Кітасато Сібасабуро
Кітасато Сібасабуро 北里 柴三郎 | |
---|---|
яп. 北里 柴三郎 | |
Народився |
29 січня 1853 Оґуні, Кумамото, Японія |
Помер |
13 червня 1931 (78 років) Токіо-сітіd, Японська імперія |
Поховання | |
Місце проживання |
![]() |
Країна |
![]() |
Діяльність | біолог, професор, лікар, бактеріолог, політик |
Alma mater | Токійський університет |
Галузь | Бактеріологія |
Заклад | Університет Кейо |
Посада | член Палати перівd |
Звання | професор |
Ступінь | Doctor of Medical Scienced[1] (24 серпня 1891) |
Науковий керівник | Роберт Кох |
Відомі учні | Кіоші Шига і Liu Ching-Kand |
Членство | Лондонське королівське товариство, Леопольдина і Академія наук Японії |
Відомий завдяки: | відкриття збудника чуми |
Нагороди | |
![]() |
Кітасато Сібасабуро ((яп. 北里 柴三郎; 29 січня 1853[2], Оґуні, Провінція Хіґо, Японська імперія — 13 червня 1931[2], Токіо-сітіd, Японська імперія)) — японський бактеріолог, інфекціоніст, найбільш відомий як один з відкривачів збудника чуми (Yersinia pestis), яке відбулось під час 3-її пандемії у 1894 році в Гонконгу, практично одночасно з Александром Єрсеном.
У 1885 році Кітасато Сібасабуро переїхав до Берліна, де спочатку працював в Гігієнічному інституті під керівництвом Роберта Коха. У 1891 році став асистентом Інституту інфекційних хвороб, брав участь у розробці засобів проти дифтерії і сибірки. У 1889 році він виділив з гною ран трупу померлого від правця збудника його і вперше в світі вивчив його властивості в чистій культурі. У 1890 році він разом з Емілем Берінгом показав, що токсин правцевої палички може нейтралізуватися специфічною кров'яною сироваткою, отриманою від тварин після їхньої імунізації правцевим токсином. У 1892 році присвоєне вчене звання професора. Повернувся на батьківщину, в Токіо, де очолив відкритий при Токійському університеті бактеріологічний інститут. З 1896 року став директором шпиталю для інфекційних хвороб, а також завідував санітарною лабораторією і Пастерівською станцією профілактики сказу.
У 1894 році під час епідемії чуми під час її третьої пандемії в Гонконзі виділив збудника цієї хвороби (одночасно з Александром Єрсеном, на честь якого ця бактерія пізніше отримала свою назву). Хоча Кітасато першим опублікував свої дослідження, але проведена порівняльна перевірка ходу цих досліджень у обох науковців показала все ж таки у цьому питанні першість належить саме Єрсену.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Official Gazette — 国立印刷局, 1891. — вип. 2447. — doi:10.11501/2945709
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
![]() |
Це незавершена стаття про японського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 29 січня
- Народились 1853
- Померли 13 червня
- Померли 1931
- Померли в Токіо
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 1 класу
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Японські біологи
- Японські бактеріологи
- Професори
- Члени Леопольдини
- Доктори медицини
- Дослідники чуми
- Дослідники правця
- Люди на банкнотах
- Випускники Токійського університету
- Кавалери Ордена Квітів павловнії
- Японські інфекціоністи
- Уродженці Кумамото