Експрес (газета)
![]() | ||||
Країна |
![]() | |||
---|---|---|---|---|
Тип | газета | |||
Мова | українська | |||
Видавець | ТзОВ «Експрес Медіа Груп» | |||
Формат | А3 | |||
| ||||
Засновано | 1992 | |||
Головний редактор | Уляна Вітюк | |||
Ціна | 10 грн./номер | |||
Головний офіс | Львів, вул. Володимира Великого, 5а | |||
Наклад | понад 500 тис. (щотижневий випуск з програмою ТБ) | |||
Передплатний індекс (Укрпошта) |
33938 | |||
| ||||
expres.ua | ||||
«Експре́с» — всеукраїнська суспільно-політична українськомовна газета. Центральна редакція розташовується у Львові. Виходить з 1992 року[1][2][3].
Історія[ред. | ред. код]
Перший номер газети під назвою «Експрес. Програмка» побачив світ 16 жовтня 1992 року. В редакції тоді працювало всього 6 осіб, й на 12 сторінках цього випуску були надруковані рекламні оголошення, оплата за які повністю окупила витрати на тираж. Тому номер продавався в кіосках та через мережу приватних розповсюджувачів за суто символічною ціною — за одну копійку[1].
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2014) |
Широко відоме в Україні журналістське розслідування газети, починаючи з 6 жовтня 2011 року, незаконної лікарської діяльності так званого «Доктора Пі»[4][5][6], копію неіснуючого диплому якому підписав Дмитро Табачник[7][8]. Результатом розслідування став арешт Андрія Слюсарчука 14 листопада 2011 року за звинуваченням у підробці документів і шахрайстві. На листопад 2012 року останньою публікацією на цю тему стала стаття від 7 вересня 2012 року про навмисне гальмування справи слідчими[9]. 27 січня 2013 року в Солом'янському районному суді Києва розпочалося перше судове засідання[10][11][12][13][14][15].
Резонансною темою журналістського розслідування стала так звана «Справа на мільярд» про розкрадання державних коштів в «Укрзалізниці», голової якої на той час перебував Михайло Костюк[16], через виплату ТзОВ «Корпорація „КРТ“», власниками якого є брати Богдан та Ярослав Дубневичі, реальних сум за неіснуючі поставки комплектуючих та відмивання коштів через фіктивні фірми-однодневки[17][18][19][20][21][22][23][24]. Результатом роботи колективу газети, яка тривала майже два роки, стала поява офіційного повідомлення про відкриття кримінального провадження за статтею 212 частина 2 Кримінального кодексу України в редакції 2001 року:
![]() |
Службові особи ТОВ «Корпорація КРТ» та інших об'єктів господарської діяльності, відповідно до фактів, викладених у випусках газети «Експрес», при здійсненні фінансово-господарських відносин із підрозділами Укрзалізниці в період 2009-2010 років ухилялись від сплати податків в особливо великих розмірах.[25] | ![]() |
Але редакція продовжує тримати цю справу на контролі[26].
У жовтні 2012 року минуло двадцять років з часу виходу першого номера газети.
Наступною гучною справою обіцяла стати історія незаконного та негласного проникнення у помешкання журналіста відділу розслідувань газети Тараса Зозулінського[27] (переможця конкурсу «Честь професії 2012» в номінації «Найкращий матеріал з громадською позицією»[28]), занесення до нього сторонньої речі з захованим в ній так званим «жучком» — пристроєм для негласного зняття інформації, тобто підслуховування[29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40].
У період з 3 по 12 березня 2014 року газета «Експрес» надрукувала статтю «Небесна сотня. Життєві історії героїв.», присвятивши увесь тижневий четверговий номер, за висловом редакції, «людям, які змінили історію України. Ціною власного життя.»[41][42][43][44]
Географія поширення та тираж[ред. | ред. код]
Редакція позиціонує видання як «лідера газетного ринку Правобережної України», однак серед «цільової аудиторії» газети є і лівобережна Полтавщина, і Чернігівщина. Для різних регіонів України друкуються окремі регіональні вкладки.
За даними редакції, «Експрес» є найбільшою україномовною газетою в Україні (станом на 2009 рік загальнотижневий тираж перевищує 1 200 000 примірників). Газета друкується на власному видавничому комплексі «Мандарин», неподалік від Львова біля села Рясне-Руське. А розповсюджується за передплатою (всеукраїнський каталог) та через кіоски Укрпреси і власну мережу «Інтерпрес». Найбільш активно газета запрезентована у західних областях, у Києві через кіоски розповсюджується лише четверговий (тижневий) номер.
