Лофур чубатий
| Лофур чубатий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_01.jpg) Самець
 Самиця
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Lophura ignita (Shaw, 1798) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Phasianus ignitus Shaw, 1797 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Лофур чубатий[2] (Lophura ignita) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Самці досягають довжини 70 см. На голові у них темний чуб, подібний до чуба павича. Забарвлення синювато-чорне, надхвістя червонувато-коричневе, крайні стернові пера чорні, райдужки червоні, на обличчі є плями голої яскраво-синьої шкіри. Самиці мають коричневе забарвлення, чуб у них коротший, на обличі плями голої синьої шкіри, на нижній частині тіла чорно-білі плями.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- L. i. nobilis (Sclater, PL, 1863) — північ Калімантану;
- L. i. ignita (Shaw, 1798) — південь Калімантану і острів Банка.
Червононогі лофури (Lophura rufa) раніше вважалися конспецифічним з чубатим лофуром, однак були визнані окремим видом.
Поширення[ред. | ред. код]
Чубаті лофури мешкають в Індонезії, Малайзії та Брунеї. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на більших висотах, ніж борнейські лофури (Lophura pyronota). Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться рослинністю, плодами і дрібними тваринами. Сезон розмноження триває з лютого по серпень. Самиці відкладають 4-8 кремово-білих яєць.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Чубатим лофурам загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lophura ignita: інформація на сайті МСОП (версія 2023.1) (англ.) 21 лютого 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2024). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 лютого 2024.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |