Очікує на перевірку

Лукас Демаре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лукас Демаре
Дата народження14 липня 1910(1910-07-14)[1][2][3]
Місце народженняБуенос-Айрес, Аргентина
Дата смерті6 вересня 1981(1981-09-06)[1][2][3] (71 рік)
Місце смертіБуенос-Айрес, Аргентина
ГромадянствоАргентина
Професіякінорежисер, кінопродюсер, сценарист, кінокритик
IMDbID 0218119
CMNS: Лукас Демаре у Вікісховищі

Лукас Дема́ре (ісп. Lucas Demare; нар. 14 липня 1910, Буенос-Айрес — пом. 6 вересня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський кінорежисер, кіноактор і сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

На премії Аргентинської асоціації кінокритиків 1943 року Демаре отримав «Срібного кондора» за найкращу режисуру, найкращий фільм та численні інші нагороди за фільм «Війна гаучо» (1942),[4] який критики Аргентини вважають одним із найкращих фільмів в її історії. Він здобув подальші нагороди, зокрема за найкращий фільм і режисуру за фільм «Мій найкращий випускник» (1944) на церемонії нагородження Аргентинської асоціації кінокритиків 1945 року. Він був сценаристом і режисером інших фільмів, таких як El cura gaucho (1941), La calle grita (1948), Mi noche triste (1951), Zafra (1958) і La Boda (1964). Його останнім режисерським фільмом був «Люди моря» 1977 року. У 1964 році був членом журі 14-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.[5] Помер від серцевого нападу у віці 71 року в 1981 році.

Його братом був композитор Лусіо Демаре[en], який написав кілька музичних композицій до фільмів Лукаса.

Творчість

[ред. | ред. код]

Почав зніматися в 1934 в Іспанії («Боліче»). В Аргентині поставив свій перший фільм «Двоє друзів і одна любов» (1938). Потім зняв фільми:

  • «Священик гаучо» (1941);
  • «Війна гаучо» (за романом Леопольдо Лугонеса, 1942);
  • «Його кращий учень» (1944, про життя Д. Ф. Сарм'єнто і його сина);
  • «Дика пампа» (1945, з режисером Уго Фрегонесе);
  • «Вулиця кричить» (1948);
  • «Остров'яни» (1951);
  • «Остання собака» (1955, за Г. Хаусом);
  • «Після тиші» (1956);
  • «За довгою стіною» (1958);
  • «Сафра» (1959);
  • «Пласа Уінкуль» (1960);
  • «Син людський» (1961, премія Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні);
  • «Весілля» (1964, премія Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні);
  • «Дим марихуани» (1968);
  • «Вирок зраднику» (1968).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б todotango.com
  4. Oliveri, Ricardo García (1994). Lucas Demare (Spanish) . Centro Editor de América Latina. с. 60.
  5. Berlinale 1964: Juries. berlinale.de. Процитовано 16 лютого 2010.

Література

[ред. | ред. код]