Львівський будинок органної і камерної музики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівський Будинок Органної та Камерної Музики (Колишній Костел Марії Магдалини)
Фасад
Фасад
Країна Україна Україна
Місто Львів
Тип концертна залаd

Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (раніше косте́л і монасти́р свято́ї Марі́ї Магдали́ни) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках та розташований на вулиці Бандери, 8.

Історія[ред. | ред. код]

Органний зал

Будівлю теперішнього Львівського Органного Залу (колишнього римо-католицького костелу святої Марії Магдалени) було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного храму, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття церква постраждала від пожежі.

У 17541758 році церкву розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих Домініка та Гіацинта на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року храм став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]

Сучасного вигляду церква отримала 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці ХІХ ст.[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].

У радянський період, від 1962 року, у будинку певний час містився спортивний зал.[8]

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка.


Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна.[9]

Теперішній час[ред. | ред. код]

З 2017 року Іван Остапович і Тарас Демко очолюють Львівський будинок органної та камерної музики. Відтоді міський осередок класики отримав друге дихання і перетворюється на сучасний культурний хаб. Тут відбуваються концерти і лекції про музику, працює художня галерея, а під шаром радянської побілки віднайдено цінну фреску (художник Ян Генрик Розен). Львівський органний зал — один з ключових концертних залів Львова, що може вміщувати до 400 слухачів. Це концертний зал, орієнтований на багатожанровість і різноманіття, на універсальність концертних програм.[10]

Орган[ред. | ред. код]

Орган було урочисто відкрито 5 червня 1933 року. Його виготовила органобудівнича компанія  “Gebrüder Rieger”. До початку Другої світової війни у Львові налічувалося 40 органів та 5 органних майстерень. Сьогодні органів у Львові лише чотири.

Інструмент у Львівському органному залі — один із них. Після реставрації органа чеською фірмою “Rieger-Kloss” у 1960-х роках орган отримав нові концертні можливості, ставши одним з найбільших у Східній Європі.[11]

Орган має 60 регістрів та майже 5 тисяч труб, три мануали. Особливістю інструменту є так званий Fernwerk - 12-регістровий орган, що знаходиться в протилежному кінці зали (і є фактично четвертим мануалом). Станом на 2020 рік, четвертий мануал не є функцонуючим, але керівництво органного залу планує у найближчому майбутньому відновити Fernwerk.

З 2010 року в Органному залі проводиться щорічний “Львівський міжнародний органний фестиваль”, гостями якого стають найкращі органісти України та світу.[12]

За органом грали такі відомі органісти як Ула Кріґул, Бернар Струбер, Йоганн Труммер, Жан-Марі Лєруа, Ольга Дмитренко, Деніс Вілке, Стефан Доннер, Томас Меллан, Міхал Шостак, Ліга Деюс, Міхаел Ґріль, Йозеф Кратохвіл, Едмунд Боріц-Андлер, Володимир Кошуба, Петро Сухоцький, Валерія Балаховська, Наталія Молдаван, Станіслав Калінін, Ольга Жукова, Надія Величко, Ольга Чундак та багато інших. [13]

Фрески[ред. | ред. код]

Унікальні розписи, автором яких є відомий художник ХХ століття Ян Генрік Розен, були відкриті після забуття у 2019 році. Їх датують 1931 роком. Це третє „розенівське“ місце у Львові.[14]

За радянських часів фрески замурували, а приміщення, де вони знаходилися, перетворили на туалети. Зондування стін у вбиральнях показало, що під шарами вапна, фарби та плитки приховані розписи. [15]

Реставраційні роботи проводила українсько-польська група реставраторів. Сьогодні розписи Розена відкриті для огляду. [16]

Галерея[ред. | ред. код]

Галерея Органного залу — це унікальне місце, що демонструє синергію різних видів мистецтв. Щомісяця відбувається зміна експозиції — живопис, фотомистецтво, історичні документи та навіть колекції метеликів. Також, експозиції доповнюються іншими перформансами Органного залу.[17]

Єдиний критерій відбору проєктів для експозиції в Галереї органного залу — висока мистецька якість. Щомісяця Органний зал відвідує понад десять тисяч людей.

Виставка працює щодня з 13.00 до 19.00[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
  2. у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  3. Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  5. Ілько Лемко Цікавинки з історії Львова… — іл.
  6. Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
  7. Органи України. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2008. 
  8. Чвари біля вівтаря. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2007. 
  9. Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)
  10. Львів. Реформувати органний зал • Ukraїner. Ukraїner. 31 березня 2021. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. 
  11. Львова, Фотографії Старого (11 березня 2016). Чотири діючі органи Львова • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. 
  12. Публікації | Львівський органний зал / Lviv Concert House. www.lvivconcert.house. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. 
  13. Львівський будинок органної та камерної музики отримає статус академічного. Львівська Міська Рада. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022. 
  14. У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022. 
  15. Новини Львова: Кістки та фрески: про що мовчать стіни Львівського органного залу. Гал-інфо. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. 
  16. В органному залі до кінця року відреставрують розписи Розена. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 12 березня 2022. 
  17. У Львівському органному залі відкриють першу виставку. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021. 
  18. Львівський органний зал. www.facebook.com (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2021. 

Публікації[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]