Балтійські країни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Балтія» перенаправляє сюди; див. також Балтійське море.

Балтійські країни
Balti riigid, Baltimaad
Baltijas valstis
Baltijos valstybės

Розташування {{{назва_род}}}
Столиця Естонія Таллінн
Латвія Рига
Литва Вільнюс
Офіційні мови естонська
литовська
латвійська
Державний устрій Естонія Естонія
Латвія Латвія
Литва Литва
Площа
 - Загалом 175 015 км² (91)
 - Води (%) 2.23% (3,909 км²)
Населення
 - оцінка 2017 р. 6121000 (100)
 - Густота 35,5/км² (176)
ВВП (ПКС) 2017 р., оцінка
 - Повний $184 млрд[1] (61)
 - На душу населення $30,000 (44)
ВВП (номінальний) 2017 р., оцінка
 - Повний $100 млрд[1] (60)
 - На душу населення $17000 (45)
Валюта Євро () (EUR)
Часовий пояс UTC+2 (UTC+3)
Домен інтернету .eu

Балтійські країни (ест. Balti riigid, Baltimaad, латис. Baltijas valstis, лит. Baltijos valstybės) — країни, що омиваються Балтійським морем. Найчастіше під Балтією розуміють Латвію, Литву і Естонію. З географічного погляду до Балтії іноді також зараховують Калінінградську область Російської Федерації. Інший російськоцентричний термін — Прибалтика (рос. Прибалтика), що вживався в радянській історіографії і поступово вийшов з ужитку у Балтійських країнах.

Етимологія та історія терміна[ред.ред. код]

Слово «Прибалтика» (тобто при Балтиці, порівн.: Приамур'я, Прикаспій тощо) є похідним від гідроніму Балтика в значенні Балтійське море (англ. Baltic Sea). Назва і моря, і балтійських мов, і племен балтів — одного кореня. Його називали лат. Mare Balticum на латині — «міжнародною мовою» середньовічної Європи. Але в російську мову це слово прийшло порівняно недавно, причому «Балтійському морю» і «Прибалтиці» в ній передувало ще одне ім'я, яке було в обігу майже 200 років — Остзейське море.

Німецькі народи, що заселили Західну і Північну Європу, за ознакою відносного розташування називали море Східним: нім. Ostsee, дан. Østersøen, нід. Oostzee, швед. Östersjön. Східні слов'яни ж за часів Рюрика звали це море варязьким, за ім'ям посередників, що «монополізували» вихід до його берегів і торгівлю на ньому. Пізніше варяги «персоніфікували» у російській історії як свеї, і море стали називати Свейським[2][3].

При Петрі I в Прибалтиці утвердилася Росія, і Швеція перестала бути господинею всього узбережжя. Море вже не було для росіян чужим, тільки Варязьким або Свейським, але разом з тим, географічно воно не було «Східним» (Ostsee). У підсумку ім'я, взяте з «німецьких» карт, не переклали, а транслітерували. Похідні від «остзейський» — остзейське право, остзейське дворянство тощо — поповнили ряд іншомовних запозичень, модних у петрівську епоху. Загальним ім'ям новостворених у 1713 році в Прибалтиці губерній Російської імперії Ризької та Ревельської (з 1796 — Курляндської, Ліфляндської та Естляндської) було «остзейські губернії»[4].

Німецькими остзейські губернії були до середини XIX століття не тільки за іменем, а й за мовою. Німецька мова з орденських часів стала тут державною. Після Реформації нею стали користуватись на богослужіннях, вести ділові справи, її викладали в усіх школах тощо. Та з 1841 року почалось «рознімечування» Прибалтики. Відбувається ренесанс балтійських мов, національної прози, поезії і водночас ширше застосування російської мови, а в 1884 році Олександр III повернув заснованому псковичами Дерпту ім'я Юр'єв. Тоді ж «переклали на російську» і море, і загальне ім'я губерній: Прибалтійські губернії або ж узагальнено Прибалтійський край[5]

