Литвинов Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвинов Іван Михайлович
Народився 7 липня 1907(1907-07-07)
Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 1976
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність інженер
Alma mater Харківський політехнічний інститут (1931)
Ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Золота медаль ВДНГ
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Сталінграда»

Іван Михайлович Литвинов (нар.. 7 липня 1907, Суми, Харківська губернія, Російська імперія — пом.. 1976, Київ, Українська РСР) — радянський український вчений та інженер у галузі механіки грунтів і фундаментобудівництва, доктор технічних наук, професор. Дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР при Держбуді УРСР, член її Президії і академік-секретар (1955—1963 рр.)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Іван Литвинов народився 1907 року у Сумах. закінчив семирічну школу та вступив до індустріально-технічної профшколи. Згодом навчався на будівельному факультеті Харківського технологічного інституту (учень професора Якова Столярова). Виш закінчив 1930 року[2].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту працював у Південному науково-дослідному інституті промисловості і будівництва (ПдНДІ). Іван Литвинов брав участь у проєктуванні цехів Харківського тракторного і турбогенераторного, Краматорського машинобудівного заводів і ряду інших об'єктів. 1934 року запропонував оригінальний спосіб посилення залізобетонних конструкцій, сутність якого полягає в тому, що встановлюється для збільшення їх несучої здатності додаткова арматура з'єднується з попередньо оголеною арматурою конструкцію, що підсилюється шляхом зварювання з подальшим одностороннім нарощуванням перерізу елементу і з використанням швидкотвердних цементів або термічної обробки бетону.

1940 року Іван Литвинов у Харківському інженерно-будівельному інституті захистив кандидатську дисертацію на тему «Класифікація лесових ґрунтів за ступенем їх просідання і основні водозахисні заходи для споруд на лесових ґрунтах».

При відступі радянських військ восени 1941 року з Харкова та Донбасу організовував виведення з ладу стратегічно важливих об'єктів. За завданням Ставки Верховного Командування він, на той час головний інженер Управління аеродромного будівництва по Сталінградській області, керував будівництвом великого опорного бетонного аеродрому в місті Гумраці. Одночасно з цим, в складних польових умовах, Іван Литвинов організував виготовлення залізобетонних авіабомб, високоміцних елементів для дотів і бронепоїздів, металевих кулеметних ковпаків.

У період з 1943 по 1946 років, за завданням Державного комітету оборони СРСР Іван Литвинов брав участь у будівництві заводів високооктанового авіаційного бензину в місті Гур'єв Казахської РСР (в даний час — Атирауський нафтопереробний завод) і автомобільного заводу в місті Кутаїсі Грузинської РСР. 1946 року після демобілізації, Іван Литвинов повернувся до Південного науково-дослідного інституту промисловості і будівництва (ПдНДІ) у Харкові[2]. 1951 року вчений був призначений на посаду директора інституту.

З 1955 року став членом-фундатором Академії будівництва і архітектури Української РСР. Потім обіймав посади члена Пре­зидії, академіка-секретаря, головного ученого секретаря. Він здійснював керівництво діяль­ністю 14-ти науково-дослідних організацій. 1963 року перейшов до науково-дослідного інституту будівельних конструкцій у Києві. До 1976 року обіймав посаду завідувача відділу основ, фундаментів і механіки ґрунтів.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

1968 році за сукупністю виконаних протягом більш ніж тридцяти п'яти років наукових досліджень Іван Литвинов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук у Київському інженерно-будівельному інституті. Докторська дисертація присвячена темі будівництва в складних ґрунтових умовах Української РСР. Зокрема, на захист були винесені питання, пов'язані з розробкою приладів і методики для дослідження фізико-механічних властивостей ґрунтів, способи ущільнення просадних грунтів тощо. 1970 року Іванові Литвинову присвоєно звання професора.

Участь у міжнародних наукових конференціях[ред. | ред. код]

Іван Литвинов виступав з науковими доповідями та повідомленнями на міжнародних конференціях, конгресах і симпозіумах, в тому числі на IV, VIII Міжнародних конгресах з механіки ґрунтів і фундаментобудуванню (Лондон, 1957; Москва, 1973); в Чехословаччині (Брно, 1958); в США — в Бостонському, Каліфорнійському, Принстонському, Массачусетському університетах і в Американської Національної Академії наук (м. Вашингтон), куди він виїжджав як керівник радянської делегації вчених; в Індії — на Індійській національній науково-технічній конференції з несучої здатності ґрунтів (м. Нью-Делі, 1961), на якій також очолював радянську делегацію.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Іван Литвинов — автор 238 наукових робіт, в тому числі 13 книг, 66 брошур. За кордоном опубліковані 43 його роботи в десяти країнах. Він автор 34 галузях науки і техніки — від пристосування для зберігання пальто в кінотеатрах (яке широко використовувалося в європейських країнах) до вимірювальних маяків для вивчення динаміки розкриття тріщин у конструкціях, способів влаштування пальових фундаментів тощо.
  • Найбільш важливі наукові праці:
  • Литвинов, Иван Михайлович. Усиление и восстановление железобетонных конструкций. Наркомстрой СССР. М-Л Стройиздат 1942 г. 96с
  • Литвинов, Иван Михайлович. Глубинное укрепление и уплотнение просадочных грунтов [Текст] / И. М. Литвинов ; Науч.-исслед. ин-т строит. конструкций Госстроя СССР. — Киев: Будівельник, 1969. — 184 с.
  • Литвинов, Иван Михайлович. Укрепление и уплотнение просадочных грунтов в жилищном и промышленном строительстве [Текст] / И. М. Литвинов. — Киев: Будівельник, 1977. — 288 с.
  • Литвинов, Иван Михайлович. О стро­ительстве ответственных зданий и сооружений на просадочных грунтах // Строительные конструкции: Сб. науч. тр. К., 1974. Вып. 23;
  • Литвинов, Иван Михайлович Инструкция по усилению и восстановлению железобетонных конструкций методом инженера Литвинова И. М. [Текст] / [Предисл. д-ра техн. наук проф. Фрайфельда С. Е., с. 5-7] ; М-во строительства предприятий тяжелой индустрии СССР. Техн. упр. Юж. науч.-исслед. ин-т по строительству «ЮжНИИ». — Харьков: Харьк. обл. полигр. ф-ка, 1948. — 39 с. : черт.; 21 см [1] [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Червоної Зірки (1945)
  • орден «Знак Пошани» (1951)
  • два ордена Трудового Червоного Прапора (1954, 1971),
  • одинадцять медалей, в тому числі «За оборону Сталінграда» (1942)
  • Велика Золота медаль ВДНГ СРСР (1961)[2]

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Литвинов Михайло Ілліч
  • Мати — Терещенко Уляна Олександрівна
  • Брати — Олександр (01.07.1909 — 1987), Микола (1911 — загинув 14.07.1944)
  • Сестра — Валентина (1913—1989).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юбилейные Даты — Світ Геотехніки. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 12 травня 2018. 
  2. а б в Литвинов Иван Михайлович. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]