Лабрадорит
| Магматична гірська порода | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
| Мінеральний склад | лабрадор, піроксен, авгіт, титаномагнетит, ільменіт, апатит | |||
| Генезис | інтрузивна порода | |||
| Кислотність | SiO2 45-52 % — основна гірська порода | |||
| Ідентифікація | ||||
| Колір | сірувато-білий, темно-сірий, зеленуватий, іноді майже чорний | |||
| Структура | повнокристалічна, крупнозерниста | |||
| Текстура | масивна | |||
| Форма залягання | масиви і лінзоподібі поклади | |||
| Окремість | пластова, паралелепипедальна | |||
| Різновиди | є різновидом габро | |||
| Густина | 2,7—2,86 г/см³ | |||
| Використання | ||||
| будівельний та облицювальний матеріал | ||||
|
| ||||
 Лабрадорит у Вікісховищі | ||||
Лабрадори́т — магматична гірська порода з родини габро. Володіє рідкісним властивістю іризації-внутрішнім райдужним сяйвом (нагадує гру світла в краплі бензину або перламутровий блиск всередині раковини молюска). Блиск кольору від світло-блакитного, до насиченого фіолетового і навіть зеленого, помітно підвищує естетичну цінність гірської породи. Це оптичне властивість надає каменю об'ємність, багатство текстури. Камінь ніби оживає і змінюється під дією різних джерел освітлення.[1]
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Сірувато-білого, темно-сірого, зеленуватого або майже чорного кольору, що складається майже винятково з мінералу лабрадору. Має характерну для нього іризацію — яскраві переливи кольорів: синього, блакитного, зеленого. Крім лабрадору, як правило, присутні піроксен, авгіт, титаномагнетит, ільменіт, апатит; іноді — калієвий польовий шпат, кварц, біотит, сульфіди.
Сер. хім. склад (%):
SiO2 — 52,48;
TiO2 — 0,30;
Al2О3 — 27,40;
Fe2О3 — 0,86;
FeO — 1,44;
MnO — 0,04;
MgO — 0,73;
CaO — 11,42;
Na2O — 3,85;
К2O — 0,69;
Р2О5 — 0,08.
Густина: 2,7-2,86 г/см³ (у метаморфізованих Л. — до 3,2).
Родовища Л. звичайно пов'язані з кристалічними щитами, де вони спостерігаються у вигляді масивів і лінзоподібних покладів. Так, Коростенський плутон приурочений до Українського щита, масиви Адірондака (США) і Лабрадору (Канада) — до Канадського щита. Видобувають також у Фінляндії.
Використання[ред. | ред. код]
Використовують як будівельний та облицювальний матеріал. З лабрадориту збудовано мавзолей Леніну в Москві.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Камінь лабрадорит-характеристика, властивості, різновиди. Архів оригіналу за 15 червня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Labradorite |