Марківка (селище)
| Селище Марківка | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Луганська область | ||
| Район | Старобільський район | ||
| Громада | Марківська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1703 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 15,88 км² | ||
| Населення | ▼6421 (01.01.2011)[1] | ||
| Густота | 404 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 92400[2] | ||
| Телефонний код | +380 6464 | ||
| Географічні координати | 49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д. / 49.52528° пн. ш. 39.55556° сх. д.Координати: 49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д. / 49.52528° пн. ш. 39.55556° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 103 м | ||
| Водойма | річка Деркул
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Старобільськ | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 300 км | ||
| - автошляхами: | 125 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 92400, Луганська обл., Марківський р-н, смт Марківка, вул. Центральна, 18 | ||
| Карта | |||
  Марківка | |||
 Марківка | |||
| |||
|
| |||
Ма́рківка[3] — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. Лежить на історичній Слобідщині. Утворює Марківську селищну раду. Марківка розташована у верхів'ях річки Деркул — притоці Сіверського Дінця.
Розташування[ред. | ред. код]
Марківка розташована у верхів’ях річки Деркул – притоці Сіверського Дінця.
Історія[ред. | ред. код]
Про давнє заселення цієї території свідчать виявлені поселення епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до нашої ери).
Виникнення Марківки припадає на кінець XVII — початок XVIII століття. В 1703 році переселенці із Чернігівщини і Полтавщини заснували безіменне поселення, яке згодом назвали Марківкою. Але на пам'ятному камені до 300-річчя села вказано 1690-1990.
1708 року, під час придушення козацького повстання на чолі з Булавіним, Марківку було повністю зруйновано і лише через 25 років поселення почало відроджуватися.
Населення займалося землеробством, скотарством, торгівлею. Хліб для збуту вивозився в порти Озівського моря, а також у Воронезьку та Курську губернії. Пшениця, в особливості «арнаутка», користувалася великим попитом. Згодом інтенсивно розвивалося скотарство. Населення розводило коней, волів, свиней та мулів. Широку популярність здобули вівці під назвою «айдарські».
З 1765 року жителі села були приписані до державного кінного заводу, де вони мусили відбувати повинності натурою і працею. [4](рос.)
Жителі села пережили масове нашестя сарани, чуму та холеру. Епідемії та хвороби забрали тисячі людських життів. У 1905 році Харківська земська управа провела повне обстеження Марківки. Відповідно до зібраних матеріалів тут нараховувалося 1405 селянських дворів і 9020 чоловік населення, діяли три трикласні школи, три храми.
В 1907 році бідняк Аврам Семенович Онопрієнко виростив гарну цибулю. 50 вінків цієї городини купив у нього лікар Зайцев і повіз до Парижу, аби представити на сільськогосподарській виставці. В результаті цибуля сорту «Марківська» отримала золоту медаль та набула світової слави. Потім її експонували на інших виставках, у тому числі на всесвітньовідомій 1912 року.
З 1907 року марківська цибуля експортувалася до Англії та Німеччини. Пелешенко П. Я. 1893 року народження згадував, що він, як голова кредитного товариства в 1927—1929 роках організував заготівлю цього корисного овочу для відправлення за кордон. Для Англії пакували велику цибулю в стандартні мішки по 40 кг, для Німеччини — середньо-стандартну по 30 — 40 кг. Товар вивозився з залізничних станцій Кантемирівки, Черткового, Зоринівки. Від його реалізації селяни мали значні прибутки. Так, у селі 1 фунт цибулі коштував 2 — 3 копійки, а пуд — 40 копійок. На той час це були пристойні гроші.
У 1912 році в селі було відкрито бібліотеку, яка налічувала 500 книг.[5] У січні 1918 року тут було створено революційний комітет, який очолив Андрій Іванович Єременко — згодом маршал, Герой Радянського Союзу і Герой Чехословаччини.
У 1921 році вбуло організовано комуну, а згодом і товариство зі спільного обробітку землі. Колективізація у Марківці проходила за умов гострої класової боротьби і була завершена восени 1930 року, селяни об'єднали у дев'ять колективних господарств. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів селища[6].
