Склепіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Склепіння

Склепі́ння[1], також звід[2], створ[3] — перекриття криволінійних обрисів у перерізі. Склепіння перекривають переважно круглі, багатокутні, еліптичні в плані приміщення, і дозволяють перекривати значні простори без додаткових проміжних опор. Твірними формами служать різні криві, випуклі вверх. Від вертикального навантаження в купольних конструкціях виникають зусилля стиску, а також горизонтальний розпір на опорах.

Історія[ред. | ред. код]

Найпростіше з видів склепіння, циліндричне, відоме з давніх часів і вже вживалося вавилонянами, що підтверджується археологічними знахідками залишків палаців, каналів, мостів та ін. Римляни довели цю конструкцію до досконалості і перекривали за допомогою склепінь величезні простори (Cloaca Maxima). Церковне зодчество Середньовіччя випрацювало найбільш різноманітні форми склепінь, причому була усунута найголовніша незручність циліндричного склепіння — значний підйом. Разом з економією в матеріалі добивалися краси і різноманітності форм, що виразилися в характерних відмінностях візантійського, романського і готичного стилів[4].

Влаштування склепіння[ред. | ред. код]

Будова півциркульного склепіння (з Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона): A — п'ятові камені, B — замковий камінь, H — клинчастий камінь, M — вісь склепіння, S — щокова стіна, W — опори, ABA — щока, b — вершина склепіння, abc — твірна дуга (внутрішня поверхня), ac — проліт склепіння, ad — початок склепіння, ma, cn — п'яти склепіння, Mb — висота склепіння, mBn — зовнішня поверхня

Склепіння має такі елементи:[4]

  • Опори (пілони, устої, опорні стінки)
  • Щока — бокова частина склепіння, що має форму арки, при наявності щокових стін щоки є закритими.
  • Щокові стіни — стіни, що обмежують склепіння збоку (зі щік) і не зазнають тиску від нього
  • Внутрішня поверхня
  • Зовнішня поверхня
  • Пазуха — простір між склепіннями (чи між склепінням і перекриттям), присутнє у випадку, якщо влаштовується кілька прилеглих одне до одного суміжних склепінь або поверх склепіння встановлюється перекриття.
  • П'ята — верхня поверхня опори.

Найближчі до п'ят камені склепіння називають п'ятовими, найвище розташовані в склепінні камені — замковими, решта каменів — клинчастими. Площини, якими камені прилягають один до одного, називають швами[4].

Склепіння визначається такими лінійними характеристиками:[4]

  • Твірна дуга (крива напрямна) — крива лінія, рухом якої може бути утворена внутрішня поверхня склепіння
  • Початкові точки — кінці твірної дуги
  • Проліт (отвір) — відстань між початковими точками
  • Вісь склепіння — горизонтальна лінія, що проходить через середину прольоту
  • Вершина склепіння — найвища точка твірної дуги
  • Висота (стріла підйому) — відстань між віссю і вершиною
  • Початок склепіння, початкова лінія — пряма, що йде вздовж п'яти
  • Початкова площина — площина початкових ліній
  • Шелига — лінія внутрішньої поверхні, що з'єднує вершини (замкові камені)

Товщина склепіння в ключі (найвищому місці) визначається висотою замкового каменя, інших частинах товщина його визначається довжиною сполучної лінії — відстанню між внутрішньою і зовнішньою поверхнями, лічачи по нормалі до внутрішньої поверхні. Площини, що проходять через сполучні лінії і розділяють склепіння на шари, більш-менш похилі до горизонту, називають сполучними площинами. Частина склепіння, взята між двома сполучними площинами, може бути розділена послідовними перетинами на окремі елементи, що утворюють ряди клинчастих каменів[4].

