Кубрак В'ячеслав Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'ячеслав Кубрак
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png Прапорщик
Кубрак В'ячеслав Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 11 квітня 1986(1986-04-11)
Миролюбівка
Смерть 11 жовтня 2019(2019-10-11) (33 роки)
(помер від поранень)
Військова служба
Роки служби —2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Рід військ БЗ МП.svg Морська піхота
Формування
36 ОБрМП.png
 36 ОБрМП
Війни / битви

Міжнародні сили з підтримки миру в Косові
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

В'ячесла́в Анато́лійович Кубра́к (11 квітня 1986(19860411) — 11 жовтня 2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1]. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1986 року в селі Миролюбівка (Нововоронцовський район, Херсонська область).

Учасник миротворчої місії в Косові — був водієм тягача на базі «Уралу». Брав участь у порятунку польських миротворців, автомобіль яких впав у гірську прірву та застряг на дереві. 2008 року у складі інженерно-саперного загону 17-ї танкової бригади ліквідовував наслідки вибухів на 61-му арсеналі ЗСУ в Лозовій, розміновував прилеглі території з 2009 по 2012 рік. Одного разу прибув представник Генерального штабу та захотів на власні очі побачити чим займаються сапери — на об'єкт повіз В'ячеслав Кубрак гусеничною технікою ІМР-2. При проїзді через небезпечну ділянку під машиною вибухнула міна 82-го калібру; Кубрак зазнав контузії. Проходив службу у Криму, в 36-й бригаді. У складі бригади двічі брав участь у міжнародних військових навчаннях «Сі Бриз».

Після окупації Криму російськими військами вийшов на материкову частину України. Прапорщик, командир інженерно-саперного взводу 36-ї бригади. З вересня 2014 року виконував завдання у Приазов'ї; бойове хрещення прийняв поблизу селища Гранітне, відразу потрапили під шквальний вогонь російської важкої артилерії та «градів». У друге відрядження знову в сектор «Маріуполь». Поблизу селища Лебединське зняли ворожі міни та виставили їх на ті маршрути, якими мала рухатися ДРГ; для багатьох окупантів той ранковий похід був останнім. 2016 року взвод В'ячеслава першим вступив на східну околицю Широкиного. У 2017 році став героєм сюжету «Військового телебачення» — про саперів на фронті. На його особистому рахунку не одна сотня бойових розмінувань.

8 жовтня 2019 року під час виконання бойового завдання з проведення інженерної розвідки в зоні боїв зазнав мінно-вибухового поранення внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.

11 жовтня 2019-го помер в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова.

Похований у Миролюбівці.

Без В'ячеслава лишилася дружина Анастасія (одружився в липні 2019 року).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (22 серпня 2020, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2]
  • Орден «За мужність» III ст. (23 серпня 2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3]
  • Медаль «За бездоганну службу» III ст. (22 травня 2018) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету i територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня морської піхоти України[4]
  • Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У шпиталі Дніпра помер командир взводу 36 обрмп В'ячеслав Кубрак, поранений на Донбасі
  2. Указ Президента України від 22 серпня 2020 року № 338/2020 «Про присвоєння В.Кубраку звання Герой України»
  3. Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 625/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України від 22 травня 2018 року № 144/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 203
22 серпня 2020
Наступник:
Матвіїв Тарас Тарасович Горайський Юрій Володимирович