Станіслав Левандовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Роман Левандовський
SM0 1-K-4045.jpg
Народився 22 лютого 1857(1857-02-22)
Котліни
Помер 3 лютого 1940(1940-02-03) (82 роки)
Варшава
Навчання Краківська школа мистецтв, Віденська академія мистецтв
Працював у містах Відень, Львів, Варшава
Пам'ятник Адаму Міцкевичу в Ряшеві (1892)
Пам'ятник Володимиру Барвінському (1892)

Станісла́в Рома́н Левандо́вський (пол. Stanisław Roman Lewandowski; 22 лютого 1857, Котліни — 3 лютого 1940, Варшава) — скульптор, реставратор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Котліни поблизу міста Пьотркув-Куявський в сім'ї інженера Людвіка Левандовського і Антоніни з Амброжевичів. Закінчив середню школу в Кракові. В молодості спробував себе у багатьох професіях і заняттях. У Львові вивчав медицину, грав у мандрівному українському театрі, співав в опереті, працював у торгівлі. У 18791882 роках навчався у Краківській школі мистецтв у Валерія Гадомського. У 18831887 роках у Віденській академії мистецтв в Едмунда фон Хелмера і у Спеціальній школі Карла Кундмана. За свої роботи двічі отримував золоту медаль Віденської академії. У 18901894 роках мав власну майстерню у Львові на нинішній вулиці вулиця Степана Бандери, 9, а пізніше і на Січових Стрільців, 10. Викладав рисунок і скульптуру у приватній школі Марцелія Гарасимовича. Брав активну участь у діяльності львівських товариств — каменярського, мулярського і скульптурного. 1894 року виїхав до Відня. У 1924-1925 роках проживав у Варшаві, працюючи головним медальєром Національного монетного двору. 19251932 роки провів у Відні, потім оселився у Варшаві де працював реставратором колекції творів образотворчого мистецтва у Королівському замку. Помер 1940 року у Варшаві.

Тяжів у творчості до кінця XIX ст. до академізму. Одночасно в інших роботах — до необароко і неорококо. Після 1900 року перейшов до сецесійної стилістики, а після 1910-х знову звернувся до форм дещо модернізованого класицизму.

Відомі роботи[ред.ред. код]

  • Бронзова статуя «Смерть Вайделоти» відзначена золотою медаллю Віденської академії мистецтв (1885, Відень).
  • Великий гіпсовий рельєф «Тетія, що просить Юпітера за Ахілла», відзначений золотою медаллю Віденської академії мистецтв (1886, Відень).
  • Бронзова статуетка «Запорожець» (1886, Національний музей у Кракові)
  • Рельєф «Гоплана» (1887, віск).
  • Гіпсова статуя «Слов'янин, що зриває пута» (1887, Національний музей у Кракові).
  • Пам'ятник Феліції Боберській у костелі при львівському монастирі кармелітів (відкритий 1890).
  • 8-метровий алегоричний фриз «Мистецтво і Промисловість» в залі засідань Галицької ощадної каси (1891, гіпс, поліхромія). Рельєф стилізований поліхромією під слонову кістку на золотому тлі. Зображено маленьких дітей, зайнятих різними ремеслами та видами мистецтв.
  • 2-метрова скульптура Адама Міцкевича на фасаді школи на вулиці Театральній, 15 у Львові (1891).
  • Картуші із зображеннями гербів Польщі, Литви і Русі на тріумфальних арках у Львові (1891).
  • Друга теракотова версія скульптури «Смерть Вайделоти» виготовлена у Львові (1891).
  • Бронзовий надгробок Володимира Барвінського на Личаківському цвинтарі. Працював над ним у 18891891, роках, практично без винагороди (коштів вистачило лише на матеріал). Перед встановленням експонувався у залі Державної промислової школи, що викликало велике зацікавлення і натовпи відвідувачів. Встановлений на могилі Барвінського 1892 року.
  • Пам'ятник Міцкевичу в Ряшеві (відкритий 29 листопада 1892), знищений 1940, у 1986 встановлено його вільну копію авторства скульптора К. Бжузана.
  • Погруддя Тараса Шевченка (1892, гіпс, львівська бібліотека ім. Стефаника), Здислава Мархвицького (1894-1895, бронза), Казимира Грохвицького (1894-1895, мармур).
  • Портретні медальйони Міцкевича (1890), Гроттгера (1891), Семирадського (1893).
  • «Вакханка, що кидає диск» (1893).
  • Мармурова статуя Я. Круліковського у фойє Великого театру у Варшаві (1893).
  • Алегорична фігура «Вікторія» для тріумфальної арки у Львові (1894).
  • Третя версія скульптури «Смерть Вайделоти» виготовлена у Відні (1894, гіпс, поліхромія, Львівська галерея мистецтв).
  • Ювілейна медаль ректора Львівського університету Антонія Малецького виконана у Львові (1902 срібло, бронза).
  • Погруддя Флоріана Земялковського (модель 1902 року у Львові, відлив у теракоті 1922).
  • Пам'ятник письменнику Зигмунту Красінському на саркофазі в Опіногурі. [1]

Нереалізовані проекти[ред.ред. код]

  • 1898 року перебуваючи у Відні, на замовлення Зигмунта Горголевського виконав ескіз скульптурної групи для фронтону Міського театру у Львові. Відмовився від подальшої реалізації через низький гонорар.
  • Ескіз пам'ятника Шопену у Львові (1902).
  • Конкурсний проект пам'ятника Анджеєві Потоцькому у Львові (1910). Здобув відзнаку журі.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Tygodnik Ilustrowany. — 17 lutego 1912. — № 7 (2727). — S. 134.
  2. Rozstrzygnięcie konkursu ścisłego na projekt pomnika Andrzeja Potockiego we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 126.

Джерела[ред.ред. код]

  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 130—133. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  • Kaczmarzyk D. Lewandowski Stanisław Roman // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław—Warzawa—Kraków—Gdańsk : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo PAN, 1972. — T. XVI/2, zesz. 73. — S. 209—210.