Матвіїв Тарас Тарасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарас Матвіїв
Тарас Тарасович Матвіїв
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png Лейтенант
(посмертно)
Загальна інформація
Народження 18 лютого 1989(1989-02-18)
м. Жидачів, Жидачівський район, Львівська область, Україна
Смерть 10 липня 2020(2020-07-10) (31 рік)
поблизу с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Збройні сили України
Нагороди та відзнаки
Герой України

Тарас Тарасович Матвіїв (18 лютого 1989, Волинська область, Україна — 10 липня 2020, поблизу с. Троїцького, Україна — український журналіст, громадський діяч, військовик. Герой України (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Тарас Матвіїв народився 01989-02-1818 лютого 1989 року у Волинській області, але з дитинства мешкав в м. Жидачеві Львівської області.

Після завершення навчання у Жидачівській школі № 1, в 2011 році - закінчив факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, був кореспондентом ТРК «Ера» (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. З 2015 року№ — депутат Жидачівської райради VII скликання, від Української Галицької партії. Був організатором військово-патріотичних вишколів «Лицар Удеча» та Удеч-фесту «Івана Купала».

У вересні 2018 року вступив на курси лідерства НАСВ ім. Петра Сагайдачного, де отримав звання молодшого лейтенанта та з грудня 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді командира взводу у 24 ОМБр. Виконував завдання на взводному опорному пункті «Сармат».

Загинув 10 липня 2020 року, під час ворожого мінометного обстрілу позицій Об'єднаних сил поблизу с. Троїцького Попаснянського району на Луганщині[1].

Після прощання у Києві на Майдані Незалежності та у Львові, похований в Жидачеві[2].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Активний учасник Революції гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором «Пошукової ініціативи» (організації, що розшукувала зниклих людей під час Революції гідності), членом ГО «Українська галицька асамблея», засновником ГО «Народний легіон», активістом руху «Стоп лісоцид».

Був депутатом Жидачівської районної ради (2015—2020).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (13 липня 2020, посмертно) — за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 202
13 липня 2020
Наступник:
Губанов Сергій Леонідович Кубрак В'ячеслав Анатолійович