Лозино-Лозинський Гліб Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лозино-Лозинський Гліб Євгенович
Народився 7 (20) січня 1910
Київ, Російська імперія
Помер 28 листопада 2001(2001-11-28) (91 рік)
Москва, Росія
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність інженер, авіакосмічний інженер
Галузь Конструктор[d]
Alma mater Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Науковий ступінь доктор технічних наук
Партія КПРС
Автограф Gleb E. Lozino-Lozinsky.png
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ленінська премія
Сталінська премія

Гліб Євге́нович Лози́но-Лози́нський (* 25 грудня 1909 (7 січня 1910)(19100107), Київ — † 28 листопада 2001, Москва, РФ) — радянсько-український конструктор авіаційних і космічних двигунів, літаків-винищувачів і багаторазових космічних систем.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї дворянина, присяжного повіреного 25 грудня 1909 року за «старим стилем», і позаяк у документи зміну дати не внесли, своїм днем народження вважав 25 грудня.[1]

Родина тривалий час мешкала в Кременчуку. Тут Гліб закінчив трудову школу (пішов одразу в 7-й клас), у професійно-технічній школі отримав фах слюсаря.

1926 — поступив у Харківський механіко-машинобудівний інститут, який успішно закінчив 1930 року (кваліфікація «інженер-механік» за спеціальністю «Паротехніка»). За розподілом потрапив на Харківський турбогенераторний завод.

1932 — перейшов на роботу в Харківський авіаційний інститут інженером науково-випробовувальної станції. Тут брав участь у розробці першого радянського газотурбінного двигуна (ГТД) РТД-1 (був використаний у важкому бомбардувальнику А.Туполєва).

1939 — переведений до Центрального котло-турбінного інституту (ЦКТІ, Ленінград). Разом з А. М. Люлькою розробляв проект авіаційної силової установки з поршневим двигуном і форсажною камерою.

Початок 1941 р. — повертається в Україну (до Києва).

Серпень 1941 р. — через наступ німецьких військ евакуйований до Куйбишева.

Березень 1942 р. — прийнятий до конструкторського бюро А.Мікояна, брав участь в організації серійного виробництва родини літаків МіГ. Згодом разом із КБ А.Мікояна переїхав до Москви.

По-справжньому талант Г.Лозино-Лозинського як організатора та конструктора розкрився під час створення авіаційно-космічної системи «Спіраль», яка мала бути радянською відповіддю на створення в США ракетоплана «Х-15».

Багаторазова авіаційно-космічна система (АКС) «Спіраль» складалася з орбітального пілотованого літака з ракетним прискорювачем та гіперзвукового літака-розгонника. Запуск орбітального ступеня повинен був відбуватися на висоті 24-30 кілометрів на швидкості, що в 6 разів перевищує швидкість звуку.

Після успішного польоту американського багаторазового корабля «Спейс Шаттл» 1972 року проект «Спіраль» був зупинений.

1976 року очолив Науково-виробниче об'єднання «Молнія», якому була доручена розробка багаторазового орбітального корабля «Буран» як відповідника «Шаттлу». Планувалося оснастити «Буран» медоко-психологічним комплексом «Оцінки, контролю і регуляції психофізіологічного стану людини-оператора». Розробку комплексу здійснювала лабораторія психофізіології Науково-дослідного Інституту психології (м. Київ)[2] Контроль за виконанням досліджень здійснював начальник відділу 250 А. Г. Карімов.15 листопада 1988 року радянський «Буран» здійснив свій перший (й останній) космічний політ. Через фінансові й інші проблеми СРСР скоротив свої космічні програми, у тому числі й програму «Буран».

В кінці 1980-х років Г.Лозино-Лозинський разом з групою однодумців паралельно основній роботі розробляв багаторазову авіаційно-космічну систему «МАКС». Цей проект був унікальним своєю низькою собівартістю, міг базуватися на звичайних аеродромах і «вписувався» в існуючі системи наземного комплексу управління космічними польотами.

Довідка: Літаком-розгінником у системі «Макс» планувався створений у Києві О.Антоновим літак-гігант Ан-225 «Мрія» (нині в РФ розглядаються проекти повернення до роботи над «Максом»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лозино-Лозинский Глеб Евгеньевич / Герои страны
  2. Чепа М.-Л. А., Рождественский Ю. Т., Исаевский Н. К. Информационно-энергетические аспекты обеспечения эфективности и надежности человека-оператора / Космическая биология и авиокосмическая медицина. — Москва-Калуга, 1982.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]