Кітасато Сібасабуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кітасато Сібасабуро
北里 柴三郎
яп. 北里 柴三郎
Kitasato Shibasaburo.jpg
Народився 29 січня 1853(1853-01-29)
Оґуні, Кумамото, Японія
Помер 13 червня 1931(1931-06-13) (78 років)
Токіо-сіті[d], Японська імперія
Поховання Aoyama Cemetery[d]
Місце проживання Японія Японія
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія
Діяльність біолог, професор, лікар, бактеріолог
Alma mater Токійський університет
Сфера інтересів Бактеріологія
Заклад Університет Кейо
Посада member of the House of Peers[d]
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Роберт Кох
Відомі учні Kiyoshi Shiga[d] і Liu Ching-Kan[d]
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина і Академія наук Японії
Відомий завдяки: відкриття збудника чуми
Нагороди

Кітасато Сібасабуро у Вікісховищі?

Кітасато Сібасабуро (яп. 北里 柴三郎; 29 січня 1853 — 13 червня 1931) — японський бактеріолог, найбільш відомий як один з відкривачів збудника чуми (Yersinia pestis), яке відбулось під час 3-ї її пандемії у 1894 році в Гонконгу, практично одночасно з Александром Єрсеном.

У 1885 році Кітасато Сібасабуро переїхав до Берліна, де спочатку працював в Гігієнічному інституті під керівництвом Роберта Коха. У 1891 році став асистентом Інституту інфекційних хвороб, брав участь у розробці засобів проти дифтерії і сибірки. У 1889 році він виділив з гною ран трупу померлого від правця збудника його і вперше в світі вивчив його властивості в чистій культурі. У 1890 році він разом з Емілем Берінгом показав, що токсин правцевої палички може нейтралізуватися специфічною кров'яною сироваткою, отриманою від тварин після їхньої імунізації правцевим токсином. У 1892 році отримав звання професора і повернувся на батьківщину, в Токіо, де очолив відкритий при Токійському університеті бактеріологічний інститут. З 1896 року став директором шпиталю для інфекційних хвороб, а також завідував санітарною лабораторією і Пастерівською станцією профілактики сказу.

У 1894 році під час епідемії чуми під час її третьої пандемії в Гонконзі виділив збудника цієї хвороби (одночасно з Александром Єрсеном, на честь якого ця бактерія пізніше отримала свою назву). Хоча Кітасато першим опублікував свої дослідження, але проведена порівняльна перевірка ходу цих досліджень у обох науковців показала все ж таки у цьому питанні першість належить саме Єрсену.

Джерела[ред. | ред. код]