Щерба Лев Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лев Володимирович Щерба)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Щерба Лев Володимирович
біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба
Народився3 березня 1880(1880-03-03)
Ігумен, Мінська губернія, Російська імперія
Помер26 грудня 1944(1944-12-26) (64 роки)
Москва, Росія
ПохованняВаганьковське кладовище
Країна Російська імперія
Діяльністьмовознавець, письменник
Alma materІмператорський Санкт-Петербурзький університет
ГалузьМовознавство
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Вчене званняакадемік АН СРСР[d]
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Науковий керівникБодуен де Куртене
ВчителіБодуен де Куртене Іван Олександрович
Відомі учніОжегов Сергій Іванович
Аспіранти, докторантиSergey Bernshteynd
Lev Zinderd
Margarita Matusevichd
Andrej Venediktovič Fedorovd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Відомий завдяки:Ленінградська фонологічна школа
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Ле́в Володи́мирович Ще́рба (біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба; 3 березня 1880, Ігумен, Мінська губернія — 26 грудня 1944, Москва) — білоруський та радянський мовознавець, доктор філологічних наук, професор Петроградського (тепер Санкт-Петербурзький) університету (з 1916), академік АН СРСР (з 1943), засновник ленінградської фонологічної школи, основоположник теорії лексикографії[1]. Найбільший внесок зробив у загальне мовознавство, фонологію, фонетику, лексикологію та лексикографію, а також серед його наукових інтересів були синтаксис та граматика.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Свою фонологічну теорію він виклав у працях «Російські голосні в кількісному і якісному відношенні» (1922) і «Фонетика французької мови» (1937). На відміну від Бодуена де Куртене фонему визначав не психологічно, а на основі фонетичних критеріїв як клас близьких за фізичними властивостями (фізичною подібністю) звуків, як звуковий тип, здатний диференціювати слова і їхні форми. Так, у російському слові вода [влда] звуки [л] і [а] розглядає як різновиди однієї фонеми /а/. Звуки кваліфікує як варіанти (відтінки) фонеми, тобто як те конкретне, в якому реалізується загальне (фонема).

У праці «Про частини мови в російській мові» (1928) Лев Володимирович викладає власне розуміння частин мови. Заперечує формальний підхід до визначення частин мови, якого дотримувалася Московська лінгвістична школа: частини мови виділяли за морфологічними ознаками. На його думку, частини мови — не морфологічні і не синтаксичні класи, їх не можна також виділяти лише на й основі семантичного критерію, а на його думку слід враховувати одразу всі три критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний. Уперше в мовознавстві Лев Щерба виокремлює як частину мови станівник (треба, важко, жаль, рад тощо).

Велику теоретичну цінність має стаття Щерби «Про троякий аспект мовних явищ і про експеримент у мовознавстві» (1931). Замість соссюрівської дихотомії «мова — мовлення» він запропонував трихотомію «мовленнєва діяльність — мовний матеріал — мовна система».

Праці

[ред. | ред. код]
  • Доповнення і поправки до «Російського правопису» Я. К. Грота з довідковим покажчиком до нього / Дополнения и поправки к «Русскому правописанию» Я. К. Грота со справочным указателем к нему (1911);
  • Російські голосні в якісному та кількісному відношенні / Русские гласные в качественном и количественном отношении (1912);
  • Східнолужицьке наріччя / Восточнолужицкое наречие (1915);
  • Про частини мови в російській мові / О частях речи в русском языке (1928);
  • Як треба вивчати іноземні мови / Как надо изучать иностранные языки (1929);
  • Словник російської мови / Словарь русского языка, т. IX (1935);
  • Російсько-французький словник / Русско-французский словарь (1936);
  • Фонетика французької мови. Нарис французької вимови у поірвнянні з російською / Фонетика французского языка. Очерк французского произношения в сравнении с русским (1937);
  • Російсько-французький словник для середньої школи / Русско-французский словарь для средней школы (1940).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бібліотека Російської академії наук. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 13 липня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Кочерган М. П. Загальне мовознавство. — Київ: Академія, 2006. — 464 с.
  • Зиндер Л. Р. Л. В. Щерба — лингвист-теоретик и педагог [Текст] / Л. Р. Зиндер, Ю. С. Маслов — Л.: Наука, 1982. — 104 с. (рос.)
  • Колесов В. В. Л. В. Щерба: Кн. для уч. / В. В. Колесов. — М.: Просвещение, 1987. — 160 с. (рос.)
  • Памяти академика Льва Владимировича Щербы (1880-1944): сборник статей. — Л.: Изд-во Ленинград. госуд. ун-та, 1951. — 322 с. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]