Вертикальна площина, проведена через шелигу, ділить склепіння на дві половини. Циркульне склепіння, що утворює половину прямого циліндра з гориризонтальною віссю, називається півциркульним. Якщо крива напрямна являє собою дугу, меншу половини кола, причому відношення стріли до отвору (підйом склепіння) знаходиться в межах від ½ до ¼, склепіння називають стисненим; при підйомі менше ¼ — плоским. Склепіння, складене з двох половин, що утворюють в шелизі кут, називають стрілчастим, або готичним (є характерним для готичної архітектури). Крім дуги кола, крива напрямна може бути еліптичною, коробовою з 3 і більше центрами (звичайно не більше 11) тощо. Вісь склепіння може бути і не перпендикулярна до площини щік (напр., в косих кам'яних мостах). Вісь і шелига склепіння можуть бути розташовані по похилій або навіть по кривій лінії, і таким чином виходять форми так зв. повзучих арок, спіральних і конічних склепінь, тощо. З частин циліндричних склепінь, що сполучаються різним чином, складаються зімкнуті і хрестові склепіння, єзуїтські (зімкнуте склепіння з врізаними в нього розпалубками) і вітрильні[4].

Перед муруванням склепіння спочатку споруджують кружало — тимчасову дерев'яну або металеву конструкцію відповідної майбутньому склепінню форми і розміру, встановлену на п'яти опор. Камені (цеглини) встановлюються на потрібних місцях і скріпляються розчином, а після завершення кладки і затужавіння розчину кружало розбирають.

Види[ред. | ред. код]

Існують різні типи і види склепінь, серед яких найпоширеніші:

