Кінотеатр "Київ" (Краків)
| Кінотеатр "Київ" | |
|---|---|
 | |
| 50°03′30″ пн. ш. 19°55′29″ сх. д. / 50.05833333336077828° пн. ш. 19.92486111113877811° сх. д.Координати: 50°03′30″ пн. ш. 19°55′29″ сх. д. / 50.05833333336077828° пн. ш. 19.92486111113877811° сх. д. | |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Розташування | Краків |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
| Архітектор | Вітольд Ценцкевич |
  Кінотеатр "Київ" Кінотеатр "Київ" (Польща)  | |
| kijow.pl | |
 Кінотеатр "Київ" у Вікісховищі | |
Кінотеатр «Київ» (пол. Kino „Kijów”) (нині пол. Kijów.Centrum) — кінотеатр у Кракові, на Алея Зигмунта Крашіньськєго (пол. Aleja Zygmunta Krasińskiego) 34, існує з 1967 року.
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво кінотеатру почалося в 1962 році. Будівлю спроектував архітектор Вітольд Цецкевич, а інтер’єри – Кристина Згуд-Страхоцька. На той час це був найбільший у Кракові кінотеатр із залою на 960 глядачів і найсучасніший у Польщі. Перший широкоформатний кінотеатр, здатний демонструвати фільми зі стрічок усіх форматів: 16, 35 і 70 мм, зі стереофонічним звуком. Він мав придбаний у Данії увігнутий екран розміром 18,7 х 8,6 м [2].
Він розпочав роботу 6 листопада 1967 року з прем’єри фільму радянського режисера Сергія Бондарчука «Війна і мир», який був екранізацією однойменного історичного роману російського письменника Льва Толстого [2].
У кінотеатрі проходять фестивалі, відбуваються польські та світові прем’єри фільмів, напр. «Список Шиндлера» (1994) і «Пан Тадеуш» (1999). З 1968 по 1990 рік тут проходив Краківський фестиваль документальних і короткометражних фільмів. Тут проходить Краківський кінофестиваль.
Поява мультиплексів у Польщі викликала відтік глядачів, що спричинило серйозні проблеми для закладу. Під час ревіталізації у 2005-2008 роках однозальний кінотеатр був трансформований. У рамках проекту, реалізованого під керівництвом тодішнього президента Томаша Мацейовського, поряд із існуючою великою залою (на 828 місць) у кінотеатрі було створено другу залу студію (на 32 місця), кав'ярню та музичний клуб, а велику залу обладнали першим на той час у місті цифровим проектором. Щоб підкреслити зміни, назву кінотеатру змінили на Kijów.Centrum, тим самим позначаючи новий характер цього місця як мультимедійного розважального центру.
Будівля кінотеатру Київ є шедевром модерністської архітектури Кракова [3]. Спочатку будівля з 1967 року мала тонкі сталеві вікна (не бежеві) і прозорі вікна (не тоновані), котрі відкривали найбільшу внутрішню мозаїку в Кракові та власну неонову вивіску. На тильному фасаді кінотеатру збереглася барвиста керамічна мозаїка в стилі оп-арт [4].
-
Велика зала. -
Фоє.
Мозаїка Krystyny Zgud-Strachockiej. -
Фасад тильний (західний).
Мозаїка архітектора Jerzego Kowala
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ а б Kino Kijów zaprasza! Dziennik Polski 1967 nr 261 z 4 listopada s. 8
- ↑ [1], Michał Wiśniewski, "szlakmodernizmu.pl"
- ↑ T. Przemysław Szafer "Nowa architektura polska. Diariusz lat 1966-1970." Wydawnictwo Arkady 1972
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Encyklopedia Krakowa, Warszawa: PWN, 2000, ISBN 83-01-13325-2, OCLC 830213257