Ден Стівенс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ден Стівенс
Ім'я при народженні англ. Daniel Jonathan Stevens
Народився 10 жовтня 1982(1982-10-10)[1][2][3] (41 рік)
Кройдон, Лондон
Країна  Велика Британія
Діяльність актор, актор театру, кіноактор, телеактор
Галузь акторське мистецтво[4]
Alma mater Еммануель-коледжd[5], Tonbridge Schoold і Holmewood House Schoold
Знання мов англійська[4], німецька[6][5] і французька[5]
Членство Footlightsd (невідомо)[5]
Роки активності 1999 — тепер. час
Жанр Комедії Вільяма Шекспіра
Magnum opus Красуня і чудовисько, Поклик пращурів, Морське чудовисько (мультфільм), Годзілла проти Конга 2 і Моя дівчина — монстр
Посада Booker Prize judged[7]
Зріст 1,82 м
IMDb ID 1405398
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стівенс.

Деніел Джонатан (Ден) Стівенс[8] (англ. Daniel Jonathan "Dan" Stevens; нар. 10 жовтня 1982[9], Кройдон, Лондон) — англійський актор. Найбільш відомий за ролями Меттью Кроулі в телесеріалі «Абатство Даунтон та Девіда Геллера в телесеріалі «Легіон».

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Стівенс був усиновлений при народженні і виріс у Кройдоні[10] в родині вчителів. Його молодший брат також був усиновлений[11].

Після бунтарської молодості[12], Стівенс поступив в школу Тонбрідж (англ. Tonbridge School), приватну школу-інтернат в Кенті, де він зацікавився театром після прослуховування на головну роль в «Макбеті» у свого вчителя, письменника Джонатана Сміта[13][14]. Стівенс продовжив вивчати англійську літературу в коледжі Еммануель (англ. Emmanuel College) в Кембриджі і став чи не найкращим на своєму курсі, присвячуючи більшу частину свого часу театру в свій випускний рік[12]. Він був членом театрального клубу «Footlights» при Кембриджському університеті[15] і суспільства Марлоу (англ. Marlowe Society); він також отримав досвід акторської майстерності в Національному молодіжному театрі (англ. National Youth Theatre)[12]. Вперше він був помічений режисером сером Пітером Холом на виробництві «Макбета», де Він зіграв головну роль, а дочка Холу Ребекка зіграла леді Макбет[16][17][18].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Стівенс одружений з південноафриканською джазовою вокалісткою, а нині вчителькою співу Сьюзі Херієт (англ. Susie Hariet). Вони зустрілися в 2006 році, коли з'являлися в різних театрах в Шеффілді в Англії[19]. У пари є двоє дітей: дочка Віллоу (англ. Willow), яка народилася в 2009 році, і син Обрі (англ. Aubrey), народився в травні 2012 року[20][21][11]. Ребекка Холл є хрещеною матір'ю його дочки Віллоу[22].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Кіно
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Примітки
2009 Хільда Hilde Девід Кемерон Художній фільм
2011 Книга мертвих Північного Лондона The North London Book of the Dead Диктор Короткометражка
Няня, яка приходить Babysitting Спенсер Короткометражка
2012 Вампірші Vamps Джоуї Ван Хельсінг Художній фільм
Мілководдя Shallow Річард Доув Короткометражка
2013 Літо в лютому Summer in February Гілберт Еванс Художній фільм
П'ята влада The Fifth Estate Єн Катц Художній фільм
2014 Гість The Guest Девід Коллінз Художній фільм
Прогулянка серед могил A Walk Among the Tombstones Кенні Крісто Художній фільм
Швець The Cobbler Емільяно Художній фільм
Ніч в музеї: Секрет гробниці Night at the Museum: Secret of the Tomb сер Ланселот Фантастичний комедійний фільм
2015 Злочинна діяльність Criminal Activities Ной Художній фільм
2016 Білет The Ticket Джеймс Художній фільм
Стратегії Оппенгейма Norman: The Moderate Rise and
Tragic Fall of a New York Fixer 		Художній фільм
Колосальний Colossal Тім Художній фільм
Маршалл Marshall Художній фільм
2017 Красуня і Чудовисько Beauty and the Beast Чудовисько Художній фільм
Допуск Permission Вілл Художній фільм
2018 Апостол Apostle Томас Річардсон Художній фільм
2019 Люсі в космосі Lucy in the Sky Дрю Кола
2020 Пісенний конкурс Євробачення: Історія вогненної саги Eurovision Song Contest: The Story of Fire Saga Александер Лємтов Художній фільм
Поклик пращурів The Call of the Wild Хал
Під наглядом The Rental Чарлі
Колишня з того світу Blithe Spirit Чарльз Кондомін
2021 Неідеальний чоловік Ich bin dein Mensch Том
Телебачення
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль Примітки
2004 Франкенштейн Frankenstein Генрі Телевізійний міні-серіал
2006 Лінія краси The Line of Beauty Нік Гест Телевізійний міні-серіал (3 епізоди)
Дракула Dracula лорд Артур Холмвуд Телефільм
2007 Місс Марпл Агати Крісті: Немезіда Marple: Nemesis Майкл Рейфіл Телефільм
Максвелл Maxwell Безіл Брукс Телефільм
2008 Розум і почуття Sense and Sensibility Едвард Феррарс Телевізійний міні-серіал (3 епізоди)
2009 Поворот гвинта The Turn of the Screw доктор Фішер Телефільм
2010-12 Абатство Даунтон Downton Abbey Меттью Кроулі Телесеріал (25 епізодів)
Премія Гільдії кіноакторів США за найкращий
акторський склад в драматичному серіалі
(2012; премія, присуджена 22 акторам другого сезону)
2013-14 Люди майбутнього The Tomorrow People TIM (голос) Телесеріал (3 епізоди)
2014 Якось у казці: Зла Відьма наближається Once Upon a Time: Wicked Is Coming оповідач Спеціальний випуск телесеріалу
2015 Суперособняк SuperMansion Бансен (голос) Телесеріал (1 епізод)
2017-19 Легіон Legion Девід Геллер / Легіон Телесеріал (головна роль)
2021 Солос Solos Отто Телесеріал
2022 Газлайт Gaslit Джон Дін Телесеріал

