Кязім Емінов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емінов Кязим Ібрагімович
Народження24 травня 1928(1928-05-24)
Алушта, СРСР
Смерть1 травня 1976(1976-05-01) (47 років)
 Ташкент, СРСР
Країна СРСР
ЖанрЖивопис
НавчанняТашкентський державний педагогічний інститутd (1968)
Діяльністьхудожник
ПрацівникТашкентський державний педагогічний інститутd
ЧленСХ СРСР
ДітиЕмінов Рустем Кязимович
Нагороди

Емінов Кязим Ібрагімович (24 травня 1928, Алушта, СРСР — 1 травня 1976, Ташкент, СРСР) — кримськотатарський живописець і педагог. Батько Рустема Емінова.

Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР (1972). Лауреат 1-го ступеня Всесоюзного фестивалю молоді та студентів (Москва, 1957). Член Союзу Художників СРСР (1960).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1928 року, в Алушті, Кримська АРСР. З дитячих років любив малювати. Займався у студії відомого художника-баталіста Миколи Семеновича Самокіша у Сімферополі.

У 1944 році сім'єю та тисячами інших кримких татар був депортований до Узбекистану. Вступив вчитися до Самаркандського художнього училища. Закінчив училище у 1949 році. 13 квітня 1950 року народився син Рустам.[1]

З 1954 року брав участь у республіканських та всесоюзних виставках.

З 1955 року — член Спілки художників СРСР.

Закінчив Ташкентський педагогичний інститут (1968; викладач М. Набієв).

Працював у художніх майстернях Художнього фонду Узбецької РСР; 1968–76 — працював у Ташкентському державному педагогічному інституті: від 1975 — доцент кафедри рисунку і живопису.

Персональні виставки: у м. Ак-Курган (Узбекистан, 1974), Ташкенті (1977 — посмертна).

Автор монументально героїчно-епічних полотен про революційні події в Туркестані, портретів поетів та вчених Сходу, пейзажів. Окремі роботи зберігаються у Державному музеї мистецтв та Музеї ім. А. Навої[uz] в Ташкенті.[2]

Загинув у автомобільній катастрофі 1976 року.[3]

У листопаді 2015 в Кримському Будиноку художника проходила виставка його робіт «Перерваний шлях».[4]

Творчість

[ред. | ред. код]
  • «Депутатка» (1957)
  • «Дружина табунника» (1961)
  • «На етюдах (У. Тансикбаєв)» (1964)
  • «Перед боєм» (1967)
  • «Н. Навої в Самарканді» (1968)
  • «Хвилина мовчання» (1969)
  • «Південна розповідь» (1970)
  • «Свіжість. Аю-Даг» (1970)
  • «Гурзуф. Вулиця А. Чехова» (1970)
  • «Комісар кримськотатарського народу» (1970)
  • «Коріння» (1974)
  • «Сосни на Ай-Петрі» (1975)
  • Серія пейзажів Криму (1969–71)

«Комісар кримськотатарського народу»

[ред. | ред. код]

Робота має примітну історію. Айше знала про роботу Кязима Емінова, але коли побачила закінчений портрет уперше, була дуже здивована. «Кязим, ти написав мене в шкіряній куртці і в червоній косинці, як якогось комісара, але я ж антикомуністка, і червона хустка мені не личить», — заявила вона художнику. На що Кязим Емінов відповів: «Айше-ханум, ви не червоний комісар, ви більше — ви комісар кримськотатарського народу». «Після цього я новими очима подивилася на свій портрет і подумала: ну гаразд, якщо так, то нехай буде», — розповідала Айше-ханум.[5]

Рекомендована література

[ред. | ред. код]
  • Еминов Кязым: Альбом-каталог посмерт. выставки. Ташкент, 1978.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кязим Эминов. Художники Узбекистана. krapan-5.livejournal.com. Процитовано 29 листопада 2023.
  2. ↑ Таїрова, Л. С. (1 лютого 2009). Емінов Кязим Ібрагімович (Ukrainian) . Т. 9. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  3. ↑ Кязим Эминов: вернуться в Крым не довелось. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . 24 травня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
  4. ↑ Творчість кримськотатарського художника, що залишилася в Узбекистані, демонструють у Криму. Крым.Реалии (укр.). 5 листопада 2015. Процитовано 29 листопада 2023.
  5. ↑ «Комиссар крымскотатарского народа». day.kyiv.ua (рос.). Процитовано 29 листопада 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кязім_Емінов