Очікує на перевірку

Луї Франсуа дю Плессі, герцог де Рішельє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї дю Плессі де Рішельє
фр. Louis François Armand de Vignerot du Plessis de Richelieu
ПсевдоФрансуа Арман де Він'єро
Народився13 березня 1696(1696-03-13)
Париж
Помер8 серпня 1788(1788-08-08) (92 роки)
Париж
Країна Франція[1]
Діяльністьполітик, військовий очільник
Галузьполітика[2], військова справа[2] і дипломатія[2]
Знання мовфранцузька[3][2]
УчасникВійна за польську спадщину 1733—1735 і Семирічна війна
ЧленствоФранцузька академія, Французька академія наук[4] і Академія делла Круска
Титулгерцог
Посадаambassador of France to Austriad, seat 32 of the Académie françaised, президент[d][5] і Premier gentilhomme de la Chambred
Військове званнямаршал
Конфесіякатолицтво
РідРішельє
БатькоАрман Жан де Він'єро дю Плессі
МатиГанна Маргріта д'Акіне
У шлюбі зГанна Катерина де Ноаль, Єлизавета Софія Лотаринзька, Жанна Катерина Жозефіна де Лавокс
Діти1 син та 1 донька
Нагороди
Герб
Герб

Арман дю Плессі де Рішельє (фр. Armand de Vignerot du Plessis вимовляється: [aʁmɑ̃ d(ə) viɲəʁo dy plɛsi], 13 березня 1696 —8 серпня 1788) — французький державний та військовий діяч, маршал, пер Франції.

Імена

[ред. | ред. код]
  • Луї Франсуа Арман де Він'єро дю Плессі де Рішельє (фр. Louis François Armand de Vignerot du Plessis de Richelieu)

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з аристократичного роду Рішельє. Його хресним був король Людовик XIV. Замолоду Рішельє вів гультяйській спосіб життя. Тому король у 1711 році на прохання батька запроторив Луї до Бастилії, де той провів 14 місяців. У 1716 році знову опинився у Бастилії внаслідок участі у забороненому герці. У 1719 році брав участь у змові Челламаре проти Філіппа Орлеанського.

Разом з тим у 1720 році Рішельє обирають до Французької академії. 1725–1729 роках був французьким послом у Відні, де проявив себе з найкращого боку. 1 січня 1729 року його возводять у кавалери Ордена Святого Духа. У 1731 році обирається почесним членом Академії наук.

У 1733–1734 роках Рішельє бере активну участь у війні за польську спадщину. Воює на Рейні. Згодом був активним учасником Війни за австрійську спадщину. Саме завдяки його діям у 1745 році французи розбили своїх ворогів при Фонтенуа. ще раніше, у 1743 році, стає першим камергером короля. У 1748 році отримує звання маршала.

У 1755 році призначається губернатором Гієні, де продовжував вести розпусний спосіб життя. Згодом, йому було доручено захопити у англійців о. Менорку (в цей час йшла Семирічна війна). Рішельє у 1756 році захопив форт Сан-Фелипе, а потім зовсім очистив острів від ворога. З цим періодом пов'язано винайденя майонезу кухарем Рішельє (назва пішла від форта Маон, де перебував тоді герцог). У 1757 році він спустошив Ганновер, володарем якого був король Великої Британії. Після завершення Семирічної війни Рішельє більшу частину життя проводив у Парижі. Він виступав проти фаворитки короля маркизи де Помпадур. Тому деякий час був усунений від справ. Після смерті останньої у 1764 році був знову викликаний до королівського двору. Згодом також виступав проти іншої королівської фаворитки дю Баррі. Не подобалася йому також дружина Людовика XVI — Марія Антуанета. Тому його то віддаляли від двору, то знову повертали милість. Помер він 8 серпня 1788 року.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Написав мемуари, які вийшли друком у 1790–1791 роках. тут він надає опис свого життя, політичних та світських подій, свідком яких він був. Водночас розмірковує над тактичними прийомами бою, військовою стратегією.

Родина

[ред. | ред. код]

1. Дружина —Ганна Катерина де Ноаль (1694–1716)

2. Дружина — Єлизавета Софія Лотаринзька (1710–1740)

Діти:

  • Антуан (1736–1791), 4-й герцог де Рішельє
  • Жанна Софія Елізавета Луїза Арманда Септиманія (1740–1773)

3. Дружина — Жанна Лавокс (1734–1815)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ LIBRIS — 2012.
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Французька академія наук — 1666.
  5. ↑ https://www.academie-sciences.fr/archivage_site/academie/membre/liste_president.htm — Французька академія наук.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Olga Wormser, Amours et intrigues du maréchal de Richelieu, collection " Les portiques " no 38 (le club français du livre, 1955)
  • Hubert Cole: Kavalier seines Jahrhunderts. Louis François Armand, Herzog von Richelieu, 1696–1788. Fischer, Frankfurt am Main 1967.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луї дю Плесси де Рішельє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Франсуа_дю_Плессі,_герцог_де_Рішельє&oldid=43181563