Логічна імплікація
| IMPLY | |
|---|---|
| Визначення | |
| Таблиця істинності | |
| Логічний вентиль | |
| Нормальні форми | |
| Диз'юнктивна | |
| Кон'юнктивна | |
| Алгебрична | |
| Ґратка Поста | |
| (зберігає 0) | ✗ |
| (зберігає 1) | |
| (монотонна) | ✗ |
| (лінійна) | ✗ |
| (само-двоїста) | ✗ |
Імплікація — логічний сполучник «якщо…, то…», тобто оператор між множиною T формул та формулою B, що виконується, якщо кожна модель (або інтерпретація) T також є моделлю B. У символьному вигляді:
- ,
Двомісна логічна операція, що має значення «хибний», тоді й лише тоді, коли перший операнд має значення «істинний», а другий — «хибний».
Логічну імплікацію можна задати через інші логічні операції, наприклад:
Таблиця істинності має такий вигляд:
| F | F | T |
| F | T | T |
| T | F | F |
| T | T | T |
Імплікація як булева функція хибна лише тоді, коли посилка істинна, а наслідок хибний. Інакше кажучи, імплікація — це скорочений запис для виразу .
Для легшого розуміння сенсу прямої імплікації і запам'ятовування її таблиці істинності варто згадати, що в теорії множин різниця двох множин А-В матиме таблицю належності (0 0 1 0). А заперечення різниці множин НЕ(А-В) й даватиме (1 1 0 1), що в алгебрі логіки назвали імплікацією. Також, можна навести для прикладу деякі життєві моделі:
А — начальник. Він може наказати «працюй» (1) або сказати «роби, що хочеш» (0). В — підлеглий. Він може працювати (1) або байдикувати (0). У такому разі імплікація — не що інше, як послух підлеглого начальнику. За таблицею істинності легко перевірити, що слухняності немає тільки тоді, коли начальник наказує працювати, а підлеглий ледарює.
| Начальник | Підлеглий | Слухняність |
|---|---|---|
| Роби, що хочеш | Байдикує | Є |
| Роби, що хочеш | Працює | Є |
| Працюй | Байдикує | Немає |
| Працюй | Працює | Є |
А — предмет студента. Студент може його «знати» (1) або «не знати» (0). В — сесія студента. Сесію можна скласти (1) або не скласти (0). У такому разі імплікація — істинність існування заліку/незаліку.
| Предмет | Сесія | Правдивість складення сесії |
|---|---|---|
| Не знає предмет | Не складає сесію | Правда |
| Не знає предмет | Складає сесію | Правда (бо може таке бути) |
| Знає предмет | Не складає сесію | Неправда |
| Знає предмет | Складає сесію | Правда |
Множини операцій є функціонально повними:
...
У булевій логіці імплікація — це функція від двох змінних (вони ж — операнди операції, аргументи функції). Змінні можуть приймати значення з . Результат також належить . Обчислення результату проводиться за простим правилом, або за таблицею істинності. Замість значень може використовуватися будь-яка інша пара підхожих символів, наприклад або або «хибний», «істинний».
- Алгебра логіки (булева алгебра)
- Таблиця математичних символів
- Теорема про дедукцію
- Г. Цейтлін. Елементи теорії булевих функцій. — Київ : Техніка, 1967. — 76 с.(укр.)
- Вітенько І. В. Математична логіка: Курс лекцій. — Ужгород : УжДУ, 1971. — 224 с.(укр.)
- Хромой В. Я. Збірник вправ і задач з математичної логіки. — Київ : Вища школа, 1978. — 160 с.(укр.)
- Дрозд Ю. А. (2005). Основи математичної логіки (PDF). Київ: ВПЦ "Київський університет". с. 96. (укр.)
- Імплікація // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X. — С. 238
- Імплікація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 415.