Лінці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лінці
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Рада/громада Киблярівська сільська рада
Код КОАТУУ 2124883003
Основні дані
Населення 784
Площа 0,9 км²
Поштовий індекс 89450
Географічні дані
Географічні координати 48°34′17″ пн. ш. 22°32′59″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.54972° сх. д. / 48.57139; 22.54972Координати: 48°34′17″ пн. ш. 22°32′59″ сх. д. / 48.57139° пн. ш. 22.54972° сх. д. / 48.57139; 22.54972
Місцева влада
Адреса ради 89450, с. Кибляри, 165
Карта
Лінці. Карта розташування: Україна
Лінці
Лінці
Лінці. Карта розташування: Закарпатська область
Лінці
Лінці
Мапа

Лінці́ — село в Ужгородському районі Закарпатської області, на річці Стара (притока Латориці).

На захід від села розташована ботанічна пам'ятка природи — «Каштановий Гай». Кашта́новий Гай — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Площа 1 га. Статус надано згідно з рішенням облвиконкому від 18.11.1969 року № 414, і від 23.10.1984 року № 253.

Статус надано з метою збереження давніх насаджень каштана їстівного.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях Лінців в 1903 році знайдено великий бронзовий скарб на 28 предметів, датується епохою пізньої бронзи.

В письмових джерелах село згадується під назвою «Ignecz», «Ighlynox», «Inglencz». Перша згадка про Лінці датована 1428 роком. В XV ст. селом володіли шляхтичі з Палло, а в XVI—XVII ст. — шляхтичі Добо з Руського (нині Східна Словаччина).

У 1567 році в селі було оподатковано 7 селянських господарств, які володіли 5-ма портами. В 1599 році в Лінцях нараховувалося 22 залежних господарств, будинок шолтейса, православна церква, будинок священика. В кінці XVII — на початку XVIII ст. значна частина жителів покинула село або вимерла. В 1715 році в селі проживало 13 селянських родин. Джерела XVIII ст. вважають Лінці русинським селом.

Церква трьох святителів. 1856.

У 1751 р. за пароха Матвія Долганича згадується дерев'яна церква св. Миколи в посередньому стані, з двома дзвонами, гарними місцевими образами та апостолами на полотні.

Теперішню муровану церкву з бароковою вежею над входом будували 10 років і вона була посвячена св. Миколі каноником Іваном Зомборієм 27 листопада 1856 р. за священика Антонія Бендаса. Разом з тим на фасаді церкви написано 1810 p., як рік спорудження (може, це дата початку робіт), а шематизм 1915 р. подає 1850 р. Вежу і дахи вкрито бляхою в 1911 р. У 1960-х роках церкву розмалювали всередині, а в 1983 провели зовнішній ремонт. Старого іконостасу вже нема, а новий вирізав Іван Сідун.

Біля церкви стоїть мурована дзвіниця, ремонтована в 1962 p., вона має 4 дзвони. Найбільший дзвін, вилитий у Пряшеві в 1775 р., є цінною пам'яткою ливарництва.