Лувійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лувійська мова
Стела з текстом, записаним лувійськими ієрогліфами.
Стела з текстом, записаним лувійськими ієрогліфами.
Поширена в Лувія
Регіон Анатолія
Етнічність лувійці
Носії мертва
Писемність клинопис, ієрогліфи
Класифікація

Індоєвропейські мови

Анатолійські мови
Офіційний статус
Офіційна Хетська держава
Коди мови
ISO 639-3 xld

Лувійська мова — давня індоєвропейська мова, що належить до анатолійської гілки.
Була поширена в XV—X століттях до н. е. в південній частині Хетського царства.

Споріднені мови: лікійська, сідетська мови. Можливим нащадком могла бути стародавня каппадокійська мова, але відомостей про неї майже не збереглося.

Писемність — оригінальна змішаного характеру — ідеограми і складові знаки, існувала на території Малої Азії (лувійські ієрогліфи). Деякі написи виконані клинописом, що близькі до аккадської мови.

Лувійську мову дешифрував на початку XX століття чеський учений Бедржих Грозний, що довів її приналежність до індоєвропейських мов.

У 1990-ті роки набула поширення думка, що саме лувійською мовою говорили жителі стародавньої Трої. При розкопках міста була виявлена ​​офіційна канцелярська печатка з лувійським письмом.

Граматичний нарис[ред. | ред. код]

Іменник[ред. | ред. код]

Розрізняються два роди — загальний і середній, — і два числа — однина і множина.

Відмінок Однина Множина
номінатив спільного роду -s -anzi,-inzi
акузатив спільного роду -n,-an
номінатив / акузатив СР роду -Ø,-n -a,-aya
генетив -s,-si -
датив-локатив -i,-iya,-a -anza
аблатив-інструменталіс -ati

Займенники[ред. | ред. код]

Лувійська мова має типові для мов анатолійської групи особисті займенники на apa і za-/ zi — демонстративні займенники. Відмінювання схоже на хеттську мову. У третій особі є демонстративний займенник APA

особисті займенники Присвійні займенники
самостій. енклітич. самостій.
Однина Перша особа amu,mu -mu,-mi ama-
Друга особа tu,ti -tu,-ti tuwa-
Третя особа (apa-) -as,-ata,-an,-du apasa-
Множина Перша особа anzas,anza -anza anza-
Друга особа unzas,unza -manza unza-
Третя особа (apa-) -ata,-manza apasa-

Морфологія дієслова[ред. | ред. код]

Лувійська мова розрізняє 2 числа і три особи дієслова, що є поширеним серед багатьох древніх індоєвропейських мов. Є два способи: індикатив — дійсний і наказовий (імператив), але не зазначені форми умовного. Були виявлені тільки активні форми, але передбачається що існував і Медіапасив. Розрізняються лише дві часові форми — теперішній час (також приймає форму майбутнього) і минулий.

Теперішній час (Презенс) Минулий час (Претер) Імператив
Однина Перша особа -wi -ha -
Друга особа -si -ta Ø
Третя особа -ti (r) -ta (r) -tu (r)
Множина Перша особа -mina -hana -
Друга особа -tani -tan -tanu
Третя особа -nti -nta -ntu

Джерела[ред. | ред. код]

  • Том 2 // Історія стародавнього Сходу.
  • Фрідріх, І. Історія письма.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]