Бард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джон Мартін «Бард», 1817 рік

Бард — (від фр. barde) — мандрівний поет і співак у кельтів, що жили головним чином на території нинішньої Ірландії, Уельса і Шотландії та Бретані. Другий ступінь посвячення у жерців-друїдів. Друїди — носії культової традиції, пророки та філософи. Барди — носії пісенної традиції. Одягалися у все небесно-блакитне — колір символізував істину і гармонію.

Середньовічні барди були професійними поетами-співаками, мандрівними або придворними. Вони об'єднувалися в цехи, виконували героїчні пісні-балади, бойові, релігійні і сатиричні пісні, елегії та інше.

Найвідомішим бардом був легендарний ірландець Оссіан (3 століття). Останнім ірландським бардом вважають сліпого музику на ймення Трейлех О'Карулань (ірл. Toirdhealbhach Ó Cearbhalláin) (16701738).

У XV столітті слово «бард» перейшло з шотландської в англійську мову і стало означати «блукаючий музикант». У європейській літературі слово бард стало синонімом поета.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «бард» має кельтське походження: шотл. bàrd, ірл. bard, вал. bardd. Вважається, що воно походить від праіндоєвропейського кореня *gwerh — «декламувати», «співати».

Ірландські барди[ред.ред. код]

У давній і середньовічній Ірландії існували дві групи професійних поетів — філіди та барди. Філіди — професійні поети, носії традиції легенд та міфів. Барди мали нижчий ранг та статус — спеціалізувались на піснях, що прославляли подвиги героїв. Барди не мали права творити певні тексти (міфи, легенди, історичні перекази та пророцтва).

Ірландські барди становили окрему замкнену спадкову касту професійних поетів, співаків та музикантів. Вони були знайомі з історією кланів та Ірландії загалом, володіли різними прийомами поетичного мистецтва, були знайомі з метафорами, алегоріями, гіперболами, рифмою, парарифмою, верлібром, аллітерацією, ассонансом. Часто жили при дворі ірландських королів та вождів кланів, виконуючи при цьому певну офіційну функцію. Вони були свого роду літописцями і сатириками, які прославляли своїх повелителів і критикуючи їхніх ворогів.

Валійські (камбрійські) барди[ред.ред. код]

Камбрійські барди згадуються у валійській (камбрійській) літературі, наприклад в «Червоній книзі з Хергеста» та «Книзі Талієсіна». Барди Анейрін та Талієсін цілком могли бути історичними особами, що жили в VI—VII століттях. Барди згадуються в епосі про короля Артура — «Мабіногіон», який був остаточно сформований у ХІІІ столітті. Бардівська традиція в Валії (Камбрії) зберігалась протягом усього Середньовіччя, незважаючи на репресії з боку англійської влади. Найвідомішим валійським бардом був Давид ап Гвілім.

Епоха романтизму і сучасне значення[ред.ред. код]

Поняття «бард» особливо стало популярним в епоху романтизму. Давніх бардів оспівували різні поети і письменники, в тому числі Вальтер Скотт. Бардами у свій час називали поетів Шекспіра та Бернса. В Україні «бардами» у ХХ столітті стали називати самодіяльних поетів та виконавців авторської пісні.

Сучасність[ред.ред. код]

У СРСР бардами стали називати виконавців авторської пісні (більш сучасний термін, що його використовують в українській мові — співана поезія) — жанру, що виник у 1950-х роках.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Вишивка Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.