Курука Сергій Іванович
| Курука Сергій Іванович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
3 вересня 1987 Луцьк | |
| Смерть |
27 серпня 2014 (26 років) Амвросіївський район, Донецька область, Україна | |
| Поховання | Луцький район | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Іва́нович Куру́ка (нар. 3 вересня 1987 — пом. 27 серпня 2014) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 3 вересня 1987 року у місті Луцьку. Був одним із братів-двійнят, згодом у батьків народився ще менший син.
Після закінчення загальноосвітньої школи № 26 навчався до 2005 року у Луцькому вищому профтехучилищі № 9 за спеціальністю «Слюсар-електрик».
З 2005 по 2006 рік проходив військову строкову службу в м. Рівне як розвідник.
З 2007 по 2010 рік навчався у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі за спеціальністю «Механізація сільського господарства», здобув кваліфікацію техніка-механіка.
З 2009 по 2014 рік працював в ТзОВ «Спайс-Луцьк».
У квітні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України (51 ОМБр).
Загинув 27 серпня 2014 року в Амвросіївському районі Донецької області, поблизу селища Дзеркальне[1].
Був похований як невідомий в Дніпропетровську, тому тривалий час вважався безвісти зниклим. Згодом ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих невідомих героїв на кладовищі міста Дніпра.
Перепохований 15 січня 2015 року на Алеї почесних поховань в селі Гаразджа Луцького району[1][2][3].
Без Сергія лишилися батьки, дружина Наталія та син Владислав 2013 р.н.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
- 23 листопада 2015 року в комунальному закладі «Луцький НВК № 26» відбулося відкриття і освячення пам'ятних меморіальних дошок випускникам Чабанчуку Денису та Куруці Сергію[5].
- На будинку в місті Луцьку на проспекті Соборності, 26, де мешкав Сергій Курука, відкрито меморіальну дошку його пам'яті[1][6].
- Рішенням 20 сесії 7 скликання Ківерцівської міської ради від 25 липня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ківерці» (посмертно)[1][2].
- За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (рішення Луцької міської ради від 25 липня 2018 № 44/1)[1].
- Рішенням № 31/3 сесії 7 скликання Волинської обласної ради від 10 вересня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)[7][8].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 23
- Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[9]
- відзнака 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Почесний громадянин міста Луцька. lutskrada.gov.ua. Офіційний сайт Луцької міської ради. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
- ↑ а б Почесний громадянин міста Ківерці. kivrada.gov.ua. Офіційний сайт Ківерцівської громади. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
- ↑ Васюк Олександр Павлович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У нашій школі відкрито меморіальні дошки. nvk26.lutsk.ua. Комунальний заклад "Луцький НВК №26". Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ У Луцьку встановили меморіальну дошку Герою Іловайська Сергію Куруці. volynnews.com. Волинські Новини. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині». volynrada.gov.ua. Офіційний сайт Волинської обласної ради. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Звання «Почесний громадянин Волині» присвоїли 170 загиблим за Батьківщину волинянам. Імена. volynnews.com. Волинські Новини. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
- Ківерцівська громада
- «Хотів востаннє поговорити з сином»: спогади про загиблого під Іловайськом волинянина Сергія Куруку
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 3 вересня
- Народились 1987
- Померли 27 серпня
- Померли 2014
- Померли в Амвросіївському районі
- Поховані в Луцькому районі
- Військовики 51-ї механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Луцька
- Почесні громадяни Ківерців
- Почесні громадяни Луцька