За даними газети з посиланням на результати передплатної кампанії, проведеної «Укрпоштою», приріст на підписку на друковані видання «Вісник пенсіонера», «Добрий лікар», «Експрес», «Моя сповідь», «Рецепти господині», «Порадник господаря», «Post-Поступ» медійної групи «Експрес» за друге півріччя 2012 року становив більше 160 000 осіб й на 2013 рік підписалися 801 868 передплатників, що є рекордом України. Ще майже така сама кількість людей купує видання вроздріб. Так само найбільшу кількість передплатників має власне газета «Експрес».[45]
За даними «Укрпошти», за січень-лютий 2013 року на видання медійної групи «Експрес» підписалося ще майже 30 тисяч осіб й загальна кількість досягла 829 999 чоловік. А кількість людей, які купляють газету вроздріб, перевищила це число.[46]Станом на 2023 рік загальний наклад газети 155 000
Редактори[ред. | ред. код]
- Ігор Починок (нар. 25 березня 1971, м. Львів) — український журналіст, видавець. Головний редактор у 1992—2017 роках.
- Уляна Вітюк (нар. 27 жовтня 1993, м. Чернівці) — українська журналістка. Головний редактор з 27 жовтня 2017 року[47].
- Леся Ясинчук (нар. 31 грудня 1973 року) — українська журналістка. Головна редакторка з 20 квітня 2023 року.
Критика[ред. | ред. код]
Газета «Експрес» неодноразово піддавалася критиці за її публікації щодо ВО «Свобода». Зокрема, депутат Київської обласної ради від «Свободи» Олександр Аронець заявив, що «Експрес» публікує замовні статті проти його партії і відстоює бізнес-інтереси головного редактора Ігоря Починка[48]. У листопаді 2013 року лідери опозиційних сил Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок підписали заяву, у якій звинуватили газету в порушенні журналістських стандартів і морально-етичних норм — висуненні бездоказових звинувачень[49].
У відповідь газета «Експрес» звинуватила ВО «Свобода» не тільки у неправдивості у поданні інформації щодо походження її коштів[50], бізнесі з ідейними противниками-комуністами[51], перебуванні у лавах партії на керівних посадах людей з кримінальним минулим[52], але й у спробах тиску на газету шляхом заборони поширення мережі кіосків роздрібної торгівлі «Інтерпрес» у Львові[53]. Позицію газети у суперечці підтримав і письменник Юрій Винничук[54][55].
Періодичність[ред. | ред. код]
Власне газета «Експрес» виходить 3 рази (до 2009 року — 4 рази) на тиждень, у вівторок, четвер та п'ятницю. У залежності від випуску газета має різний обсяг та оформлення:
- вівторок — звичайний випуск (зазвичай 20 сторінок)
- четвер — випуск з телепрограмою — 24 сторінок і безкоштовний додаток «ТелеЕкспрес»
- п'ятниця — випуск «на вихідні» зі зміненими дизайном логотипу та макету сторінок
Інші видання редакції[ред. | ред. код]
Окрім самої газети «Експрес», редакція видає щотижневий додаток-програму «Телеекспрес», газету «Добрий лікар» (кожних два тижні, серія та номер свідоцтва — КВ 19351-9151ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ.[3]), щомісячне видання «Жіночий порадник» і молодіжний журнал «Експрес COOL» (виходить щомісяця, серія та номер свідоцтва — КВ 19359-9159ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ[3]), «Рецепти господині», «Моя сповідь», «Вісник пенсіонера», «Порадник господаря», «Post-Поступ», «Блискавка».
Передплатні індекси[ред. | ред. код]
- 35374 — Експрес (повний комплект з трьох випусків на тиждень)
- 33938 — Експрес (четверговий випуск з регіональною вкладкою та програмою ТБ у вигляді окремого журналу «ТелеЕкспрес»)
- 37944 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Добрий лікар»)
- 89122 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Порадник господаря»)
- 89456 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес» та «Вісник пенсіонера»)
- 68091 — Експрес (четверговий випуск, «ТелеЕкспрес», «Добрий лікар» та «Порадник господаря»)
Електронні версії[ред. | ред. код]
- Експрес online [Архівовано 7 січня 2013 у Wayback Machine.] — проект у форматі новинарного сайту
- Львівські новини online — проект у форматі новинарного сайту в межах регіону
- Електронний Експрес — платний доступ до повних випусків газети
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- Премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (2003)[56]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Газета «Експрес» за 17-24 жовтня 2012 року
- ↑ Серія та номер свідоцтва — КВ 19353-9153ПР; дата державної реєстрації — 4 вересня 2012 року; орган, який здійснив реєстрацію — Державна реєстраційна служба України, місто Київ.
- ↑ а б в Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Архів оригіналу за 11 липня 2009. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Викриття псевдопрофесора Пі: Слюсарчук не той, за кого себе видає?. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ «Експрес» отримає премію за журналістське розслідування про Слюсарчука. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Важкий гріх міністра Табачника 22.12.2011. Архів оригіналу за 16.10.2012. Процитовано 05.11.2012.
