Курсанова Марина Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марина Курсанова
рос. Марина Курсанова
Марина Курсанова фото.jpg
Марина Курсанова. Львів, травень 2007 року.
Ім'я при народженні Марина Вікторівна Курсанова
Народилася 1 лютого 1963(1963-02-01) (56 років)
Каспійськ
Громадянство Україна Україна
Національність росіянка
Діяльність поетеса, прозаїк, співачка
Alma mater Українська академія друкарства
Мова творів російська, українська
Роки активності 1989 — досі

Мари́на Ві́кторівна Курса́нова (рос. Мари́на Ви́кторовна Курса́нова; * 1 лютого 1963(19630201), Каспійськ) — українська письменниця, поетеса, бард, виконавиця власних пісень в жанрах авторської та популярної пісні, шансону, етно і рок-балад.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася 1 лютого 1963 року в Каспійську, що в Дагестані, в сім'ї геолога, Віктора Курсанова, згодом викладача Львівського політехнічного інституту. Закінчила Львівську середню школу № 69. 1984 року закінчила відділення редагування Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. Працювала у львівських виданнях — «Галицькі контракти» та газетах «Експрес», "Високий Замок", "Європеєць", у яких поміщала статті на теми літератури, науки та мистецтва. Працювала також у видавництві «Ахілл» і журналі «Податкове планування»[1], у газеті "Крок" (головним редактором). Займалась видавничою діяльністю, була співвласником видавництв "Арт-Прінт", "Барви". Певний час вела телепрограму на Львівському обласному телебаченні. Мешкає у Львові.

Має двох дітей — дочку Алісу і сина Микиту.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературна[ред. | ред. код]

Марина Курсанова дебютувала як поетеса в журналі «Родник» (Рига, 1989). Друкувалась у виданнях «Високий Замок», «Гамаюн», «ТОР», «Прямая речь», «Арион», "Волга", "Весь", "Бібліотека Утопій". Належить до членів Львівської асоціації літераторів імені Сергія Єсеніна. Поезія Марини Курсанової публікувалася в колективних збірках і в альманасі «Книга соблазнённых поэзией», складеному з віршів львівських поетів, у рамках проекту «Библиотека утопий» (Москва, 2000). Окрема поетична збірка «Лодка насквозь» вийшла у Львові 1995 року. Прозові й поетичні твори авторки також регулярно друкувалися в журналі «Знамя». 2003 року Марина Курсанова стала лауреаткою премії цього журналу — за публікацію «Птенцы летят следом… Путеводитель по литературной карте Львова».

2000 року вийшли у світ її два романи в жанрі іронічного детективу. У романі «Любовь пчёл трудовых» Курсанова розвиває тему сучасної бізнес-леді й поєднує мотиви серйозної прози з гострим, цікавим сюжетом і всією атрибутикою детективу. Роман «Список мёртвых мужчин» — це також іронічний детектив з елементами мелодрами, дія якого відбувається в наші дні.

Деякі твори Марини Курсанової перекладено шведською. польською й українською мовами.

Пісенна[ред. | ред. код]

Ще студенткою Марина захопилась авторською піснею й записалася до львівського клубу авторської пісні «Послухайте». Виступала на кількох пісенних фестивалях[2]. У галузі пісенної творчості співпрацювала з Володимиром Бебешком, Геннадієм Крупніком. У виконавчій діяльності співпрацювала з Йосипом Крупицьким і Андрієм Явним. Пісні Курсанової виконує, зокрема, Віталій Козловський (альбом «Красота — Разлука»)[3]. Загалом у 1993–2005 роках Марина Курсанова випустила десять музичних альбомів. Її пісні відзначаються ліричністю, вдумливістю й поетичністю.

Твори[ред. | ред. код]

Поезія і проза[ред. | ред. код]

  • «Лодка насквозь». — Львов: Мономах-Вест, 1995
  • «Список мёртвых мужчин». — М. и Харьков: Фолио и АСТ, 2000. Серия: Иронический детектив. — 317 с. ISBN 966-03-0867-1
  • «Любовь пчёл трудовых». — М. и Харьков: Фолио и АСТ, 2000. Серия: Иронический детектив. Кобра. — 432 с. ISBN 966-03-1062-5
  • «Свет не мигал в столетошних залах». Штрихи. — Журнал «Знамя», № 9, 2002
  • «Птенцы летят следом… Путеводитель по литературной карте Львова». — Журнал «Знамя», № 6, 2003

Музичні альбоми[ред. | ред. код]

  • «Игры в городки», Марина Курсанова и Иосиф Крупицкий, 1993.
  • «Судьбы не понимая», 1996.
  • «Неле, или Песни средних веков», 1996.
  • «Ласточка (Пошлые песни)», 1997–2003.
  • «Высоко в цвету», 2000.
  • Песни морских людей, 2001.
  • «Она», 2002.
  • «Под русским снегом», 2003.
  • «Уезжаем, уезжаем…» (ранние песни), 2004.
  • «Летающие волшебники», Лао и Марина Курсанова, 2005.

Переклади творів Курсанової[ред. | ред. код]

  • Шведською: «Ljuset blinkade inte i de sekelgamla salarna» («Свет не мигал в столетошних залах»). Övers. Kajsa Öberg Lindsten. jmm. 2005:2, s. 27-39. Ord och bild. 2007:5, s. 72-91[4].
  • Українською: «Превращение — Перетворення». Збірка поезій. — Львів: Джезва, 2015. Переклала Наталія Трохим.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2003 — Премія журналу «Знамя» за публікацію «Птенцы летят следом… Путеводитель по литературной карте Львова».

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]