Криза в Московії в кінці 16 століття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівонська війна була одним із тригерів кризи

Криза в Московському царстві в кінці 16 століття (Поруха) - події найтяжчої економічної кризи останніх років доби царювання Івана Грозного (1570-1580 роки), які стали наслідком Лівонської війни (1558-1583) та опричнини (1565-1572). Внаслідок цієї кризи відбувся масовий голод, депопуляція та занепад сільського господарства Московії. Цю кризу вважають однією із передвісників Смутного часу[1].

Причини[ред. | ред. код]

Причинами кризи вважають непосильні витрати Московського царства на Лівонську війну на заході та проти татар на сході, посилені руйнуванням економіки, а також встановлення авторитарної влади московського царя Івана Грозного під час державного терору спричиненого опричниною. Одними із причин також вважаються вимирання частини селян внаслідок голоду та втеча частини селян у Надволжя, що призвело до нестачі робочої сили.

Криза 1560-1570-х років[ред. | ред. код]

Криза почалася в середині 1560-х років внаслідок поганого урожаю 1567 року та значного зростання податків в попередні десятиліття, оскільки Московське царство вело дорогі війни проти татар на сході та проти Королівства Польщі та Шведської імперії на заході. Голод почався, коли ціни на зерно зросли у 8-10 разів і залишалися високими після чергового поганого врожаю наступного року.

Під час кризи запустіли найбільш розвинені в економічному плані центральні (район Москви) та північно-західні (район Новгорода та Пскова) регіони країни. У роки опричнини та Лівонської війни одна частина населення вимерла, інша утекла на південь та схід. Понад 50% ріллі, а місцями до 90%, залишалися необробленими. Різко зріс податковий тиск, сільське господарство втратило стійкість, і почався голод. У 1570-1571 роки на території Московського царства також почалася пандемія чуми[2]. Незважаючи на заходи щодо локалізації спалахів, пандемія чуми поширилася в Центральній та Північній частинах Московії[3]. Населення багатьох населених пунктів зникло, а також надходили численні повідомлення про канібалізм[4]. Особливо постраждали міста із більш щільним населення, а деякі міста втратили майже усіх своїх жителів. У 1578 році в Коломні було лише 12 господарств (дворів), що платили податки, а в Муромі більшість господарств (дворів) і крамниць були пустими[5].

Погром Новгорода опричниками Івана Грозного сприяв поширенню кризи на північний захід. У рамках агресії війська Івана Грозного знищували по дорозі міста та випалювали поля, спустошивши до 90 відсотків орних земель навколо Новгорода. У поєднанні з неврожаями попередніх років, це призвело до величезної нестачі продовольства (і спричинило проблеми з постачанням Московії під час Лівонської війни)[6]. Вбивали як дворян, так і простих людей, а часті зміни власників землі негативно вплинули на економіку[7].

Криза значно послабила державу. Кримські татари пішли походом на васальну Московію в 1571 році, спаливши Москву, спустошивши значні території та забравши в рабство 100 000 полонених.[8] У 1570-х роках попередні завоювання Московії в Лівонії були втрачені, а деякі додаткові території були втрачені Швеції[9].

Сучасники називали кризу порухою, що перекладалося як збиток, втрата чи лихо[10]. Селяни Іосифово-Волоколамського монастиря пояснювали занедбання посівних земель із поєднанням епідемії чуми, татарських набігів, неврожаїв і великих податків[11].

Наслідки[ред. | ред. код]

Борис Чоріков - «Голод у Москві за Бориса Годунова» (іл. з кн. «Живописний Карамзін», 1836)

Гостра фаза кризи минула, коли в 1584 році на престол вступив Федір I. Значна частка орних земель запустіла. Найбільше від війни, опричнини, голоду та епідемій постраждав Північний Захід. Населення Новгородської області скоротилося більш ніж на 80%, причому за даними Деревського повіту третина посівних земель спустіла через смертність. Підмосков'я зазнало походу кримських татар і там було занедбано 90% орних земель. В інших частинах навколо Підмосков'я від 18 до 60 відсотків селянських наділів були покинуті через високу смертність і міграцію[4]. Це була одна з найсильніших демографічних катастроф, які пережила Московія[2].

Внаслідок вимирання населення суттєво зросла заробітна плата та знизилася рента за землю. Заробітна плата робітників у Вологді і Іосифово-Волоколамському монастирі зросла в хлібному перерахунку в 2,5 рази. При цьому оброк і панщина зменшилися в 2-3 рази[12]. Таким чином у землевласників, переважно служивого класу, впали доходи, і в багатьох маєтках взагалі не було селян[12]. Московитська армія, що складалася частково з кінноти служивих людей, у результаті втратила половину своєї чисельності[12]. Покріпачення посилилося після кризи правління Федора I і Бориса Годунова, коли дворянство намагалося прив'язати до землі решту селян[13]. Суттєво зменшилися також державні податки, які сплачували селяни, і відповідно скоротилися державні доходи[12]. Деякі історики кажуть, що криза призвела до масової міграції до чорноморських степів та нещодавно завойованого Надволжя[14], тоді як інші вважають це малоймовірним, оскільки ці регіони зазнали вторгнень і повстань одночасно[4].

Відновлення було повільним, і деякі історики кажуть, що криза не закінчилася до кінця 16 століття[15][1]. На думку Турчина і Нефьодова, диспропорція між зростаючою чисельністю еліти та зменшенням кількості селян не була усунена і стала однією з причин Смутного часу[12].

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Каштанов та Столярова, 2020, с. 48.
  2. ↑ а б Turchin та Nefedov, 2009, с. 252.
  3. ↑ Колычева, 1987, с. 177.
  4. ↑ а б в Turchin та Nefedov, 2009, с. 253.
  5. ↑ Колычева, 1987, с. 179-180.
  6. ↑ Martin. Medieval Russia, 980-1584. [p 369]
  7. ↑ Колычева, 1987, с. 181.
  8. ↑ Turchin та Nefedov, 2009, с. 252-253.
  9. ↑ Riasanovsky, 2000, с. 152.
  10. ↑ Шишков, 2005.
  11. ↑ Колычева, 1987, с. 193.
  12. ↑ а б в г д Turchin та Nefedov, 2009, с. 254.
  13. ↑ Turchin та Nefedov, 2009, с. 255.
  14. ↑ Платонов, 2022, с. 75.
  15. ↑ Колычева, 1987, с. 200.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Каштанов, С. М.; Столярова, Л. В. (2020). Иван Грозный и его время [Ivan the Terrible and his time] (рос.). ДиректМедиа. ISBN 9785449912459.
  • Платонов, С. Ф. (2022). Иван Грозный. Борис Годунов. Смутное время [Ivan the Terrible, Boris Godunov, Time of Troubles] (рос.). Litres. ISBN 9785041136598.
  • Turchin, Peter; Nefedov, Sergey A. (2009). Secular Cycles. ISBN 9780691136967.
  • Колычева, Евгения Ивановна (1987). Аграрный строй России XVI в. [The agrarian system of Russia in the 16th century] (рос.). Наука.
  • Шишков, Александр (2005). Очищение от Смуты [Cleansing from Troubles]. Родина (российский исторический журнал) (рос.). 11. ISSN 0235-7089. Архів оригіналу за 3 січня 2013.
  • Riasanovsky, Nicholas V. (2000). A History of Russia. Oxford University Press. с. 152. ISBN 0195121791.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криза_в_Московії_в_кінці_16_століття&oldid=42379800