11 липня 1942 року Марківку окупували німці. Звільнили село у січні 1943 року.
Сучасна історія[ред. | ред. код]
В 1960 році село Марківка набуло статусу селища міського типу. В січні 1965 року на виконання Указу Президії Верховної Ради УРСР Марківка стала центром Марківського району.
В часи російсько-української війни у контрольованій українськими силами Марківці уночі з 18 на 19 вересня 2014 року з гранатомета обстріляно будинок голови райдержадміністрації Віктора Черніка, поранено голову РДА та його дружину.[7]
У 2020 Марківка увійшла до Старобільського району Луганської області. Марківська селищна територіальна громада утворена 25.07.2019 року.[8] До складу Марківської територіальної громади ввійшли території колишньої Бондарівської, Кризької, Ліснополянської, Сичанської, Кабичівської, Краснопільської, Герасківської та Просянської сільських рад Марківського району Луганської області.
В ході повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року Марківську об'єднану територіальну громаду окупували російські війська.
Освіта[ред. | ред. код]
Марківська гімназія Марківської районної державної адміністрації [9]
Промисловість[ред. | ред. код]
- товариство з обмеженою відповідальністю «Марківський сирзавод»
- Державна пожежно-рятувальна частина 23
Культура, спорт[ред. | ред. код]
Діє клуб та районний краєзнавчий музей. Ще існує 2 приватних музеї (музей Павла Калашникова та ще)
Стадіон «Нива»
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- У парку встановлено пам'ятник Чипполіно.[10]
- пам'ятник маршалу Єрьоменко
- пам'ятник 300-руччю Марківки
Архітектура[ред. | ред. код]
У селі збереглися і дорадянську будівлі, в одній з них розташована санепідстанція.
Флора[ред. | ред. код]
Поблизу Марківки ростуть воронці — багаторічна рослина родини півонієвих, відома під народними назвами: кудла, вороне́ць, вороно́к, степова́ піво́нія. Причорноморський ендемік, занесений до Червоної книги України. Декоративна культура.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок культури -
Алея героїв -
Районна лікарня -
-
Пожежна частина ДСНС -
поховання -
ліцей -
Чипполіно -
-
будівля санстанції
Краєзнавчий музей[ред. | ред. код]
-
-
-
-
Мундир маршала
Приватний музей Павла Калашникова[ред. | ред. код]
Приватний музей Павла Коваля[ред. | ред. код]
-
-
стілець -
ФОТОКАМЕРА -
-
-
-
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Андрієнко Сергій Володимирович — старший сержант, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
- Єрьоменко Андрій Іванович (1892—1970) — Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу.
- Єрьоменко Неоніла Семенівна — вчений у галузі офтальмології.
- Єфіменко Геннадій Григорійович – історик.
- Птіцин Віталій Ігорович — солдат, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
- Тукач Сергій Михайлович — український футболіст.
- Шило Володимир Сергійович — — прапорщик, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гераськівський».[11]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
- ↑ Укрпошта: поштові індекси. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
- ↑ Наголос подано за Ма́рківка. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
- ↑ Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки этнографии края, т. 1, стр. 897, 898.}
- ↑ «Історія міст і сіл Української РСР»
- ↑ Марківка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ В Марківці на Луганщині обстріляли з гранатомета будинок голови райдержадміністрації (ДОПОВНЕНО). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 19 вересня 2014.
- ↑ Марківська громада. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Марківська гімназія. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Чипполіно замість Леніна. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 101 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1865—1867 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 4, 254 аркуші.
- Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1872—1906 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 5, 449 аркушів.
- Метрична книга Архангело-Михайлівської церкви слободи Заводянка за 1891—1894 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 13, 174 аркуші.
- Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1907—1910 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 26, 262 аркуші.
- Метрична книга Успенської церкви слободи Заводянка за 1911—1913 роки. — Державний архів Луганської області (ДАЛО). Фонд 126. Опис 16, справа 30, 183 аркуші.
Посилання[ред. | ред. код]
- Марківка,«История Городов и Сёл» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Марківка,«Історія міст і сіл Української РСР»
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марківка (селище) |
|
Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
|
