Координати: 49°2′29.350000099595″ пн. ш. 33°25′38.400000098811″ сх. д. / 49.04149° пн. ш. 33.42733° сх. д. / 49.04149; 33.42733
Очікує на перевірку

Загальноосвітня школа № 9 (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кременчуцька ЗОШ І—ІІІ ступенів № 9)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кременчуцька ЗОШ І—ІІІ ступенів № 9
ТипЗОШ
Країна Україна
РозташуванняКременчук
49°2′29.350000099595″ пн. ш. 33°25′38.400000098811″ сх. д. / 49.04149° пн. ш. 33.42733° сх. д. / 49.04149; 33.42733
Засновано1936
ДиректорКамська Тетяна Володимирівна
АдресаПолтавська область, Кременчук, вул. Івана Приходька, 38/5
Сайтkremenchuk-gimnaz9.pl.sch.in.ua
Мапа
CMNS: Загальноосвітня школа № 9 у Вікісховищі

Кременчу́цька ЗОШ І—ІІІ ступені́в № 9 — загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 9, розташована у Кременчуці. Будівля школи є пам'яткою архітектури.

Історія

[ред. | ред. код]

Будівля Крюківської школи № 4 (нині № 9) відкрита 1 вересня 1936 р. за типовим проектом на 840 учнів. П-подібна в плані, цегляна, триповерхова. Зараз вхід у будівлю з двору.

Це була перша школа, збудована в Крюкові за радянських часів. Сюди поступово переводили учнів із деяких інших шкіл Крюкова. Першим директором була Зінченко Ксенія Олександрівна (1936-1938рр.). Перший випуск 10 класу відбувся у 1939 р.

У червні 1941 р. у Крюкові був організований винищувальний батальйон, який дислокувався у приміщенні школи. Командиром батальйону був начальник міліції Михайлик; політруком, а згодом командиром – учитель російської мови і літератури Дмитро (Іванович?) Ляпкало, командиром одного із взводів – учитель історії Хоха Василь Дементійович (загинув 09.08.1941 в рядах бійців ДНО).

Під час окупації у школі знаходився німецький госпіталь, відразу після визволення Крюкова – короткий час радянський госпіталь. Під час війни будинок мало постраждав, тому заняття відновилися уже в 1944 р.

У післявоєнний період нумерація шкіл змінилася, і Крюківська школа № 4 стала середньою школою № 9.

У 2012 році силами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» проведений ремонт і реконструкція будівлі школи, про що нагадує інформаційна дошка.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У 1995 р. на будівлі школи встановлено меморіальну дошку з чорного габро (23*50*2,5 см), на якій пам’ятний текст: «У цьому будинку в липні-/ серпні 1941 р. знаходився/ Крюківський винищувальний/ батальйон,/ командир Д.І.Ляпкало». Закріплена чотирма металевими гвинтами.
  • 12 грудня 2016 р. за поданням колишніх учнів ЗОШ № 9, на фасаді допоміжної будівлі школи була відкрита меморіальна дошка загиблому Антону Бутиріну. Меморіальна дошка виготовлена з полірованого чорного габро (60*80*2,5 см). Зліва портретне зображення полеглого  у військовій формі без головного убору, поряд зображення ордена, справа напис: «Бутирін / Антон Володимирович / сержант / 92-ї окремої / механізованої бригади / Випускник Кременчуцької ЗОШ № 9  1993 року / Загинув, захищаючи цілісність та незалежність / України в Іловайському котлі 28.08.2014 / Нагороджений орденом / «За мужність» ІІІ-го ступеня/ Герої не вмирають!». Дошка закріплена 4-ма металевими гвинтами. Внизу змонтована поличка з чорного габро (17*80*2 см) для покладання квітів.

У школі № 9 навчався учасник антитерористичної операції Антон Бутирін.

Бутирін Антон Володимирович (Христович) (01.01.1978, м. Кременчук – 28.08.2014, між селами Новозар’ївка і Войкове Старобешівського р-ну Донецької обл.; 31.08.2016, м. Кременчук). Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади. У загальнодержавному списку втрат Збройних Сил України зареєстрований під номером 952.

Був похований як невідомий учасник АТО під номером 4039 на Кушугумському кладовищі у м. Запоріжжі. 16.09.2014 р. тіло А.Бутиріна було ексгумоване і доставлене у Запоріжжя пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). У червні 2016 році ДНК-експертиза останків похованих невідомих солдатів показала, що серед них є і останки Антона Бутиріна.

Антон Бутирін перепохований 31 серпня 2016 року в Кременчуці на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО (сектор № 12, квадрат 9).

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. Архів Кременчуцького краєзнавчого музею. Ф.1, оп.1, спр. 304.
  2. Близнюк Г.О. Старі школи Крюкова. - Кременчук, 2006. – С.21.
  3. Книга Пам’яті загиблих в АТО, режим доступу: http://memorybook.org.ua/units/zsu.htm
  4. Погибшего под Иловайском кременчужанина нашли только сейчас, режим доступу: http://kg.ua/index.php /novosti/kremenchug-i-regiony/item/11238-pogibshego-pod-ilovajskom-kremenchuzhanina-nashli-tolko-sejchas.htm
  5. У Крюкові відкрили меморіальну дошку Герою Іловайська Антону Бутиріну, режим доступу: http://kremen.today/2016/12/12/u-kryukovi-vidkrili-memorialnu-doshku-geroyu-ilovajska-antonu-butirinu/
  6. Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 16.07.2021 № 529.