Лоло Феррарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лоло Феррарі
Lolo Ferrari
Lolo Ferrari - Mutter Courage.JPG

Лоло Феррарі перед плакатом Матінка Кураж і її діти влітку 1995 року
Ім'я при народженні Єва Женев'єв Алін Валуа
(фр. Eve Valois)
Народження 9 лютого 1963(1963-02-09)[1][2][3][4]
  Клермон-Ферран[1][3]
Смерть 5 березня 2000(2000-03-05)[1][3][4] (37 років)
  Грасс[1][3]
передозування ліків і suffocation[d]
Громадянство: Flag of France.svg Франція
Діяльність кіноакторка, порноакторка, телеведуча, співачка, гламурна модель
Волосся: блондин[5][6]
Зріст: 163 см
Вага: 56 (з них груди — 13) кг
Сценічні імена: Lolo Ferrari[3][5]
IMDb: ID 0274097
AFDb: ID 6336
IAFD: LoloFerrari
loloferrarixxx.com[5]

Лоло Феррарі у Вікісховищі?

Лоло́ Ферра́рі (фр. Lolo Ferrari; справжнє ім'я Є́ва Валуа́, фр. Ève Geneviève Aline Vallois[7], *9 лютого 1963(19630209), Клермон-Ферран — †5 березня 2000, Грасс) — французька танцівниця, порноакторка, акторка та співачка, відома як жінка з найбільшими грудьми у світі[8][9], хоча їх розмір був досягнутий штучно.

Вона стала широко відомою в 1995 році, з'являлася у французькій Книзі рекордів Гіннеса в 1996 році і в 1999 році. Її смерть у 2000 році була визнана суїцидом, але також стверджувалося, що в це міг бути залучений її чоловік[10]. Він був виправданий в 2007 році[11].

Ранні роки[ред.ред. код]

Народжена в Клермон-Феррані (Франція), Єва Валуа виросла в курортному містечку Ла-Боль. Вона часто розповідала про нещасливе дитинство, без батька і з матір'ю, яка її не любила[12]. Будучи підлітком, вона працювала моделлю.

У 1988 році вона вийшла заміж за Еріка Віня, колишнього наркоторговця, який був на 15 років старший за неї і тільки вийшов з в'язниці. Вона почала працювати моделлю з чоловіком, який став її менеджером. Вона також працювала повією, і її чоловік був заарештований за те, що був її сутенером[10].

Збільшення грудей[ред.ред. код]

Лоло Феррарі у фільмі «Кемпінг „Космос“»

З 1990 року Єва зробила 22 пластичні операції та в підсумку стала власницею 180-сантиметрового силіконового бюста (спочатку він був 94-сантиметровим)[13]. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, кожна з її грудей важила 2,8 кг і містила три літри фізіологічного розчину. Грудні імплантати були створені інженером, який був пов'язаний з розробкою «Боїнга 747»[10]. Їй доводилося носити спеціально створений бюстгальтер, в результаті операцій вона страждала на низку хвороб і жила з тяжким режимом прийому ліків[14].

В інтерв'ю вона так говорила про свої операції: «Все це було, тому що я терпіти не можу життя. Але це нічого не змінило», «Я злякалася і мені було соромно, я хотіла змінити обличчя, тіло, перетворити себе. Я хотіла померти, насправді». Деякі психологи припустили, що вона постраждала від дисморфофобії[12].

Кар'єра[ред.ред. код]

Після збільшення грудей вона прийняла сценічне ім'я «Лоло», від французького сленгового позначення грудей, і прізвище «Феррарі», і зняла кілька порнофільмів. Використання імені Феррарі (що вона виправдовувала тим, що це було ім'я її діда за материнською лінією) призвело до тривалого судового протистояння з італійською автомобільною компанією Ferrari, коли вона намагалася запустити лінію нижньої білизни Ferrari Underwear.

Для просування себе влітку 1995 року вона з чоловіком відвідала Каннський кінофестиваль. Вона виграла там «Європейський чемпіонат великих грудей», ставши улюбленицею фотографів і центром уваги.

Вона знялася в бельгійському фільмі «Кемпінг „Космос“». Презентацією фільму вона викликала сенсацію на Каннському фестивалі у 1996 році[15].

Вона використовувала придбану популярність, щоб отримати постійну роль у телешоу Eurotrash на британському каналі Channel 4. Галас у ЗМІ привів до її появи в інших європейських шоу, вона співала і показувала стриптиз у кабаре-шоу. Сподіваючись почати поп-музичну кар'єру, вона записала два сингли під назвами «Airbag Generation» («Покоління подушок безпеки») та «Set Me Free» («Звільни мене»), а також ще два сингли, євродиско-пісню для кабаре під назвою «Dance Dance Dance» («Танцюй, танцюй, танцюй») і кавер євродиско-хіта Тельми Хьюстон «Don't Leave Me This Way» («Не покидай мене таким способом»). Дві останні пісні не отримали комерційний реліз.

Смерть[ред.ред. код]

Вранці 5 березня 2000 року в віці 37 років Лоло Феррарі була знайдена чоловіком мертвою в своєму будинку в Грассі на Французькій Рив'єрі[7]. Перший розтин встановив, що вона померла від передозування антидепресантами і транквілізаторами. Вона була в депресії і її смерть була визнана самогубством. Її батьки підозрювали, що до смерті був причетний її чоловік, і добилися другого розтину два роки по тому. Цей другий розтин показав, що ймовірна причина смерті — задуха. Її вдівець за підозрою в заподіянні смерті був арештований і провів 13 місяців у в'язниці[10]. Після другого медичного аналізу з нього були остаточно зняті всі звинувачення в 2007 році[11].

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134998111 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г д Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  4. а б Find a Grave — 1995.
  5. а б в Internet Adult Film Database — 1995.
  6. Adult Film Database — 1991.
  7. а б Eurotrash star Lolo dies. bbc.co.uk. 2000-03-06. Процитовано 2010-05-11.  (англ.)
  8. Henley, Jon (2002-11-14). Doing Lolo justice. The Guardian (London). Процитовано 2008-05-02.  (англ.)
  9. Husband To Go On Trial For Murder Of Woman With World's Largest Breasts. www.shortnews.com. Процитовано 2008-05-02.  (англ.)
  10. а б в г Death of a Porn Star, The Dark Side of Porn season 1 episode 4, Channel 4 documentary, 28 April 2005.
  11. а б Le mari de Lolo Ferrari blanchi, 20minutes.fr, 20 February 2007
  12. а б Larger than life. The Guardian. 16 March 2000.  (англ.)
  13. Guinness World Records 2003. New York: Bantam Books. 2003. ISBN 0-553-58636-X.  (англ.)
  14. «Essential AA-Z of boob jobs», by Bella Battle, The Sun, October 17, 2007. Retrieved 2007-11-16. (англ.)
  15. Interview with Jean-Pierre Coopman in the Flemish periodical Humo 3415, p. 50-55, 14 February 2006.