Лувійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лувійська мова
Стела з текстом, записаним лувійськими ієрогліфами.
Стела з текстом, записаним лувійськими ієрогліфами.
Поширена в: Лувія
Регіон: Анатолія
Етнічність: лувійці
Носії: мертва
Писемність: клинопис, ієрогліфи
Класифікація: Індоєвропейські мови
Анатолійські мови
Офіційна: Хетська держава
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2
ISO 639-3 xld

Лувійська мова — давня індоєвропейська мова, що належить до анатолійської гілки.
Була поширена в XV—X століттях до н. е. в південній частині Хетського царства.

Споріднені мови: лікійська, сідетська мови. Можливим нащадком могла бути стародавня каппадокійська мова, але відомостей про неї майже не збереглося.

Писемність — оригінальна змішаного характеру — ідеограми і складові знаки, існувала на території Малої Азії (лувійські ієрогліфи). Деякі написи виконані клинописом, що близькі до аккадської мови.

Лувійську мову дешифрував на початку XX століття чеський учений Бедржих Грозний, що довів її приналежність до індоєвропейських мов.

У 1990-ті роки набула поширення думка, що саме лувійською мовою говорили жителі стародавньої Трої. При розкопках міста була виявлена ​​офіційна канцелярська печатка з лувійським письмом.

Граматичний нарис[ред.ред. код]

Іменник[ред.ред. код]

Розрізняються два роди — загальний і середній, — і два числа — однина і множина.

Відмінок Однина Множина
номінатів спільного роду -s -anzi,-inzi
аккузатів спільного роду -n,-an
номінатів / аккузатів СР роду -Ø,-n -a,-aya
генети -s,-si -
датів-Локатів -i,-iya,-a -anza
аблатів-інструменталіс -ati

Займенники[ред.ред. код]

Лувійська мова має типові для мов анатолійської групи особисті займенники на apa і za-/ zi — демонстративні займенники. Відмінювання схоже на хеттську мову. У третій особі є демонстративний займенник APA

особисті займенники Присвійні займенники
самостоят. енклітіч. самостоят.
Однина Перша особа amu,mu -mu,-mi ama-
Друга особа tu,ti -tu,-ti tuwa-
Третя особа (apa-) -as,-ata,-an,-du apasa-
Множина Перша особа anzas,anza -anza anza-
Друга особа unzas,unza -manza unza-
Третя особа (apa-) -ata,-manza apasa-

Морфологія дієслова[ред.ред. код]

Лувійська мова розрізняє 2 числа і три особи дієслова, що є поширеним серед багатьох древніх індоєвропейських мов. Є два способи: індикатив — дійсний і наказовий (імператив), але не зазначені форми умовного. Були виявлені тільки активні форми, але передбачається що існував і Медіапсив. Розрізняються лише дві часові форми — теперішній час (також приймає форму майбутнього) і минулий.

Теперішній час (Презенс) Минулий час (Претер) Імператив
Однина Перша особа -wi -ha -
Друга особа -si -ta Ø
Третя особа -ti (r) -ta (r) -tu (r)
Множина Перша особа -mina -hana -
Друга особа -tani -tan -tanu
Третя особа -nti -nta -ntu

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія стародавнього Сходу.
  • Фрідріх, І. Історія письма.

Посилання[ред.ред. код]


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Азія Це незавершена стаття з історії Азії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.