Лановий Василь Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Лановий
Vasiliy Lanovoy.jpg
Народився 16 січня 1934(1934-01-16) (83 роки)
Стримба[Джерело?], Кодимський район, Одеська область, Українська РСР
Громадянство/підданство Союз Радянських Соціалістичних Республік і Росія
Діяльність актор
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Московський державний університет імені Ломоносова
Партія Комуністична партія Радянського Союзу (1968-1991)
Комуністична партія Російської Федерації1993)
(не виходив з партії)
Дружина Тетяна Самойлова,
Тамара Зяблова,
Ірина Купченко
Діти сини — Олександр і Сергій
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Народний артист СРСР Order "For Merit to the Fatherland" III class Order "For Merit to the Fatherland" IV class Орден Дружби народів Орден Олександра Невського Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Ленінська премія
Сторінка в інтернеті vakhtangov.ru/persones/lanovoi

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ланови́й Васи́ль Семе́нович (нар. 16 січня 1934(19340116), Стримба[Джерело?], Кодимський район, Одеська область, Українська РСР, однак відповідно до офіційної біографії народжений в Москві) — народний артист СРСР (1985) та Російської Федерації українського походження, російський націоналіст, один з організаторів руху на підтримку Російського маршу 2006 року[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Після школи вступив спочатку на факультет журналістики МДУ, а звідти пішов в Щукінське училище.

Ще студентом став зніматися в кіно, зігравши в картинах «Атестат зрілості» та «Павка Корчагін». Після училища, у 1957, він став актором театру Вахтангова, де більш ніж за півстоліття переграв у безлічі вистав (зокрема — «Принцеса Турандот», «Гамлет», «Кінармія», «Кам'яний гість», «Антоній і Клеопатра», «Лев взимку», «Милий брехун»).

Він багато працював у кіно і на телебаченні, знявшись приблизно в трьох десятках картин («Яскраво-червоні вітрила», «Колеги», «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Дні Турбіних», «Петровка, 38», «Приступити до ліквідації»).

Громадянська позиція[ред.ред. код]

У лютому 2014 разом із групою інших українців Росії звернувся до Президента України Віктор Януковича із закликом застосування сили до учасників Євромайдану[2].

Серед інших діячів російської культури та мистецтва 11 березня 2014 підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики російського президента Володимира Путіна в Криму та Україні.

Виступив на відкритті фестивалю античного мистецтва «Боспорські агони», який проходить в окупованому Росією місті Керч.[3] Там він заявив:

«Є тільки одна велика російська мова, все інше — наріччя»
Оригінальний текст (рос.)

«есть только один великий русский язык, все остальные — наречия»

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1954 — Атестат зрілості — Валентин Листовський
  2. 1956 — 300 років тому… — поручик Броніслав Оржельскій
  3. 1956 — Павло Корчагін
  4. 1960 — Сильніше за ураган
  5. 1961 — Червоні вітрила — Артур Грей
  6. 1961 — Смугастий рейс
  7. 1963 — Колеги
  8. 1965 — Йду на грозу
  9. 1967 — Пароль не потрібен
  10. 1967 — Анна Кареніна — Вронський
  11. 1968 — Війна і мир — Анатолій Курагін
  12. 1968 — Шосте липня
  13. 1970 — Любов Ярова
  14. 1971 — Офіцери — Ваня Варава
  15. 1972 — П'ятдесят на п'ятдесят
  16. 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — генерал Вольф
  17. 1973 — Іркутська історія
  18. 1973 — Юнга Північного флоту
  19. 1974 — Ганна і командор — Командор
  20. 1976 — Дні Турбіних — Шервінський Леонід Юрійович
  21. 1976 — Власна думка
  22. 1977 — Дивна жінка
  23. 1977 — Зустріч на далекому меридіані
  24. 1977 — Солдати свободи
  25. 1979 — Петровка, 38 — Костенко Владислав Миколайович
  26. 1980 — Огарьова, 6 — Костенко Владислав Миколайович
  27. 1983 — Приступити до ліквідації — колишній льотчик Вадим Алтунін
  28. 1990 — Біс до ребра
  29. 1992 — Сльоза Князя Тьми
  30. 1992 — Дрібниці життя (Серіал)
  31. 1992 — Чорний квадрат
  32. 1992 — Непередбачувані візити
  33. 1993 — Падіння
  34. 1995 — Панна-селянка
  35. 1998 — Невидимий подорожній
  36. 2000 — Лицарський роман
  37. 2005 — Брежнєв (Серіал) — Юрій Андропов
  38. 2006 — Офіцери (Серіал)

Нагороди[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Будучи студентом театрального училища, був одружений з Тетяною Самойловою. Друга дружина Тамара Зяблова трагічно загинула в автокатастрофі. Одружений втретє з актрисою Іриною Купченко. У них два сини — Олександр і Сергій, що здобули журналістську й економічну освіту відповідно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.