Лінія краси (роман)
| Лінія краси | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The Line of Beauty | ||||
| Жанр | gay-themed noveld, історичний роман і ЛГБТ-тематика в літературіd | |||
| Автор | Алан Голлінґгерст[1][2][3] | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 2004 | |||
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Видавництво | Picador[d][1] і Bloomsbury Publishing[4][2] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
«Лінія краси» (англ. The Line of Beauty) — роман британського письменника Алана Голлінггерста 2004 року, відзначений Букерівської премією[5].
Молодий ґей, який щойно закінчив Оксфорд, на ім'я Нік Гест приїжджає в будинок батьків свого друга Тобіаса Феддена. Тут він знайомиться з усіма членами сім'ї Федден, з якими у нього складаються непогані стосунки. Нік — витончений естет, любитель краси та розкоші. У міру розвитку сюжету у нього зав'язуються романтичні стосунки спочатку з темношкірим робітником на ім'я Лео, а потім з приятелем за Оксфордом Уані Ураді, сином ліванського мільярдера.
Після короткого відвідування будинку Федденів прем'єркою Тетчер, глава сімейства Джеральд Федден, депутат парламенту від Консервативної партії, опиняється в центрі сексуального та фінансового скандалу. В цей же час стає відомо про стосунки між Ніком та Уані, подробиці яких публікують газети. Джеральд виганяє Ніка, звинувачуючи його у всіх бідах.
У романі порушено теми політичного лицемірства, гомосексуальності та СНІДу.
Роман був адаптований для телебачення сценаристом Ендрю Девісом, як міні-серіал «Лінія краси», що складається з трьох серій для каналу ВВС-2, режисер Сол Діб, транслювався з 17 травня 2006 року. У ролі Ніка Геста знявся Ден Стівенс .
- Голлінггерст написав свій роман у Яддо[en] — маєтку, який побудовано й існує коштом американських філантропів.
- 2004 року роману «Лінія краси» присуджено Букерівську премію[5].
- Незрима присутність Маргарет Тетчер відчувається протягом усієї книги. У цьому роман схожий на «Серце пітьми» Джозефа Конрада, улюбленого автора Голлінггерста, де так само незримо присутній герой Курц[6].
- «Едмунд Вайт[en] сказав, що проза Алана Голлінггерста — найкраще, що ми маємо нині. Можливо, Вайт дещо перебільшив… і все ж, якщо ви цінуєте стиль, дотепність і соціальну сатиру в літературі, не пропустіть цей елегантний і пристрасний роман». (Майкл Дерде, Вашингтон Пост)[7]
- «Деякі критики відзначили політичну та соціальну сатиру роману, безумовно, все це є і дуже яскраво виражено. Дивно, але гидливість чи політкоректність заважає їм сказати про те, що це, перш за все, історія про гомосексуальність, і в ній є сцени, які багато читачів вважатимуть глибоко образливими». (Рон Чарлес, Крістіан Саєнс Монітор[en])[8].
- ↑ а б http://www.theguardian.com/books/2004/apr/10/fiction.alanhollinghurst
- ↑ а б http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A45748-2004Sep23.html
- ↑ http://www.sfgate.com/books/article/SURFACE-CRACKS-An-outsider-parties-with-the-2677806.php
- ↑ http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9E07E4DA113AF932A05753C1A9629C8B63
- ↑ а б Entertainment | Arts | Hollinghurst takes Booker Prize. BBC. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
- ↑ Anthony Quinn, 'The Last Good Summer'. The New York Times. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
- ↑ 'The Line of Beauty' By Michael Dirda. The Washington Post. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
- ↑ Lines of beauty and depravity. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |