Денісова Людмила Леонтіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людмила Леонтіївна Денісова
Людмила Леонтіївна Денісова

Час на посаді:
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Наталія Королевська
Наступник Павло Розенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Михайло Папієв
Наступник Василь Надрага

Народилася 6 липня 1960(1960-07-06) (57 років)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg Архангельськ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянка
Політична партія Народний фронт
Людмила Леонтіївна Денісова на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 19 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 17 березня 2014

Людми́ла Лео́нтіївна Дені́сова (нар. 6 липня 1960, м. Архангельськ, Росія) — український політик. Народний депутат України. Член партії Народний фронт.

Міністр праці та соціальної політики України у другому уряді Юлії Тимошенко (20072010), міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка (27 лютого - 2 грудня 2014).

Освіта[ред.ред. код]

У 1978 році закінчила Архангельське педагогічне училище по спеціальності «вихователь дитсадку». З 1982 до 1989 року навчалася на юридичному факультеті Ленінградського державного університету за спеціальністю «Правознавство», а з 1993 до 1995 року в Таврійському інституті підприємництва та права на економічному факультеті за спеціальністю «Облік і аудит».

Кар'єра[ред.ред. код]

З 1979 до 1989 Людмила Денісова працювала вихователем дитсадків, секретарем судового засідання, завідувачем канцелярією, консультантом Архангельського обласного суду.

З 1990 до 1991 — юрисконсульт Кримського обласного комітету ЛКСМУ. З 1991 до 1993 — інспектор з кадрів, заступник начальника відділу надходження коштів і комерційної діяльності, в.о. начальника Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України. З 1993 до 1998 — начальник управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

У травні 1998 року призначена міністром економіки АР Крим. З липня 1998 до липень 2001 — міністр фінансів АР Крим. З липня 2001 року — начальник Кримського управління Державного казначейства України. Голова ТОВ "Корпорація «Гуматекс». Член Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України (з травня 2001). З 2003 до 2005 — голова наглядової ради ТОВ "Корпорація «Гуматекс», що спеціалізується на випуску текстилю для технологічних потреб. З 2005 до 2006 — голова корпорації «Гуматекс».

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (серпень 2000 — квітень 2006).

З 2005 року — член партії ВО «Батьківщина».

18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко, з відривом у два голоси, була обрана прем'єр-міністром, а другий уряд Тимошенко було сформовано між «Блоком Юлії Тимошенко» і Блоком «Наша Україна — Народна самооборона», в якому Денісова був обрана міністром праці та соціальної політики.

У жовтні 2009 року Денісова зайняла 15 місце в топ-100 «найвпливовіших жінок України», складений експертами для українського журналу Фокус (шість місць менше, ніж не-міністром та іншими членами Батьківщина Наталія Королевська)[1].

Втратила посаду 11 березня 2010 року в зв'язку з відставкою Кабміну Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.

Денісова очолювала виборчий список партії «Батьківщина» на Кримських парламентських виборах у жовтні 2010 року, але «Батьківщина» не змогла подолати прохідний бар'єр.

З 27 лютого 2014 року — Міністр соціальної політики в уряді Арсенія Яценюка.

Сім'я[ред.ред. код]

Мати Анкудінова Ніна Іванівна (1934) — пенсіонерка.

Чоловік Денісов Олександр Іванович (1961) — директор МП «Олів'є».

Дочки Олена (1985) і Олександра (1987).

У деклярації держслужбовця за 2013 члени сім'ї не фігурують, отже, проживають і ведуть госп. діяльність окремо[2].

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України по виборчому округу № 8 АР Крим, самовисування. «За» 17.05 %, 3 місце з 9 претендентів. На час виборів: начальник управління Державного казначейства АР Крим, безпартійна.

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 19 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 115 в списку. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці. 19 червня 2007 достроково припинила свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 71 в списку. Склала депутатські повноваження 19 грудня 2007.

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 38 в списку. Голова підкомітету з питань державного соціального страхування, розвитку соціального діалогу та діяльності об'єднань громадян сторін соціального діалогу Комітету з питань соціальної політики та праці.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 15) від Народного фронту[3].

Керівник Постійної делегації України в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва[джерело?].

Нагороди[ред.ред. код]

Бізнес[ред.ред. код]

Володіє 19,06% акцій ПАТ «Кримзалізобетон».[4]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]