Джозеф Конрад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джозеф Конрад
Józef Teodor Konrad Korzeniowski
Joseph Conrad.PNG
Джозеф Конрад, 1904 рік
Ім'я при народженні Józef Teodor Konrad Korzeniowski
Псевдо Joseph Conrad
Народився 3 грудня 1857(1857-12-03)
Бердичів, Київська губернія, Російська імперія[1]
Помер 3 серпня 1924(1924-08-03) (66 років)
Бішопсборн, Велика Британія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Підданство Велика Британія Велика Британія
Національність поляки[2][3][4]
Діяльність Моряк, письменник
Сфера роботи fictiond
Alma mater старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd
Мова творів англійська[5] і польська
Роки активності 18951924
Напрямок Література
Жанр Проза, Модернізм
Magnum opus «Серце темряви»
Конфесія атеїзм
Рід Наленч і Q63532412?
Батько Коженьовський Аполло
Мати Ewa Korzeniewskad
Родичі Стефан Бобровський, Анела Загорська і Тадеуш Бобровський
У шлюбі з Jessie Georged
Автограф Joseph Conrad signature 1925.svg

CMNS: Джозеф Конрад у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Джозеф Конрад, при народженні Юзеф Теодор Конрад Коженьовський гербу Наленч (пол. Józef Teodor Konrad Korzeniowski, англ. Joseph Conrad; 3 грудня 1857, Бердичів[7], тепер Бердичівський район, Житомирська область — 3 серпня 1924, Бішопсборн біля Кентербері, Англія) — англійський письменник польського походження. Вважається одним із найвидатніших англійських прозаїків.

Його твори мали великий вплив на багатьох письменників, серед яких Ернест Гемінґвей, Ґрем Ґрін, Вільям Сьюард Берроуз, Джозеф Геллер та інші. Фільм Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні» навіяний і значною мірою базується на романі Джозефа Конрада «Серце темряви» (Heart of Darkness). Пишучи в часи розквіту Британської Імперії і використовуючи власний досвід у британському торговому флоті, Конрад створював романи та короткі оповідання, що відзеркалювали приховані аспекти світового панування Британської Імперії, водночас поринаючи в глибини людської душі.

Біографія[ред. | ред. код]

Наленч (Nałęcz) — герб роду Коженьовських. Конрад відмовився від британського лицарського звання, бо вже мав власний родовий герб
Nowy Świat 47, Варшава, де 3-річний Джозеф Конрад жив зі своїми батьками 1861 року.

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Юзеф Теодор Конрад Коженьовський народився в Бердичеві (тодішньої Подільської губернії), в родині літератора та польського патріота Аполлона Коженьовського. Батько його належав до шляхетського роду гербу Наленч (Nałęcz), перекладав з англійської та французької на польську Шекспіра та Гюго. Він приохотив Юзефа до читання польською та французькою.

1861 — Аполона Коженьовського заарештували за активну участь у підготовці повстання та вислали до Вологди. Його дружина Евеліна Коженьовська (Ewelina Korzeniowska) з 4-річним сином поїхала за чоловіком на заслання.

1865 — через хворобу дружини Аполон Коженьовський домігся переводу до Чернігова, де, за кілька тижнів, 11 квітня 1865 року, мати Юзефа померла від туберкульозу. Батько з сином переїхали спочатку до Львова, потім до Кракова, де 23 травня 1869 батько Юзефа помер, залишивши свого 11-річного сина круглим сиротою. Заопікувався хлопцем брат його матері Тадеуш Бобровський.

1874 — після відмови прийняти австро-угорське підданство 17-літній Юзеф Коженьовський, щоб не бути призваним до російської армії, вирушив до Марселя і влаштувався моряком французького торговельного флоту.

Подорожі[ред. | ред. код]

Джозеф Конрад прожив сповнене пригод життя, був задіяний у контрабанді зброї та політичних змовах, що пізніше відобразив у своєму романі «Золота стріла» (The Arrow of Gold), і пережив невдале кохання, яке занурило його в глибоку депресію та підштовхнуло до невдалої спроби самогубства. Подорож до берегів Венесуели дала матеріал для роману «Ностромо» (Nostromo) (перший помічник капітана з корабля, на якому ходив Джозеф Конрад, став прототипом для головного героя).

1878 — поступив на службу на британське судно, що прямувало до Константинополя, бо російське підданство не давало можливості служити на французьких суднах. Коли судно повернулося до порту приписки, молодий моряк вперше висадився на британській землі, в порту міста Lowestoft[en].

