Леонід Арбузов (1848–1912)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Арбузов
Arbusow.jpg
Народився 7 (19) січня 1848(1848-01-19)
Мітава, Курляндська губернія
Помер 1 (14) січня 1912(1912-01-14) (63 роки)
Рига, Курляндська губернія
Громадянство Ліфляндська губернія
Національність німець
Діяльність медієвіст, письменник
Відомий завдяки історія
Alma mater Геттінгенський університет
Відомий завдяки: «Нарис історії Ліфляндії, Естляндії і Курляндії»
Діти Leonīds Arbuzovs[d]

Леоні́д Арбу́зов (нім. Leonid Arbusow; 7 (19) січня 1848(18480119)1 (14) січня 1912) — німецький історик російського походження. Медієвіст, спеціаліст з країн Балтії і Лівонії.

Біографія[ред. | ред. код]

Леонід Арбузов народився 19 січня 1848 року в Мітаві, Курляндська губернія, Російська імперія. Син дворянина Олександра Арбузова (? — 1855), лейтенанта Російської імператорської армії, та Наталії Чудовської. Виріс сиротою у будинку Магнуса-Георга Паукера (17871855) в Мітаві.

Арбузов навчався у Виборгу, Мітаві й Дерпті. З 1867 року він вивчав зоологію в Дерпті. Потім Арбузов студіював медицину в Лейпцигу, а з 1871 року — в Дерпті. У 18711876 роках він був студентом Геттінгенського університету. Перші три роки Арбузов вивчав природничі науки, а останні три — історію під керівництвом Геогра Вайтца.

У 18771885 роках Арбузов працював учителем природознавства у повітовій школі Бауске (Бауска, Латвія). 1884 року він одружився у Бауске із Ольгою Аншютц, яка народила йому сина, історика Леоніда-Ганса-Миколая Арбузова. У 18851888 роках Арбузов був інспектором повітових шкіл Тукума (Тукумс, Латвія). Згодом він працював приватним учителем у Мітаві.

1889 року Арбузов став членом-кореспондентом Товариства історії та старожитностей Прибалтійського краю, а 1893 року отримав повноправне членство. 1893 року він переїхав до Риги, де жив до самої смерті. З 1894 року — Арбузов був співголовою Товариства історії та старожитностей Прибалтійського краю. Він працював у 2-му відділі товариства, вивчав лівонську історію, спеціалізувався на лівонських грамотах. 1898 року Арбузов став членом кореспондентом, а з 1909 року — почесним членом Генеалогічного товариства балтійських губерній. Також, з 1900 року він був членом-кореспондентом Товариства літератури і мистецтва Курляндії.

Леонід Арбузов помер 14 січня 1912 року у Зассенгофі біля Риги.

Арбузов був автором першого фундаментального дослідження з історії країн Балтії — «Нарису історії Ліфляндії, Естляндії і Курляндії» (1889). Він першим зібрав біографічну базу даних про осіб середньовічної Лівонії — понад 1 тисячу лицарів Лівонського ордену та 5 тисяч священнослужителів.

Праці[ред. | ред. код]

Автор

  • Grundriß der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands, Mitau-Riga 1889
  • Das älteste Wittschopbuch der Stadt Reval (1312–1360), 1890
  • Die im Deutschen Orden in Livland vertretenen Geschlechter, Mitau 1901
  • Livlands Geistlichkeit vom Ende des 12. bis ins 16. Jahrhundert, Mitau 1902

Видавець

  • Liv-, Est- und Kurländisches Urkundenbuch, II. Abt., Bd. 1 bis 3 (1494–1510), Riga 1900–1914
  • Liv-, Est- und Kurländisches Urkundenbuch, III. Abt. (Akten und Rezesse der Livländischen Ständetage), Bd. 3 (Plettenberg-Bd.), Riga 1910

Джерела[ред. | ред. код]

  • Baltische Historische Kommission (Hrsg.) Arbusow, Leonid In: BBLd – Baltisches Biographisches Lexikon digital. — Göttingen, 2012.
  • Hasselblatt, Arnold; Otto, Gustav. Album academicum der Kaiserlichen Universität Dorpat. — Dorpat 1889. — S. 606. — Nr. 8271.(Digitalisat)
  • Oskar Stavenhagen. Nekrolog // Jahrbuch für Genealogie Heraldik und Sphragistik. 1911–1913. — Mitau, 1914.
  • Wittram, Reinhard. Arbusow, Leonid. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1953. — Band 1. — S. 334 f. (Посилання).

Посилання[ред. | ред. код]