Лизогуб Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віталій Іванович Лизогуб
Віталій Іванович Лизогуб.jpg

Портрет В.І. Лизогуба
Невідомий художник
Народження 25 жовтня 1791(1791-10-25)
Седнів Чернігівського повіту Чернігівського намісництва
Смерть 1869(1869)
Коломийці Пирятинського повіту Полтавської губернії
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід військ кавалерія
Роки служби 18101821
Звання полковник
Війни / битви Франко-російська війна (1812), Наполеонівські війни
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня

Віталій Іванович Лизогуб (нар. 25 жовтня 1791(17911025), Седнівпом. 1869, Коломийці) — полковник лейб-гвардії уланського Її Величності полку, учасник Наполеонівських війн.

Народження[ред.ред. код]

Ваталій Іванович Лизогуб, народившись 25 жовтня 1791 року в седнівського маєтку Лизогубів, став шостою дитиною в родині маршалка дворянства Чернігівської губернії Івана Яковича Лизогуба та його дружини Ганни Василівни (вродженої Дунін-Борковської). Так само як і старші брати Ілля та Олександр, з юних років обрав справою життя саме військову.

Військова служба[ред.ред. код]

Свою військову кар'єру Віталій Іванович Лизогуб розпочав 3 квітня 1810 року, коли його було записано до Білоруського гусарського полку. Уже 19 червня того ж року він отримав чин корнета. У 1810 році він взяв участь у поході за Дунай, брав участь у боях біля Сілістри та Шумлі, а в 1811 році у складі Гродненського гусарського полку – під Рущуком.

У 1812 році, беручи участь у Франко-російській війні, відзначився у боях при містах Друї, Полоцьку, Сивошино та під Борисовим. Беручи згодом участь у закордонних походах, воював під Магдебургом та Лейпцигом. Під Дрезденом Віталій Іванович був поранений гарматним ядром у ліву ногу. Його життя було врятоване солдатом з Седнева Іваном Назаровичем Стадніченко[1]. За бій під Дрезденом Віталій Іванович Лизогуб отримав Золоту шаблю з написом «за хоробрість».

Згодом, у 18141815 рр. перебував на території Франції.

У 1818 році він отримав чин ротмістра, будучи як і старший брат Ілля Іванович Лизогуб, ад’ютантом князя Миколи Григоровича Репніна. 17 серпня 1820 року Віталій Іванович був переведений до лейб-гвардії уланського Її Величності полку, де ще з 2 квітня того ж року почав проходити службу його молодший брат Василь Іванович Лизогуб.

1821 року Віталій Іванович Лизогуб у чині полковника вийшов у відставку. До своєї смерті у 1869 році Віталій Іванович обрав місцем свого проживання власний маєток в селі Коломийцях Пирятинського повіту Полтавської губернії.

Нагороди[ред.ред. код]

Ордени:

Особливі:

  • золота шпага

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Феодосія Андріївна (уроджена Маркевич).

Діти:

  • Лизогуб Ілля Вітальович
  • Лизогуб Варвара Віталіївна (вийшла заміж за Миколу Андрійовича Савича)
  • Лизогуб Єлизавета Віталіївна (вийшла заміж за Іллю Ілліча Ілляшенка)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кисіль Д. Герої Бородіна / Д. Кисіль // Деснянська правда. – 1962. – 25 вересня. - № 191 (7796).

Джерела[ред.ред. код]

  • Гельвих А. Лизогуб, Виталий Иванович / А. Гельвих // Русский биографический словарь : в 25-ти томах [Т. 10]. — СПб., 1914. — C. 429.
  • Модзалевский В. «Малороссийский родословник» [Т. 3] / В. Модзалевский. — К., 1912. — С. 116—117.