1881 — отримав сертифікат на право бути капітаном і британське підданство, офіційно змінивши ім'я на Joseph Conrad.

1889 — замислив відвідати Центральну Африку, став капітаном конголезького річкового пароплава. Побачені ним жорстокість і звірства лягли в основу одного з найвідоміших творів «Серце темряви» (Heart of Darkness). Під час подорожі Джозеф Конрад захворів на пропасницю, на яку відтак страждав усе життя.

Творчість[ред. | ред. код]

1894 — у віці 36 років через погане здоров'я залишив море і вирішив присвятити себе літературній праці. Його перший твір «Олмейрова примха» («Безумство Олмайєра», Almayer's Folly), дія якого відбувається на східному узбережжі Борнео, опублікований у 1895 році.

1896 — виходить «Вигнанець з островів» (An Outcast of the Islands). Обидва названі твори створили Конрадові репутацію романтика й оповідача екзотичних історій. Ці помилкові уявлення переслідували його все життя.

1896 — одружився з 22-річною англійкою Джессі Джордж (Jessie George), з якою мав двох синів, Бориса та Джона.

Попри визнання критиків й інтелектуалів, широка літературна слава та визнання прийшли до Конрада лише після публікації роману «Шанс» (Chance, 1913), хоча цей роман, як не парадоксально, вважають не найкращим його твором.

Помер від серцевого нападу і похований на Кентерберійському цвинтарі, Англія.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ятник Джозефу Конраду в Гдині, Польща
Сінгапур. Меморіальна дошка на честь Джозефа Конрада.

Пам'ятник Джозефу Конраду встановлений в польському місті Гдиня на узбережжі Балтійського моря.

У Сан-Франциско, Каліфорнія, є площа Джозефа Конрада.

У Сінгапурі, який Джозеф Конрад неодноразово відвідував, встановлена меморіальна дошка, що увічнює пам'ять про нього.

У селі Тереховому діє кімната-музей Джозефа Конрада, відкритий у 1987 році до 130-річчя від дня народження письменника. У день відкриття музею відомі українські письменники Дмитро Павличко і Юрій Щербак у книзі відвідувачів визначили три провідні джерела творчості Джозефа Конрада: українська земля, велич англійської мови, сила польського духу.

ЮНЕСКО внесла 150 річницю з дня народження Джозефа Конрада до календаря річниць на 2007 рік.

2007 — з нагоди 150-річчя Джозефа Конрада Національний банк Польщі випустив комплект ювілейних монет.

2007 — з нагоди 150-річчя від дня народження Джозефа Конрада Польський інститут у Києві заснував для українських письменників премію ім. Конрада-Коженьовського. Першим її отримав Тарас Прохасько[8].

3 грудня 2008 — у м. Бердичів на території Монастиря Кармелітів Босих відкрили музей Джозефа Конрада[9].

19 вересня 2008 — під час відкриття IX Днів польської культури у Бердичеві відкрили Музейну кімнату пам'яті Джозефа Конрада в ЗОШ № 15 (вул. М. Грушевського, 5)[10].

У серії «Бібліотека „ЛітАкценту“» наприкінці 2012 вийшла книжка «Зроби або помри: морські історії» Джозефа Конрада". До неї ввійшли популярні «морські» повісті й оповідання письменника в українських перекладах, починаючи з 1920-х років.[11].

25 грудня 2015 року одну з вулиць Вінниці перейменували на честь Джозефа Конрада[12][13].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Конрад Джозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. British Museum person-institution thesaurus
  3. Nationalencyklopedin — 1999.
  4. Discogs — 2000.
  5. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. LIBRIS — 2015.
  7. Джозеф Конрад (Джозеф Теодор Конрад Коженьовський) // Мій Бердичів. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2013. 
  8. Лауреатом літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського став Тарас Прохасько // Хрещатик. — 17 грудня 2007. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2014. 
  9. Тижневик «Бердичів діловий». Архів оригіналу за 9 січня 2009. Процитовано 12 грудня 2008. 
  10. Т.Мазурчук. У школі № 15 відкриють музей Джозефа Конрада. // Бердичівські новини, № 38 (162), 18 вересня 2008
  11. Тимофій Гаврилів. До незбагненної мети // Збруч, 25.01.2013. Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 15 жовтня 2013. 
  12. У Вінниці перейменували радянські вулиці / ВВС, 06.01.2016. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 6 січня 2016. 
  13. Нові назви вулиць Вінниці / Моя Вінниця, 05.01.2016. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 6 січня 2016. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Статті про Конрада[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]