Театр[ред. | ред. код]

Рік Твір Роль Режисер Місце показу Нагороди
2004 Як вам це сподобається Орландо Пітер Холл Театр Роуз, Кінгстон Номінація — Премія
Іена Чарльсона[11]
2005 Всяке буває Королівський театр, Бат
Чекаючи Ґодо
Приватне життя
Багато галасу з нічого Клавдіо
2006 Римляни в Британії[23] Марбан/Мейтленд Семюел Вест Театр Крусибл, Шеффілд
Сінна лихоманка[24] Саймон Блісс Пітер Холл Королівський театр, Хаймаркет
2008 Вихор[25] Ніккі Ланкастер Аполло Театр, Лондон
2009 Кожен хороший хлопчик заслуговує прихильності[26] лікар Фелікс Барретт і Том Морріс Національний театр, Лондон
Аркадія[27] Септімус Ходж Девід Ліво Театр герцога Йоркського, Лондон
2010 Пізно вночі Девід Річард Кертіс Олд Вік, Лондон
2012 Спадкоємиця[28] Морріс Таунсенд Мозес Кауфман Театр Волтера Керра, Бродвей

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1042805296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ а б в г Bellafante G. Actor Dan Stevens is Not the (Proper British) Man You Think He Is — Town & Country, 2013.
  6. ↑ Ich bin dein Mensch — 2021.
  7. ↑ https://thebookerprizes.com/the-booker-library/judges/dan-stevens
  8. ↑ Dan Stevens profile. UK Cinema Release Dates. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  9. ↑ Dan Stevens @ Talented British Actors. Архів оригіналу за 22 травня 2009. Процитовано 15 листопада 2016.
  10. ↑ «Dan Stevens» (2013) The Tatler List, Condé Nast, UK. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  11. ↑ а б в «I'm not really posh, says 'Downton Abbey' actor Dan Stevens» (27 August 2011) The Telegraph, accessed 2 January 2012. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 15 листопада 2016.
  12. ↑ а б в Gannon, Louise (3 вересня 2011). 'I spent most of my early years totally rebelling against anything I could': Dan Stevens on how he went from rebellious youth to Downton Abbey's heir apparent. Daily Mail. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 3 жовтня 2011.
  13. ↑ The best teachers will always bowl you over. The Guardian. 19 червня 2011. Архів оригіналу за 2 вересня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  14. ↑ Dan Stevens: My Best Teacher. Times Educational Supplement. 23 вересня 2011. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 15 листопада 2016.
  15. ↑ Footlights Alumni 2000-2009. Footlights. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 15 листопада 2016.
  16. ↑ Macbeth. Marlowe Society. 2002. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 15 листопада 2016.
  17. ↑ Rebecca Hall takes the lead. Daily Telegraph. 29 жовтня 2011. Архів оригіналу за 29 жовтня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  18. ↑ Dan Stevens Interview: How Being 'Downton Abbey's Hero Has Changed His Life. Huffington Post. 4 листопада 2011. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 15 листопада 2016.
  19. ↑ He does prefer redheads! [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Downton Abbey star Dan Stevens's joy over extra passenger. The Telegraph. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 20 серпня 2012.
  21. ↑ Sunday Telegraph September column & Sunday Times interview. 9 вересня 2012. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 15 листопада 2016.
  22. ↑ Downton Abbey’s Dan Stevens goes to Hollywood. 6 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  23. ↑ Brenton’s Romans in Britain Faces Fresh Protests. 8 лютого 2006. Архів оригіналу за 9 лютого 2013. Процитовано 15 листопада 2016.
  24. ↑ Flu Fells Dench, Hay Fever Cancels Four Previews. 6 квітня 2006. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 15 листопада 2016.
  25. ↑ Divas ‘Dancical’ Honours Piaf, Garland & Dietrich. 4 квітня 2008.[недоступне посилання з квітня 2019]
  26. ↑ Every Good Boy Deserves Favour. Архів оригіналу за 4 листопада 2010. Процитовано 15 листопада 2016.
  27. ↑ What's on stage, ред. (8 червня 2009). Critics Hail Stoppard's Arcadia. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  28. ↑ DOWNTON ABBEY Star Dan Stevens to Join Jessica Chastain & David Strathairn in THE HEIRESS on Broadway - October 2012!. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 15 листопада 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Instagram (англ.) · Twitter (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Deutsche Biographie · NNDB · TV Tropes · Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ден_Стівенс&oldid=40423025