Лутковська Валерія Володимирівна
| Валерія Володимирівна Лутковська | |
|---|---|
 Валерія Лутковська у 2013 | |
| Народилася | 20 січня 1972 (52 роки) Київ |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | адвокатка |
| Alma mater | Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка |
| Посада | Уповноважений Верховної Ради України з прав людини |
| Термін | 04.2012 — 03.2018 |
| Попередник | Ніна Карпачова |
| Наступник | Людмила Денісова |
| Нагороди |  |
Лутко́вська Вале́рія Володи́мирівна (нар. 20 січня 1972, Київ) — уповноважена ВРУ з прав людини (04.2012-03.2018), урядова уповноважена у справах Європейського суду з прав людини (з січня 2011). Заслужений юрист України (2009)[1].
Народилась 20 січня 1972 у місті Києві[2].
Вчилась в середній школі № 149 Залізничного району міста Києва.
Закінчила філологічний факультет Київського університету (1993), спеціальність — російська філологія. У 1996–1999 навчалася в Національній академії внутрішніх справ, за спеціальністю юрист.
Володіє англійською та німецькою мовами.
- лютий 2001 — жовтень 2003 — Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини[3][4], директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
- вересень 2003 — жовтень 2005 — заступник Міністра юстиції України[5][6].
- листопад 2004 — грудень 2005 — уповноважена у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини[7][8].
- 2000—2006 — партнер юридичної фірми «Лавринович і партнери».
- листопад 2006 — січень 2011 — заступник Міністра юстиції України[9][10].
24 квітня 2012 року обрана з другої спроби Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Кандидатуру Лутковської висунула провладна більшість. За словами члена лічильної комісії парламенту, депутата від фракції Партії регіонів Ярослава Сухого, її підтримали 252 депутати при 226 мінімально необхідних. Опозиція заявила, що не висуватиме свого кандидата, у такий спосіб протестуючи проти ігнорування її кандидатів з боку влади[11]. Таким чином, Валерія Лутковська була єдиним кандидатом на цю посаду.
27 квітня 2012 року о 16:00 відкрилося позачергове пленарне засідання Верховної Ради України, яке було скликане на вимогу провладних депутатів, під приводом розслідування вибухів у Дніпропетровську. На цьому засіданні Лутковська склала присягу уповноваженого з прав людини, під вигуки «Ганьба» опозиційних депутатів, які продовжували блокувати трибуну через побиття Юлії Тимошенко в Качанівській колонії Харкова, а також голосами 264 карток було звільнено з посади уповноваженого з прав людини Ніну Карпачову. [12][13] 5 травня 2012 року колишній омбудсмен Ніна Карпачова заявила, що офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини в суботу вранці обшукали представники СБУ. [14]
28 квітня 2017 року завершилася 5-річна каденція Лутковської на посаді уповноваженого ВРУ з прав людини[15].
До 11 лютого була представницею України в робочій підгрупі з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи, на цій посаді її замінив Геннадій Кузнєцов[16].
Призначення Лутковської на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини збіглося у часі із численними політичними та резонансними справами періоду президентства Януковича.
Лутковська наголошувала про бажання зробити посаду омбудсмена аполітичною.[17] Водночас, ЗМІ звинувачували її в «обережності» у гучних справах та «небажанні займатися політичними переслідуваннями».[17][18]
Так, у 2012 році, в ефірі 5 — го каналу Лутковська зазначила, що не бачить ознак політичного переслідування у кримінальній справі колишнього Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.
Політв'язень в розумінні, яке існувало ще за часів Радянського Союзу — це людина, яка була засуджена у зв'язку зі своїми політичними переконаннями. Якщо ми говоримо зараз про це, то я в справі Тимошенко, щонайменше, яка є зараз і яку можна прочитати у відкритих джерелах, у вироку суду і в рішенні апеляційної інстанції бачу кримінальну складову, а не політичну.[19]
У інтерв'ю Радіо Свобода 2012 року також сказала, що не вважає, що закиди на адресу України з приводу політичних в'язнів є «системною проблемою».[20]
Коментуючи Справу Павліченків, а саме скаргу, яка надійшла від останніх щодо упередженості суду оголосила позицію, що «заява до уповноваженого (з прав людини) містить виключно обвинувачення стосовно діяльності суду. Ми не втручаємось в суд. Це не наше питання».[21]
Державний службовець 4-го рангу (листопад 2003)[22], 3-го рангу (грудень 2006)[23].
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини [Архівовано 1 червня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 5 березня 2009 року № 121/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Валерія Лутковська. Довідка на сайті Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 5 травня 2012.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2001 року № 93 «Про призначення Лутковської В.В. Уповноваженим у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2003 року № 1521 «Про звільнення Лутковської В.В. з посади Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини».
- ↑ Указ Президента України від 25 вересня 2003 року № 1088/2003 «Про призначення В. Лутковської заступником Міністра юстиції України»
- ↑ Указ Президента України від 28 жовтня 2005 року № 1518/2005 «Про звільнення В. Лутковської з посади заступника Міністра юстиції України»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2004 року № 1578 «Про призначення заступника Міністра юстиції Лутковської В.В. Уповноваженою у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року № 1157 «Про звільнення Лутковської В.В. з посади Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року № 1609 «Про призначення Лутковської В.В. заступником Міністра юстиції України».
- ↑ Указ Президента України від 17 січня 2011 року № 78/2011 «Про звільнення В. Лутковської з посади заступника Міністра юстиції України»
- ↑ Лутковську обрали омбудсменом 24 квітня 2012 Українська служба BBC
- ↑ Лутковська слала присягу під теракти. Українська Правда. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 5 травня 2012.
- ↑ Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська склала присягу // Офіційний сайт Верховної Ради України. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 27 квітня 2012.
- ↑ СБУ провела обшук в офісі омбудсмена [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] Українська Правда.
- ↑ Каденція перебування Лутковської на посаді омбудсмена завершилася. ukranews.com. Українські новини. 28 квітня 2017. Архів оригіналу за 28 квітня 2017.
- ↑ Зеленський звільнив Лутковську і знайшов їй заміну. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- ↑ а б Рік діяльності Лутковської: PR-активність і обережність у гучних справах - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Правозахисник: Лутковська не хоче займатися політичними переслідуваннями - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Лутковська не вважає Тимошенко "політичним в’язнем" - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Лутковська не вважає політичних в’язнів "системною проблемою" - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Лутковська про скарги Павличенків на упередженість суду: Це не наше питання - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2003 року № 1729 «Про присвоєння рангів державним службовцям».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 1810 «Про присвоєння рангів державним службовцям».