Лео Моура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лео Моура
Léo Moura (5047689148).jpg
Особові дані
Повне ім'я Леонардо да Сілва Моура
Народження 23 жовтня 1978(1978-10-23) (40 років)
  Нітерой, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 70 кг
Прізвисько SuperLéo [1]
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Бразилія «Греміо»
Номер 88
Юнацькі клуби
–1996 Бразилія «Ботафогу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1997–1998 Бразилія «Ботафогу» 0 (0)
1998–1999 Бразилія «Лінарес» 0 (0)
1999–2000 Бельгія «Жерміналь-Беєрсхот» 21 (0)
2000–2001 Нідерланди «АДО Ден Гаг» 29 (12)
2001 Бразилія «Ботафогу» 24 (1)
2002 Бразилія «Васко да Гама» 0 (0)
2002 Бразилія «Палмейрас» 9 (0)
2003 Бразилія «Сан-Паулу» 22 (0)
2004 Бразилія «Флуміненсе» 41 (0)
2005 Португалія «Брага» 8 (0)
2005–2015 Бразилія «Фламенго» 314 (29)
2015 США «Ф.-Л. Страйкерс» 10 (2)
2015–2016 Індія «Гоа» 13 (2)
2016 Бразилія «Метрополітано» 0 (0)
2016 Бразилія «Санта-Круж» 14 (0)
2017– Бразилія «Греміо» 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2008 Бразилія Бразилія 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 грудня 2017.

Лео Моура (порт. Léo Moura, нар. 23 жовтня 1978, Нітерой) — бразильський футболіст, захисник клубу «Греміо».

Двічі поспіль визнавався як найкращий правий захисник в бразильському чемпіонаті (2007—2008), а також став однією із легенд «Фламенго», в якому виступав протягом 10 років, а також грав за інші топ-клуби Бразилії, такі як «Ботафогу», «Палмейрас», «Сан-Паулу», «Васко да Гама», «Флуміненсе» та «Греміо». Також провів один матч за національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1978 року в місті Нітерой. Вихованець футбольної школи клубу «Ботафогу», де виступав як правий фланговий півзахисник[2]. В дитинстві він не підійшов школі «Фламенго», ідолом торсиди якого він стане згодом. Дебютував за професійну команду «Ботафого» в 1997 році і виступав там до 1999 року, після чого недовго грав за «Лінарес».

Влітку 1999 року відправився до Європи, де провів сезон у бельгійському «Жерміналь-Беєрсхоті», після чого переїхав до нідерландського другого дивізіону, Еерстедивізі, у «АДО Ден Гаг», де за сезон відзначився 12 забитими м'ячами.

Влітку 2001 року «Ботафого» вирішив повернути свого вихованця, проте незабаром гравець зазнав травми. Після повернення в стрій Моура був переведений у захист, також на своєму правому фланзі[3]. Лео Моура розглядався як одна з зірок свого клубу, але він відмовився продовжувати контракт і на початку 2002 року перейшов у «Васко да Гаму»[4][5]. Він чудово взаємодіяв зі зв'язкою форвардів Ромаріо — Еуллер, але в середині року знову несподівано покинув команду, на цей раз перейшовши в «Палмейрас»[6]. Пізніше Моура визнав, що цей крок був помилкою, оскільки клуб з Сан-Паулу перебував тоді в кризі і вилетів за підсумками року в Серію B[7][8].

Лео Моура під час виступів за «Фламенго». 2008 рік.

У 2003 році виступав за «Сан-Паулу», однак у цілому період виступи за обидві команди Паулісти в уродженця Каріоки був невдалим. У 2004 році він став незаперечним лідером «Флуміненсе» з Ріо[9][10]. У цьому клубі він возз'єднався з Ромаріо[11] і став улюбленцем уболівальників[12].

«Фламенго»[ред. | ред. код]

У першій половині 2005 року Моура виступав у Португалії за «Брагу», але в команді надовго не затримався і підписав контракт з «Фламенго»[13][14]. Саме у червоно-чорному клубі до Лео Моури прийшли великі перемоги на клубному рівні. У 2006 році він завоював Кубок Бразилії. У 2007 році виграв Лігу Каріока, почавши зі своїм клубом серію з трьох перемог поспіль в чемпіонатах штату (вона тривала до 2010 року, коли виграв титул «Ботафого»). За підсумками 2007 та 2008 років Лео Моура визнавався найкращим правим захисником чемпіонату Бразилії.

