Кітасато Сібасабуро

|зображення_розмір=

Кітасато Сібасабуро 北里 柴三郎
яп. 北里 柴三郎
Народився	29 січня 1853(1853-01-29) Оґуні, Кумамото, Японія
Помер	13 червня 1931(1931-06-13) (78 років) Токіо-сіті, Японська імперія
Поховання	Aoyama Cemetery
Місце проживання	Японія
Громадянство (підданство)	Японська імперія
Діяльність	біолог, професор, лікар, бактеріолог
Alma mater	Токійський університет
Сфера інтересів	Бактеріологія
Заклад	Університет Кейо
Посада	member of the House of Peers
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Науковий керівник	Роберт Кох
Відомі учні	Kiyoshi Shiga і Liu Ching-Kan
Член	Лондонське королівське товариство, Леопольдина і Академія наук Японії
Відомий завдяки:	відкриття збудника чуми
Нагороди	Foreign Member of the Royal Society
Кітасато Сібасабуро у Вікісховищі?

Кітасато Сібасабуро (яп. 北里 柴三郎; 29 січня 1853 — 13 червня 1931) — японський бактеріолог, найбільш відомий як один з відкривачів збудника чуми (Yersinia pestis), яке відбулось під час 3-ї її пандемії у 1894 році в Гонконгу, практично одночасно з Александром Єрсеном.

У 1885 році Кітасато Сібасабуро переїхав до Берліна, де спочатку працював в Гігієнічному інституті під керівництвом Роберта Коха. У 1891 році став асистентом Інституту інфекційних хвороб, брав участь у розробці засобів проти дифтерії і сибірки. У 1889 році він виділив з гною ран трупу померлого від правця збудника його і вперше в світі вивчив його властивості в чистій культурі. У 1890 році він разом з Емілем Берінгом показав, що токсин правцевої палички може нейтралізуватися специфічною кров'яною сироваткою, отриманою від тварин після їхньої імунізації правцевим токсином. У 1892 році отримав звання професора і повернувся на батьківщину, в Токіо, де очолив відкритий при Токійському університеті бактеріологічний інститут. З 1896 року став директором шпиталю для інфекційних хвороб, а також завідував санітарною лабораторією і Пастерівською станцією профілактики сказу.

У 1894 році під час епідемії чуми під час її третьої пандемії в Гонконзі виділив збудника цієї хвороби (одночасно з Александром Єрсеном, на честь якого ця бактерія пізніше отримала свою назву). Хоча Кітасато першим опублікував свої дослідження, але проведена порівняльна перевірка ходу цих досліджень у обох науковців показала все ж таки у цьому питанні першість належить саме Єрсену.