україні, у Станичо-Луганському районі Луганської області. Населення становить 259 осіб. Орган місцевого самоврядування — Красноталівська сільська рада.

Історичні відомості[ред.ред. код]

В околицях села виявлено поселення пізньої бронзи, могильник раннього середньовіччя, 12 курганних могильників із 16-ма курганами.

Засноване село у XVIII столітті. Територію заселили козаки, селяни, втікачі з Чернігівської, Полтавської, Воронезької губерній. Новостворений хутір мав назву Ларіонів — від прізвища власника землі, настоятеля Свято-Троїцького храму в Біловодську — Ларіона. Ще хутір називали Ларіонів-Деркульський.

Сучасна назва з'явилася в роки радянської епохи, адже утворена шляхом дублювання назви річки та додане слово «красний».

Пам'ятки[ред.ред. код]

У селі є Братська могила радянських воїнів. Історико-архітектурною пам'яткою села була церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована на початку XVIII століття. Пам'ятка знищена пожежею у березні 2011 року. Нині будується нова церква.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 259 осіб, з них 20,85% зазначили рідною мову українську, а 79,15% — російську[1].

Джерела[ред.ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В.В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 397-398, матеріали Віктора Висоцького).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.