На початку 2008 року він відкинув пропозиції від ряду бразильських і зарубіжних клубів, продовживши контракт з «Фламенго». Тоді ж вперше отримав виклик в збірну Бразилії. У 2009 році допоміг «Фламенго» завоювати свій шостий в історії титул чемпіонів Бразилії, перервавши трирічну гегемонію «Сан-Паулу»[15]. В подальшому Лео з командою ще виграв Кубкок Бразилії (2013) та два чемпіонства штату Ріо-де-Жанейро (2011 і 2014). 22 лютого 2014 року Моура увійшов в топ-10 гравців, які провели найбільше матчів за клуб, досягнувши результату в 468 ігор (10-е місце), обійшовши колишнього півзахисника клубу Зіньйо[16][17]. 4 жовтня 2014 року зіграв 500 матч за клуб у зустрічі проти «Сантоса» на Маракані[18][19].

23 лютого 2015 року Моура оголосив про свій від'їзд у американський «Форт-Лодердейл Страйкерс»[20], таким чином закінчивши тривалу епоху перебуванню у клубі[21]. Не рахуючи воротарів, лише три гравці були у своїх командах довше, ніж Лео Мура[21]. Крім того, він залишав «Фламенго» сьомим гравцем, який найбільше провів матчів за клуб (519 матчів і 47 голів в усіх турнірах)[22]. За цей час він з командою виграв дев'ять титулів[23], а у команді змінилось вісім президентів і 15 тренерів (не рахуючи проміжних і повторів тренерів)[24]. Його останній офіційний матч за клуб відбувся 1 березня 2015 року, в сьомому турі Ліги Каріока, проти «Ботафого» (0:1) на Маракані у присутності 49,833 фанатів (гра відбулася на 450-річчя Ріо-де-Жанейро)[25]. Через кілька днів, 4 березня, він попрощався з шанувальниками у товариському матчі на Маракані проти уругвайського «Насьйоналя» (2:0) за більш 30 620 глядачів. Перед грою Лео був удостоєний меморіальною дошкою, представленою Зіку[26].

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

Перейшовши в «Форт-Лодердейл Страйкерс», бразилець дебютував 4 квітня, в матчі проти «Нью-Йорк Космоса» (0:1)[27], але в команді надовго не затримався і в липні покинув клуб, зігравши лише 9 матчів в NASL[28]. Після цього Моура виявив бажання повернутись у Бразилію[29], однак стаття 5 Регламенту FIFA про перехід гравців перешкоджала здійсненню цієї угоди, оскільки Лео вже грав у двох різних командах за один сезон[30]. Гравець міг лише повернутись у «Фламенго» або виступати в закордонній лізі з іншим графіком, відмінним від бразильського. Таким чином Моура перейшов у індійське «Гоа», яке очолював співвітчизник Зіку, оскільки індійський сезон відрізнявся від тих, що існували в Бразилії та Сполучених Штатах[31]. Сезон індійської Суперліги тривав з 3 жовтня по 6 грудня і Ле Моура допоміг клубу стати віце-чемпіоном Індії, після чого в кінці 2015 року отримав право перейти в будь-яку команду[32].

Лео Моура під час свого єдиного матчу за збірну Бразилії. 2008 рік.

2 лютого 2016 року Лео перейшов у «Метрополітано»[33], але після трохи більше одного місяця і лише 6 ігор, Моура оголосив, що покидає клуб[34]. В середині березня захисник став гравцем «Санта-Кружа», новачка Серії А. 1 травня 2016 року Лео з «Санта-Кружем» виграв Кубок Нордесте, хоча і зіграв лише 4 хвилини протягом всього турніру (він прибув до клубу після першого матчу півфіналу і вийшов на заміну у кінцівці першої фінальної гри)[35]. Таким чином, це став його перший професійний титул, здобутий поза «Фламенго»[36]. Незабаром після цього Моура з клубом виграв Лігу Пернамбукано. Після того як за підсумками сезону 2016 року «Санта-Круж» зайняв 19 місце і вилетів з Серії А, Лео Моура покинув клуб.

10 січня 2017 року захисник приєднався до складу клубу «Греміо», підписавши в контракт до грудня 2017 року[37] і в тому ж сезоні у віці 39 років виграв з командою найпрестижніший континентальний трофей — Кубок Лібертадорес, отримавши право зіграти і на клубному чемпіонаті світу[38]. Станом на 5 грудня 2017 відіграв за команду з Порту-Алегрі 16 матчів в національному чемпіонаті.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

На початку 2008 року, у віці 29 років, Лео Моура був викликаний в перший і єдиний раз у збірну Бразилії на товариський матч з Ірландією у Дубліні[39]. Моура був покликаний замінити Майкона, який напередодні отримав травму[40]. Лео відіграв весь матч, і, відповідно до огляду після гри, зробленого GloboEsporte.com, Моура показав хорошу продуктивність[41][42].