У літературі й публіцистиці до 1917 р. поряд з «остзейський/прибалтійський» до регіону застосовувалося і ще одне збірне поняття — Інфлянти. Так у Польщі споконвіку називали територіальні утворення Прибалтики, що колись були під однією польсько-литовської короною. Це положення, втрачене Польщею у своїх війнах XVI століття зі Швецією, було відновлено, коли Царство Польське увійшло до складу Росії; його кордони з Інфлянтами, відповідно, зникли, і вони знову опинилися в єдиному геополітичному просторі. Крім остзейського краю, поняття Інфлянтів також стосувалося Віленської та Ковенської, а також частини Вітебської губернії. В силу історичних причин (населення — литовці, поляки, а також білоруси, росіяни та євреї) ні остзейське право, ні німецькомовне лютеранство до цих місць не дійшли, і ці губернії жили за загальними для центральної Росії законами і традиціями.

У контексті районування Союзу РСР отримав широке застосування збережений з дореволюційних часів прикметник «прибалтійський»: Прибалтійський економічний район, Прибалтійський військовий округ, Прибалтійська залізниця. В адміністративно-територіальному поділі Прибалтика включала території Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР, а також Калінінградської області РРФСР.

У 1990-х роках у російську мову прийшов термін «Балтія». Це слово народилося в ЗМІ, що виходять російською мовою в Латвії. За межами латиської мови термін Baltija не витіснив ні Baltimaad/Balti riigid (країни/держави Балтики) в естонській, ні Pabaltijys (прибалтійський) в литовській. У Європейському Співтоваристві поняття Baltija сприймається як місцевий синонім «Baltic(s)» у сенсі «регіон Балтійського моря». У міжнародних документах «країни Балтії» — вся сукупність країн балтійського узбережжя. Приклад: пол. Euroregion Bałtyk, латис. Euroregion Baltija — єврорегіон «Балтика» у складі: Росія, Польща, Латвія, Швеція, Данія, Литва[6].

Статистика[ред.ред. код]

Загальна статистика[ред.ред. код]

Всі три парламентські республіки, вступили до Європейського Союзу 1 травня 2004 року.

Естонія Латвія Литва Разом
Герб Small coat of arms of Estonia.svg Latvijas Republikas mazais ģerbonis.svg Coat of arms of Lithuania.svg -
Прапор Естонія Латвія Литва -
Столиця Таллінн Рига Вільнюс -
Незалежність  — До 13 ст.

 — 1918
 — відновлено 1991

 — До 13 ст.

 — 1918
 — відновлено 1991

 — До 18 ст.

 — 1918
 — відновлено 1990

-
Президент Тоомас Гендрік Ільвес Раймондс Вейоніс Даля Грибаускайте -
Населення (2015) 1313271 1978700 2902832 6194803
Площа 45339 км² 64589 км² 65300 км² 175228 км²
Щільність населення 29/км² 31/км² 44/км² 35/км²
Вода % 4.56 % 1.5 % 1.35 % 2.23 %
ВВП (номінал) (2015) $22.934 млрд $27.822 млрд $41.776 млрд $112.530 млрд
ВВП (номінал) на душу (2016) $18,452 $14,496 $15,366 $16,035
ВВП (PPP) (2015) $37.879 млрд $49.891 млрд $82.143 млрд $171.110 млрд
ВВП (PPP) на душу (2016) $30038 $25817 $29380 $28,411
Коефіцієнт Джині (2012[7]) 33.2 35.5 35.2 -
Індекс людського розвитку (2014[8]) 0.861 (Розвинені країни) 0.819 (Розвинені країни) 0.839 (Розвинені країни) -
Інтернет-домен .ee .lv .lt -
Телефонний код +372 +371 +370 -

Міста[ред.ред. код]

Лідери[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Статистичні департаменти:

Примітки[ред.ред. код]