Курука Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курука Сергій Іванович
 Солдат
Загальна інформація
Народження3 вересня 1987(1987-09-03)
Луцьк
Смерть27 серпня 2014(2014-08-27) (26 років)
Амвросіївський район, Донецька область, Україна
ПохованняЛуцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Іва́нович Куру́ка (нар. 3 вересня 1987(19870903) — пом. 27 серпня 2014) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 3 вересня 1987 року у місті Луцьку. Був одним із братів-двійнят, згодом у батьків народився ще менший син.

Після закінчення загальноосвітньої школи № 26 навчався до 2005 року у Луцькому вищому профтехучилищі № 9 за спеціальністю «Слюсар-електрик».

З 2005 по 2006 рік проходив військову строкову службу в м. Рівне як розвідник.

З 2007 по 2010 рік навчався у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі за спеціальністю «Механізація сільського господарства», здобув кваліфікацію техніка-механіка.

З 2009 по 2014 рік працював в ТзОВ «Спайс-Луцьк».

У квітні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України (51 ОМБр).

Загинув 27 серпня 2014 року в Амвросіївському районі Донецької області, поблизу селища Дзеркальне[1].

Був похований як невідомий в Дніпропетровську, тому тривалий час вважався безвісти зниклим. Згодом ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих невідомих героїв на кладовищі міста Дніпра.

Перепохований 15 січня 2015 року на Алеї почесних поховань в селі Гаразджа Луцького району[1][2][3].

Без Сергія лишилися батьки, дружина Наталія та син Владислав 2013 р.н.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • 23 листопада 2015 року в комунальному закладі «Луцький НВК № 26» відбулося відкриття і освячення пам'ятних меморіальних дошок випускникам Чабанчуку Денису та Куруці Сергію[5].
  • На будинку в місті Луцьку на проспекті Соборності, 26, де мешкав Сергій Курука, відкрито меморіальну дошку його пам'яті[1][6].
  • Рішенням 20 сесії 7 скликання Ківерцівської міської ради від 25 липня 2017 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ківерці» (посмертно)[1][2].
  • За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (рішення Луцької міської ради від 25 липня 2018 № 44/1)[1].
  • Рішенням № 31/3 сесії 7 скликання Волинської обласної ради від 10 вересня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)[7][8].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 23
  • Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[9]
  • відзнака 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Почесний громадянин міста Луцька. lutskrada.gov.ua. Офіційний сайт Луцької міської ради. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
  2. ↑ а б Почесний громадянин міста Ківерці. kivrada.gov.ua. Офіційний сайт Ківерцівської громади. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
  3. ↑ Васюк Олександр Павлович. memorybook.org.ua. Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  4. ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ У нашій школі відкрито меморіальні дошки. nvk26.lutsk.ua. Комунальний заклад "Луцький НВК №26". Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  6. ↑ У Луцьку встановили меморіальну дошку Герою Іловайська Сергію Куруці. volynnews.com. Волинські Новини. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  7. ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині». volynrada.gov.ua. Офіційний сайт Волинської обласної ради. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  8. ↑ Звання «Почесний громадянин Волині» присвоїли 170 загиблим за Батьківщину волинянам. Імена. volynnews.com. Волинські Новини. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  9. ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курука_Сергій_Іванович&oldid=42402214