Тим не менш в подальшому Лео Моура за збірну більше не грав, прграючи конкуренцію на позиції правого захисника Дані Алвешу та Майкону[43].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Бразилія Бразилія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
06-02-2008 Дублін Ірландія Ірландія 0 – 1 Бразилія Бразилія товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Фламенго»: 2007, 2008, 2009, 2011
«Фламенго»: 2009
«Фламенго»: 2006, 2013
«Греміо»: 2017
«Греміо»: 2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SuperLéo: como o veterano de 38 anos conquistou a torcida do Grêmio
  2. espn.uol.com.br/ Como dispensa de Edmundo quase acabou com a carreira de Léo Moura
  3. Leonardo Moura, lateral do Flamengo, inaugura escolinha e faz a festa das crianças em Linhares
  4. Léo Moura vai encarar velho conhecido: o Botafogo
  5. Léo Moura abraça Felipão e diz que teve proposta do Palmeiras
  6. Leonardo Moura já fala como jogador do São Paulo
  7. terceiro anel: Leonardo Moura: o último reforço do Sp. Braga
  8. Léo Moura e Junior Cesar vão reeditar parceria do Fluminense
  9. Flamengo vence o Vasco e conquista segundo título da Copa do Brasil
  10. Brasileirão: Campeonato começa com muitas estrelas de regresso
  11. Reforço em 2005, Leonardo Moura vê situação confortável do Flamengo - Portal 6R Futebol
  12. Inter e Léo Moura estão próximos de um acerto
  13. Leonardo Moura vira capitão do Flamengo no lugar do goleiro Bruno
  14. Grêmio na Libertadores, Flamengo na Sul-Americana. O Goiás mereceu mais
  15. A ficha demorou um pouquinho a cair
  16. Léo Moura entra para a lista dos 10 jogadores que mais defenderam o Fla
  17. Com dois de Alecsandro e lençol de Léo Moura, Fla derrota o Resende
  18. "Quinhentão" Léo Moura avisa: "Festa só até o juiz apitar. Depois é guerra"
  19. Flamengo x Santos
  20. Flamengo e Léo Moura anunciam fim do ciclo do lateral no clube
  21. а б globoesporte.globo.com/ D'Alessandro vai herdar "cargo" de Léo Moura em lista de longevidade; veja top20
  22. ebc.com.br/ Flamengo vence em despedida de Léo Moura
  23. torcedores.com/ Léo Moura ganhou o mesmo número de títulos do que os rivais; Veja
  24. espn.uol.com.br/ Era Léo Moura: 4 presidentes, 15 técnicos, 3 marcas de camisa, 7 patrocinadores e 9 títulos
  25. NO ANIVERSÁRIO DO RIO, BOTA VENCE O FLA E SE ISOLA NA LIDERANÇA DO CARIOCA (01 de março de 2015). globoesporte.globo.com Consultado em 04 de fevereiro de 2017.
  26. esportes.yahoo.com/ Flamengo encara Nacional na despedida de Leonardo Moura
  27. Leo errado? Na estreia de Léo Moura na NASL, xará vira herói do New York Cosmos
  28. http://www.ogol.com.br/player_results.php?id=5254
  29. Luiz Victor Lopez (27/06/2015). «Léo Moura rescinde com Strikers e pede ajuda para jogar no Coritiba». sportv.globo.com. Consultado em 26 de janeiro de 2017.
  30. Fifa não deve autorizar transferência de Leo Moura para o Coritiba
  31. Jornal: time de Zico na Índia acerta a contratação de Léo Moura
  32. globoesporte.globo.com/ Após imbróglio, Léo Moura confirma que jogará no time de Zico na Índia
  33. Agora é oficial: Léo Moura é o novo reforço do Metropolitano
  34. acritica.uol.com.br/ Santa mudança, Batman! Após seis jogos no Metropolitano, Léo Moura é anunciado no Santa Cruz
  35. ogol.com.br/ Léo Moura: Quatro minutos em campo e título na Copa do Nordeste
  36. blogs.ne10.uol.com.br/ Leo Moura conquista seu primeiro título fora do Flamengo
  37. Léo Moura é o novo reforço do Grêmio
  38. Léo Moura dedica a Libertadores ao filho caçula: 'Meu combustível'
  39. oglobo.globo.com/ Leonardo Moura, do Flamengo, é convocado para a seleção brasileira
  40. oglobo.globo.com/ Leonardo Moura, do Flamengo, é convocado para a seleção brasileira
  41. globoesporte.globo.com/ Robinho garante a vitória sobre a Irlanda
  42. estadao.com.br/ Brasil vence Irlanda por 1 x 0 na estréia em 2008
  43. foxsports.com.br/ Leo Moura sobre a Seleção: "Dani Alves e Maicon estavam em fase melhor"

Посилання[ред. | ред. код]