Лукас Демаре
Лукас Демаре | |
---|---|
Дата народження | 14 липня 1910[1][2][3] |
Місце народження | Буенос-Айрес, Аргентина |
Дата смерті | 6 вересня 1981[1][2][3] (71 рік) |
Місце смерті | Буенос-Айрес, Аргентина |
Громадянство | Аргентина |
Професія | кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, кінокритик |
IMDb | ID 0218119 |
Лукас Демаре у Вікісховищі |
Лукас Дема́ре (ісп. Lucas Demare; нар. 14 липня 1910, Буенос-Айрес — пом. 6 вересня 1981, Буенос-Айрес) — аргентинський кінорежисер, кіноактор і сценарист.
На премії Аргентинської асоціації кінокритиків 1943 року Демаре отримав «Срібного кондора» за найкращу режисуру, найкращий фільм та численні інші нагороди за фільм «Війна гаучо» (1942),[4] який критики Аргентини вважають одним із найкращих фільмів в її історії. Він здобув подальші нагороди, зокрема за найкращий фільм і режисуру за фільм «Мій найкращий випускник» (1944) на церемонії нагородження Аргентинської асоціації кінокритиків 1945 року. Він був сценаристом і режисером інших фільмів, таких як El cura gaucho (1941), La calle grita (1948), Mi noche triste (1951), Zafra (1958) і La Boda (1964). Його останнім режисерським фільмом був «Люди моря» 1977 року. У 1964 році був членом журі 14-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.[5] Помер від серцевого нападу у віці 71 року в 1981 році.
Його братом був композитор Лусіо Демаре[en], який написав кілька музичних композицій до фільмів Лукаса.
Почав зніматися в 1934 в Іспанії («Боліче»). В Аргентині поставив свій перший фільм «Двоє друзів і одна любов» (1938). Потім зняв фільми:
- «Священик гаучо» (1941);
- «Війна гаучо» (за романом Леопольдо Лугонеса, 1942);
- «Його кращий учень» (1944, про життя Д. Ф. Сарм'єнто і його сина);
- «Дика пампа» (1945, з режисером Уго Фрегонесе);
- «Вулиця кричить» (1948);
- «Остров'яни» (1951);
- «Остання собака» (1955, за Г. Хаусом);
- «Після тиші» (1956);
- «За довгою стіною» (1958);
- «Сафра» (1959);
- «Пласа Уінкуль» (1960);
- «Син людський» (1961, премія Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні);
- «Весілля» (1964, премія Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні);
- «Дим марихуани» (1968);
- «Вирок зраднику» (1968).
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б todotango.com
- ↑ Oliveri, Ricardo García (1994). Lucas Demare (Spanish) . Centro Editor de América Latina. с. 60.
- ↑ Berlinale 1964: Juries. berlinale.de. Процитовано 16 лютого 2010.
- Латинська Америка: Енциклопедичний довідник (в 2-х томах). Видавництво «Советская энциклопедия». Москва. 1980. Том 1. сторінка 487. (рос.);
- Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. (рос.)
- Народились 14 липня
- Народились 1910
- Уродженці Буенос-Айреса
- Померли 6 вересня
- Померли 1981
- Померли в Буенос-Айресі
- Аргентинські кіноактори
- Аргентинські кінорежисери
- Аргентинські сценаристи
- Кіноактори XX століття
- Кінорежисери XX століття
- Сценаристи XX століття
- Померли від інфаркту міокарда
- Аргентинські кінопродюсери