Либідь (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Либідь
Либідь (супутник).png
КА «Либідь»
Основні параметри
Повна назва Либідь
Організація ДКАУ
Оператор Укркосмос Україна Україна
Тип апарата Супутник зв'язку
Штучний супутник Землі
Ракета-носій Зеніт-3SLBФ
Космодром Байконур
Технічні параметри
Маса 1200 кг
Потужність 3 кВт
Час активного існування 15 років
Орбітальні дані
Тип орбіти ГСО
Вебсторінка
Вебсторінка http://www.ukrkosmos.com/project-main/libyd/

«Либідь» — перший український геостаціонарний телекомунікаційний супутник.

Призначення[ред. | ред. код]

Головним призначенням супутника «Либідь» є формування Національної системи супутникового зв'язку України, в тому числі:

  • надання послуг регіонального і закордонного телебачення і радіомовлення;
  • безпосереднього телемовлення;
  • надання послуг мультимедіа й Інтернет;
  • забезпечення передачі даних, телефонії, відеоконференцій та Інтранет на основі VSAT.

Супутник створювався на базі універсальної космічної платформи.

«Либідь» повинен був забезпечити пряму телевізійну трансляцію і швидкісний інтернет-доступ в країнах Східної Європи, частині Азії і на Близькому Сході. Експерти прогнозують підвищений попит на місткості вітчизняного космічного апарату через перехід багатьох закордонних і вітчизняних телеканалів у формат HD.

Виробництво[ред. | ред. код]

Основним підрядником будівництва супутника була визначена канадська компанія MacDonald Dettwiler and Associates (MDA), яка є провідним світовим виробником корисних навантажень для супутників зв'язку. MDA створить для супутника «Либідь» електроніку, запустить космічний апарат в орбітальну позицію 38,2° східної довготи та побудує для нього два центри контролю. Корпус і двигуни супутника будуть побудовані в Україні.

Загальна вартість будівництва космічного апарата і його наземної допоміжної інфраструктури для ДКАУ становить $ 254,6 млн. Для фінансування його будівництва буде взято кредит на 10 років у Експортного агентства Канади (EDC).

Субпідрядником виступав ІСС імені академіка М. Ф. Решетнева, який є відповідальний за супутникову платформу і конструкцію модуля корисного навантаження. Крім того, ІСС здійснює інтеграцію і випробування космічного апарата, його доставлення на космодром, бере участь в передпускових роботах, надає послуги з управління КА на початкових етапах експлуатації та проводить орбітальні випробування платформи. Також ІСС навчає персонал наземного комплексу управління КА «Либідь».

Загалом, вартість виробництва і підготовки супутника до запуску склала понад $ 300 млн[1].

Корисне навантаження[ред. | ред. код]

Зв'язкове корисне навантаження космічного апарату «Либідь»[2], що поставляється компанією MDA, включає в себе 24 транспондера в Ku-діапазоні, з яких активними є 20[3]. Потужність кожного транспондера складе 100—110 Ватт. У зону покриття променів супутника входять Східна Європа, частина Азії і Близький Схід.

Орбітальна позиція[ред. | ред. код]

Орбітальна позиція супутника, що була запланована (38,2° с.д.), викликала протести з боку французького супутникового оператора Eutelsat, який стверджував, що український супутник може конфліктувати з французькими супутниками на позиції 36° E. На сьогодні Eutelsat пропонує змінити орбітальну позицію українського супутника на 48° пн.д. натомість обіцяючи українській стороні можливість користування ретранслятором одного із супутників компанії[4].

Запуск[ред. | ред. код]

Запуск національного супутника зв'язку «Либідь» за допомогою ракети-носія «Зеніт-3SLБ» з космодрому Байконур планувався на 2011 рік. Проте згодом дата запуску неодноразово переносилися. У листопаді 2016 року Державне космічне агентство України повідомило про плани запустити «Либідь» у 2017 році. Затримка із запуском була пояснена втратою наземного комплексу управління супутником, створеного біля м. Євпаторії. У результаті було побудовано наземний сегмент в альтернативній конфігурації на території, підконтрольній Україні[5].

Станом на кінець грудня 2017 року, згідно з інформацією, яку надав голова Державного космічного агентства України Павло Дегтяренко, виникла ситуація, коли в канадської компанії MacDonald Dettwiler and Associates (MDA) з'явилося небажання продовжувати роботу над проєктом, а саме: «MDA, яке є підрядником з розробки та запуску цього космічного апарату, заявило про вихід з проєкту 7 вересня. Протягом цього часу ми зробили ряд зусиль і на урядовому рівні, і на рівні космічного агентства, щоб повернути MDA до проєкту. Зараз вони не згодні.» Окрім цього, сформувалася низка інших об'єктивних і суб'єктивних проблем, які не дали здійснити запуск національного супутника зв'язку «Либідь» у 2017 році[6].

Згідно з відомостями зі джерел на космодромі Байконур, запуск національного супутника зв'язку «Либідь» у 2018 році також не відбувся з причини відсутності ракети-носія «Зеніт-3SLВФ»[7].

В даний час супутник «Либідь» знаходиться на зберіганні в ІСС імені академіка М. Ф. Решетнева в м. Желєзногорську (Росія).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Раді хочуть почути, куди Держкосмос витратив $1 мільярд. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 3 травня 2018. 
  2. КБ Южное разрабатывает украинский спутник связи "Либидь" для ЕССПИ. yuzhnoye.com.ua. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 20 вересня 2011. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 7 березня 2012. 
  5. Україна готується до запуску свого першого супутника зв'язку «Либідь». Еспресо. 10.11.2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 10.11.2016. 
  6. «Космічний розпил»: як Україна через корупцію не змогла запустити супутник. 20.12.2017, 08:24. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017. 
  7. Український супутник не запустять з Байконура ракетою «Зеніт-3SLВФ» через її відсутність. 09.02.2018, 21:48. Архів оригіналу за 10 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018. 

Джерело[ред. | ред. код]