Леандро Романьйолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Леандро Романьйолі
Особисті дані
Народження 17 березня 1981(1981-03-17) (43 роки)
  Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст 172 см
Громадянство  Португалія
 Аргентина
Позиція півзахисник
Номер 10
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2005 Аргентина «Сан-Лоренсо» 152 (22)
2005 Мексика «Веракрус» 29 (1)
2006–2009 Португалія «Спортінг» 65 (7)
2009–2018 Аргентина «Сан-Лоренсо» 166 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2001 Аргентина Аргентина U-20 6 (2)
2003 Аргентина Аргентина 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Леандро Романьйолі (ісп. Leandro Romagnoli, нар. 17 березня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Багаторічний капітан «Сан-Лоренсо», з яким виграв ряд національних та міжнародних трофеїв, крім якого грав за мексиканський «Веракрус», португальський «Спортінг», а також став переможцем домашнього молодіжного чемпіонату світу та провів один матч за національну збірну Аргентини.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1998 року виступами за команду клубу «Сан-Лоренсо». Досить швидко Леандро став гравцем основи і за 6 років виграв зі «святими» три титули, в тому числі два міжнародних — чемпіона Аргентини 2001 (Клаусура), переможця Кубка Меркосур 2001 року і Південноамериканського кубка 2002 року. Загалом за сім сезонів Леандро взяв участь у 152 матчах чемпіонату.

На початку 2005 року Романьйолі був проданий за 3,27 млн $ в мексиканський «Веракрус»[1], де провів лише один чемпіонат (Клаусуру 2005) і після цього відправився в Португалію. Півсезону Романьйолі виступав за «Спортінг» на правах оренди, а потім лісабонська команда викупила його контракт. У складі «левів» Леандро тричі ставав віце-чемпіоном Португалії, завоював два Кубки і та Суперкубка країни. У серпні 2009 року півзахисник повернувся в рідну команду «Сан-Лоренсо», яка заплатила за трансфер 2 млн $[2]. На «Піпі» претендував також бразильський «Флуміненсе», але гравець заявив про те, що він віддав перевагу саме «команді свого серця»[3].

У сезоні 2011/12 «Сан-Лоренсо» був змушений боротися за виживання в спеціальній турнірній таблиці вильоту, що формується на основі трьох останніх сезонів. В кінці чемпіонату ряд вдалих матчів, які провів Романьйолі, в тому числі забиті їм голи і результативні передачі, допомогли «святим» зберегти місце в еліті. Після цього гравець придбав у вболівальників статус «живої легенди»[4], а «Сан-Лоренсо» у 2013 році виграв титул чемпіонів турніру Інісіаль.

У 2014 році «червоно-сині» разом зі своїм капітаном дійшли до стадії півфіналу Кубка Лібертадорес. У першій грі вони забили п'ять сухих голів у ворота «Болівара», практично забезпечивши собі перший в історії клубу вихід у фінал головного континентального клубного турніру. Перші два голи Мауро Матос і Емануель Мас забили після ідеальних навісів у виконанні Романьйолі[4].

В середині 2014 року Леандро Романьйолі підписав попередню угоду про перехід у бразильський «Баїя». Останній день трансферного вікна в Бразилії — 16 серпня — збігався з датою повторного фінального матчу Кубка Лібертадорес 2014 року і, якщо у Романьйолі не буде дискваліфікації або травми, то саме цей матч міг стати його останнім у футболці «Сан-Лоренсо»[5]. Однак після перемоги в головному південноамериканському турнірі Романьйолі вирішив залишитися в стані «святих», оскільки перехід в бразильську команду позбавив його можливості зіграти на клубному чемпіонаті світу. Романьйолі виплатив «Баїї» неустойку в розмірі 250 тис. доларів США, причому частину цих витрат, за домовленістю з гравцем, взяв на себе «Сан-Лоренсо»[6]. На самому ж клубному чемпіонаті світу Леандро з командою стали фіналістами змагання.

7 червня 2018 року Леандро Романьйолі оголосив про завершення кар'єри футболіста[7]. Відразу ж було оголошено про призначення Романьйолі на посаду спортивного директора клубу[8].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

2001 року залучався до складу молодіжної збірної Аргентини. Того року у її складі брав участь у домашньому молодіжному чемпіонаті світу. У команді, в якій його партнерами були такі гравці як Ніколас Бурдіссо, Хав'єр Савіола, Максі Родрігес і Андрес Д'Алессандро, Романьйолі був гравцем основного складу і забив два голи. Він вийшов в основі і у фінальному матчі проти Гани (3:0), але на 70-й хвилині йому на заміну вийшов Мауро Росалес[9].

У складі національної збірної Аргентини Романьйолі зіграв лише в одному матчі — 8 лютого 2003 року він вийшов на заміну замість Федеріко Інсуа у товариській грі проти США, а аргентинці перемогли 1:0[10].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Сан-Лоренсо»: Клаусура 2001, Інісіаль 2013
«Сан-Лоренсо»: 2015
«Спортінг»: 2006—07, 2007—08
«Спортінг»: 2007, 2008
«Сан-Лоренсо»: 2014
«Сан-Лоренсо»: 2002
«Сан-Лоренсо»: 2001

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Romagnoli pasó al Veracruz (ісп.). infobae.com. 4 січня 2005. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 26 липня 2014.
  2. ↑ Romagnoli arregló su regreso a San Lorenzo por 2 millones de dólares (ісп.). 14 серпня 2008. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 26 липня 2014.
  3. ↑ Coração fala mais alto, e Romagnoli troca o Fluminense pelo San Lorenzo (порт.). globoesporte.globo.com. 14 серпня 2009. Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 26 липня 2014.
  4. ↑ а б Андрій Кузічев (24 липня 2014). Кубок Лібертадорес: і тут Аргентина буде у фіналі (ua) . Спорт-Експрес. Процитовано 26 липня 2014.[недоступне посилання з Червень 2019]
  5. ↑ Romagnoli e empresário confirmam ida para o Bahia após a Libertadores (порт.). globoesporte.globo.com. 21 липня 2014. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 26 липня 2014.
  6. ↑ Leandro Romagnoli volvería a ponerse la camiseta de San Lorenzo el domingo (ісп.). El Intransigente. 3 вересня 2014. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
  7. ↑ Романьолі оголосив про завершення кар'єри футболіста. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 8 січня 2020.
  8. ↑ Argentina: Ex-leão Romagnoli anuncia adeus aos relvados [Argentina: Former lion Romagnoli announces farewell to pitches]. Record (Portuguese) . 7 червня 2018. Архів оригіналу за 10 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  9. ↑ Леандро Романьйолі на сайті ФІФА (англ.)
  10. ↑ Argentina National Team – Bielsa II. Argentine Soccer. Архів оригіналу за 16 липня 2009. Процитовано 7 серпня 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леандро_Романьйолі&oldid=43627112