  • Склепіння балхі — над прямокутними приміщеними, починається від кутів арками під кутом 45° «у ялинку».
  • Склепіння бочарне — утворюється рухом плоскої кривої, формуючи перекриття двоякої кривини. Влаштовується над прямокутною ділянкою, маючи в поздовжньому і поперечному перетинах одноцентрові або коробові дуги.
  • Склепіння висхідне — коробове або циліндричне півциркульне з нахиленими паралельними п'ятами.
  • Склепіння віяльне — з нервюрами, які розходяться віялом з одного місця; спирається на кутові підпори, від яких віялом розходяться зігнуті лопаті.
  • Склепіння восьмилоткове — над октогоном, підіймається до вершини вісьмома сегментами.
  • Склепіння вспарушене — хрестове, у якого центральна частина помітно піднята у порівняні з боковими.
  • Склепіння гвинтово-кільцеве — має дугоподібний перетин, підтримуючи сходові марші із закругленим поворотом або гвинтові сходи.
  • Склепіння двоопукле — влаштовується над чотирикутним в плані приміщенням. Отримує дугоподібні перетини різної кривини у поздовжньому і поперечному напрямках.
  • Склепіння дзеркальне — зімкнуте із зрізаною верхньою площиною значних розмірів.
  • Склепіння зімкнуте еліптичне — утворюється продовженням стін по еліптичній кривій.
  • Склепіння зімкнуте лучкове — утворюється продовженням стін по кривій з невеликою стрілою підйому.
  • Склепіння зімкнуте параболічне — утворюється продовженням стін по параболічній кривій.
  • Склепіння зімкнуте півциркульне — утворюється продовженням стін по напівциркульній кривій.
  • Склепіння зімкнуте плоске — див. склепіння зімкнуте лучкове.
  • Склепіння зірчасте — нервюрне, збагачене тьєрсеронами. Складається з низки (понад чотирьох) запалубок, що вгорі сходяться своїми гострими вершинами. Може мати різне накреслення.
  • Склепіння з розпалубками — існують різні види і варіанти з'єднання склепінь з розпалубками.
  • Склепіння клинчасте — викладене з каменів клинчастої форми.
  • Склепіння клостер-ґевельбе (нім. Klostergewölbe — «монастирське склепіння») — те саме, що і Склепіння зімкнуте.
  • Склепіння коритне — подібне до зімкнутого, але у вершині має широку плоску ділянку.
  • Склепіння коробове — утворюється трицентровою кривою у поперечному перетині.
  • Склепіння купольне — докладніше див. купол.
  • Склепіння лоткове — утворюється системою півциркульних арок, між якими розміщені циліндричні.
  • Склепіння монастирське — зімкнуте з розпалубками.
  • Склепіння мульден-ґевельбе (нім. Muldengewölbe — «жолобчасте склепіння») — зімкнуте, криволінійні поверхні якого переходять у прямокутну горизонталь.
  • Склепіння напівлоткове — коробове або півциркульне з торцевим лотком.
  • Склепіння нервюрне — переважно хрестове, на каркасі з нервюр.
  • Склепіння-оболонка — існує різних геометричних форм, в основному виконується із залізобетону.
  • Склепіння пазушне — півциркульне з розпалубками.
  • Склепіння парусно-зімкнене — різновид зімкнутих, де площини утворюють склепіння спарушеної форми.
  • Склепіння пелюсткове — різновид сітчастих, утворювалось шляхом ускладненого перетину нервюр. Виникло у готичну епоху в Чехії, Словаччині та інших країнах.
  • Склепіння повзуче — різновид циліндричних, з п'ятами на різних рівнях.
  • Склепіння подвійне — виконане з двох криволінійних оболонок, розміщених одна над одною і розділених вузьким простором.
  • Склепіння подвійноопукле — те саме, що і Склепіння двоопукле.
  • Склепіння плоске — стріла підйому не перевищує 3-ї частини прольоту.
  • Склепіння сітчасте — подібне до зірчастого, однак замість тьєрсеронів вживаються чотири сферичних паруси.
  • Склепіння стільникове, мукарна — із складним рисунком ребер (без нервюр) і пірамідальними заглибленнями.
  • Склепіння стрілчасте — утворюється напрямними з великою стрілою підйому.
  • Склепіння ступінчасто-хрещате — хрещате із ступінчастою поверхнею розпалубок.
  • Склепіння східчасте — утворюється системою поперечних і поздовжніх арок, розташованих на різних рівнях.
  • Склепіння удаване (фальшиве) — конструктивно утворюється поступовим напуском горизонтальних рядів мурування.
  • Склепіння у спіраль — викладене по однаково спрямованим рівним дугам, що розходяться від центра.
  • Склепіння хрестове еліптичне — різновид хрестових, де площини між ребрами еліптичної форми.
  • Склепіння хрестове лучкове — різновид хрестових, де площини між ребрами пологої (лучкової) форми.
  • Склепіння хрестове параболічне — різновид хрестових, де площини між ребрами параболічної форми.
  • Склепіння хрестове спарушене — різновид хрестових, де площини між ребрами спарушеної (сферичної) форми.
  • Склепіння хрещате — зімкнене склепіння, перерізане двома коробовими чи циліндричними із світловим барабаном.
  • Склепіння циліндричне еліптичне — утворюється еліптичною кривою у поперечному розрізі.
  • Склепіння циліндричне лучкове — утворюється кривою, що у поперечному розрізі менше півкола.
  • Склепіння циліндричне параболічне — утворюється параболічною кривою у поперечному розрізі.
  • Склепіння циліндричне півциркульне — утворюється сферичною кривою у півкола.
  • Склепіння циліндричне плоске — те саме, що циліндричне лучкове.
  • Склепіння чарункове — те саме, що і стільникове.
  • Склепіння четвертне — у перетині складає чверть кола.
  • Склепіння шпігель-ґевельбе (нім. Spiegelgewölbe — «дзеркальне склепіння») — зімкнуте, криволінійні поверхні якого переходять у круглу шелигу (порівн. клостер-гевельбе, мульден-гевельбе).

Поряд з виконаними з каменя або цегли має місце

  • Склепіння глечикове — криволінійне перекриття з пустотілих керамічних трубок, які нагадують глечики, клиноподібних цеглин, порожнистих конусів тощо. Різновидом є склепіння з голосниками.

Деякі криволінійні перекриття отримали умовні назви, залежно від часу або місцевості, де вживались; наприклад:

  • Склепіння анжуйське (склепіння Плантагенетів) — купольне перекриття стрілчастого абрису у сполученні з нервюрами.
  • Склепіння єзуїтське — різновид зімкнутого; влаштовувалося над квадратним у плані приміщенням із спиранням чотирьох ребер на стики восьми розпалубок, що знаходилися на кутах.
  • Склепіння норманське — те саме, що і склепіння віяльне.
  • Склепіння прусське — низка однакових бочарних склепінь, розділених пониженими арками.
  • Склепіння пястівське — тридільне. Отримало поширення в готичних будівлях Польщі.
  • Склепіння саксонське — те саме, що і склепіння бочарне.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Склепіння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Звід // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Створ // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б в г д е Свод // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]