- ↑ Табачник: Російський диплом Слюсарчука — фальшивий. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Слідство гальмує справу доктора Пі. Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 5 листопада 2012.
- ↑ Доктор Пі не знає навіть арифметики!. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 30 січня 2013.
- ↑ Псевдолікар Слюсарчук стверджує, що він не Слюсарчук. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ Родичі трьох потерпілих вимагають стягнути з Доктора Пі $36 тисяч, а потерпіла з Росії — 8000 євро. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ У львівському СІЗО «доктора Пі» так «катують», що він 11 днів лікуватиметься від… ГРЗ. Архів оригіналу за 30 березня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ Неефективне лікування від Доктора Пі коштувало жінці до 40 тисяч гривень. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ Доктор Пі брав гроші десятками тисяч. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 11 квітня 2013.
- ↑ Дубневич Ярослав Васильович | Чесно. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії. (Част.1). Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Як «відмити» мільярд. Архів оригіналу за 26 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ «Справа на мільярд»: ще чотири приголомшливі зізнання учасників афери. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ «Справа на мільярд»: нові факти шокують. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії-2. Як купити заступника генерального прокурора?. Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії—3. Як купити податкову?. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Раби мафії. Раби Януковича. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Почерк мафії. Кіпрський слід. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
- ↑ Справа на мільярд. Новий поворот. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
- ↑ Справа на мільярд. Мафія замітає сліди [Архівовано 22 березня 2013 у Wayback Machine.] 18.03. 2013
- ↑ Тарас Зозулінський. Фото. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
- ↑ Конкурс професійної журналістики «Честь професії». Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 січня 2013.
- ↑ Тарас Зозулінський: Є підстави стверджувати, що «жучок» встановили правоохоронні органи. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
- ↑ Журналіст «Експресу» вважає, що його прослуховують через статті про наркоторгівлю [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.] ТВі
- ↑ Журналіст Тарас Зозулінський розповідає про обшуки його помешкання [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.] ТВі
- ↑ Журналіст розповів, чому в його одязі був встановлений «жучок» [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті ТСН.ua
- ↑ Був чи не був «жучок» у помешканні львівського журналіста? [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Радіо «Свобода».ua
- ↑ Журналіст знайшов у квартирі «жучок» [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Газета по-українськи» № 1545 за 10.01.2013
- ↑ Журналіст розповів, із чим пов'язує появу «жучка» [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Українська правда
- ↑ Львівський журналіст допускає, що міліція мститься йому за статті про наркоторгівлю [Архівовано 9 січня 2013 у Wayback Machine.] Укрінформ
- ↑ За заявою львівського журналіста міліція проводить розслідування [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] МВС
- ↑ У квартирі журналіста, що викривав Януковича і Азарова, виявили «жучок» [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті novostimira.com
- ↑ Міліція шукала «жучки» у квартирі журналіста лише з ліхтариками та викрутками [Архівовано 9 березня 2013 у Wayback Machine.] Тиждень.ua
- ↑ Офіційна заява газети «Експрес»: «Підслуховуючий пристрій буде переданий на міжнародну експертизу». Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
- ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 1. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 2. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 3. Архів оригіналу за 16 червня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Небесна сотня. Життєві історії героїв. Частина 5. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Стаття «Знову б'ємо рекорди» в газеті «Експрес» № 2 (6747) за 10-17.01.2013
- ↑ Стаття «Дякуємо!» в газеті «Експрес» № 26 (6836) за 7-14.03.2013
- ↑ Вітюк Уляна Ярославівна // Хто є хто в українській журналістиці.
- ↑ «Гроші хазяїна „Експресу“». Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
- ↑ Лідери опозиції звинуватили львівський «Експрес» у порушенні етичних стандартів. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.
- ↑ Гроші Тягнибока. Документи і факти, 13.06.2013. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Гроші Тягнибока—2. Бізнес із серпом та молотом. Розслідування. 19.08.2013. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Гроші Тягнибока-3. Хазяїн партії «Свобода». 16.09.2013. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Як Тягнибок та Фаріон маніпулюють фактами (документи). Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Повний Пупс. Юрій Винничук, [[ТСН]], 20 вересня 2013 року. Архів оригіналу за 6 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Повний Пупс або Що курять деякі керівники партії «Свобода»? 29.09.2013. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ Цукров, Михаил (2 червня 2003). Й-Кратко. Русская Германия[ru] (рос.) (22). Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
- Печатное издание: Газета Експрес, краткое описание
- Як купується суспільна думка — Газеті «Експрес» пропонували мільйони за довгострокову публікацію провладних статей[недоступне посилання з липня 2019]
- Невідомі у чорних гольфах організовано скуповують газету «Експрес». Тираж газети у 500 тисяч одномоментно викупити практично неможливо [Архівовано 23 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Подписной и рекламный каталог печатных и электронных изданий
- Газета Експрес (Львов)
|
|