Віролайнен Любов Іванівна

Віролайнен Любов Іванівна
Виролайнен Любовь Ивановна
Ім'я при народженні	Уроженко Любовь Ивановна
Народилася	14 січня 1941(1941-01-14) (83 роки) Борисов, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Роки діяльності	з 1957
Діти	Віролайнен Юрій Юрійович, актор
Провідні ролі	Марія Калмикова («Любити людину») Реет («День перший, день останній»)
IMDb	ID 0899417
Автограф
Нагороди та премії

Любов Іванівна Віролайнен (дівоче прізвище — Уроженко; нар. 14 січня 1941(19410114), м. Борисов, Мінська область, Білоруська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (25.02.1980). Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» (22.08.1986).

Життєпис

Народилась 1941 року у м. Борисов Білоруської РСР. Раннє дитинство майбутньої актриси випало на суворі роки німецько-радянської війни.

Навчалася в школі в Смоленську. Закінчила студію при Ленінградському Великому драматичному театрі ім. М. Горького (1965).

У 1965—1969 рр. — актриса Великого драматичного театру ім. М. Горького.

З 1969 року — актриса Ленконцерта, з 1972 — актриса кіностудії «Ленфільм».

Дебютувала в кінематографі в 1957 році. У ранніх картинах знімалася під дівочим прізвищем Уроженко. Всесоюзну популярність актрисі принесла головна роль в творчому дуеті з актором Анатолієм Солоніциним в картині С. Герасимова «Любити людину» (1972). Втілює на екрані красивих, розумних, глибоких, цілеспрямованих героїнь. У картинах радянського періоду часто грала головні ролі.

Тричі удостоєна звання «Найкраща актриса року» за ролі у фільмах «Дорога додому», «Розколоте небо», «Любити людину» на радянських кінофестивалях.

Знімалася в картинах українських кіностудій: «Вогонь» (1973), «Ми разом, мамо» (1976), «День перший, день останній» (1978), «Нюхач-2» (2015, телесеріал).

Працювала на озвучуванні фільмів («Жандарм одружується» (1968), «Загибель 31-го відділу» (1980), «Вовча яма» (1983) та ін.). Володіє красивим впізнаваним голосом.

Родина

• Перший чоловік — Юрій Віролайнен.
  • Син: Віролайнен Юрій Юрійович (нар. 1964) — російський актор. Заслужений артист Російської Федерації (2014 року).
    • Онука: Віролайнен Любов Юріївна (нар. 1991) — російська актриса.
• Другий чоловік — кардіохірург Олександр Зорін.

Фільмографія

• «На переломі» (1957, епізод)
• «Позитивна дівчинка» (1960, короткометражний; Ліля)
• «Великі і маленькі» (1963, Тамара Коробова)
• «Зимовий ранок» (1966, внучка)
• «Дорога додому» (1969, Маша)
• «Місто під липами» (1971, Марта)
• «Любити людину» (1972, Марія Володимирівна Калмикова)
• «Вічний поклик» (1973, телесеріал; Ольга Корольова)
• «Вогонь» (1973, Ярина; к/студія ім. О. Довженка)
• «Розколоте небо» (1974, Поліна)
• «Новорічні пригоди Маші і Віті» (1975, Яблуня)
• «Одинадцять надій» (1975, Ірина Григорівна Лозовська)
• «Ми разом, мамо» (1976, Галина Кудрявцева; Одеська кіностудія)
• «Серце... серце...» (1976, Лена)
• «Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?» (1977, мама Інги, лікар «швидкої допомоги»)
• «Чекайте мене, острови!» (1977, Ольга Борисівна)
• «Відхилення — нуль» (1977, Ася)
• «День перший, день останній» (1978, Реет; к/студія ім. О. Довженка)
• «Комісія з розслідування» (1978, Олена Олексіївна Вітко)
• «Гонка з переслідуванням» (1979, Шубіна)
• «Два довгих гудки в тумані» (1980, Віра)
• «Візьму твій біль» (1980, Олена)
• «Ленінградці, діти мої...» (1980, мати Олі)
• «Тривога» (1980)
• «Конфліктна ситуація» (1981, Ольга Кирилівна)
• «Сонячний вітер» (1982, Маргарита)
• «Серед білого дня...» (1982, Лариса, дружина Мухіна)
• «Справа для справжніх чоловіків» (1983, Садовська)
• «Відлуння далекого вибуху» (1983, Віра Василівна Савич)
• «Біля небезпечної межі» (1983, Анна Єфімова, розвідниця/фройляйн Анна, перекладачка)
• «Сім стихій» (1984, інопланетянка)
• «Береги в тумані...»/ «Мъгливи брегове» (1984, СРСР—Болгарія; Анна Єгорьєва)
• «Віра і Зойка» (1985, короткометражний)
• «З ювілеєм зачекаємо» (1985, Інга Петрівна)
• «Була не була» (1986, мати Сєрова)
• «Остання електричка» (1986, короткометражний; Таня)
• «Апеляція» (1987)
• «Квиток в один кінець» (1988, короткометражний)
• «Есперанса»/«Esperanza» (1988, СРСР—Мексика; Валентина Ольховська)
• «Обпалені Кандагаром» (1989, мати Сєдих)
• «Найцінніше» (1990, лікар; короткометражний)
• «Російська наречена» (1993, Надя)
• «Рядовий випадок» (1993)
• «Час любити» (2002)
• «Одна тінь на двох» (2005, мати Марти)
• «Любов під наглядом» (2007, Попова Єлизавета Анатоліївна)
• «Ледніков» («Ярмарок божевілля» — фільм №3) (2013, Вікторія Олександрівна Востросабліна)
• «Чуже гніздо» (2014—2015, телесеріал; Ірина Матвіївна Перегудова)
• «Нюхач-2» (2015, телесеріал, Україна; Неля Миколаївна Новікова, тітка Єгора) та ін.

Джерела

• Біографія на Кіно-Театр.ру [Архівовано 21 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Енциклопедія кіно. 2010: Біографія на dic.academic.ru [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Фільмографія на Кіно-Театр.ру [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.](рос.)