Перейти до вмісту

Лісістрата (п'єса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лісістрата
дав.-гр. Λυσιστράτη[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрархаїчна комедіяd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Формап'єса Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторАрістофан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовадавньогрецька
ПерекладАндрій Содомора[2]
CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Лісістрата» — комедійна п'єса давньогрецького поета і драматурга Аристофана, 411 до н. е. Була поставлена на Ленеях 411 до н. е. під ім'ям Калістрата. Назва твору походить від головної дійової особи Лісістрати (досл. «та, що розбороняє війська» або «та, що припиняє походи»), яка підіймає жінок усієї Греції на боротьбу за мир. У композиційному аспекті «Лісістрата» — одна з найдосконаліших комедій Аристофана.

Убачаючи у війні причину стількох лих для своїх земляків, Аристофан закликав у багатьох своїх комедіях до миру.[4]

Дійові особи

[ред. | ред. код]
  • Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.
  • Лампіто, спартанка.
  • Хор старих.
  • Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.
  • Хор жінок.
  • Стратілліда, їх провідця.
  • Афінський радник.
  • Кілька жінок.
  • Кінесій, чоловік Мірріни.
  • Слуга і дитина Кінесія.
  • Спартанський вісник.
  • Спартанські й афінські посли.
  • Скіфи, вартові.
  • Афіняни.

Історичне тло

[ред. | ред. код]

Комедія посилається на події, що сталися незадовго перед її написанням. У 413 році до н. е. афіняни та їхні союзники зазнали катастрофічної поразки в Сицилійській експедиції, що стало поворотним моментом у тривалій (431 до н. е. — 404 до н. е.) Пелопоннеській війні проти Спарти. В 411 році до н. е. відбулася олігархічна революція, владу захопили Пізандр, Терамен і Антифонт, і рада чотирьохсот, але їхнє правління було недовгим.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Лісістрата («Та, що розпускає військо») й усі грекині заприсяглися не спати з чоловіками, поки ті не укладуть мир. Лісістрата зображена як жінка з великим почуттям індивідуальної та соціальної відповідальності, на відміну від інших, які легко піддаються сумнівним бажанням. Вона скликає на зустріч жінок з різних грецьких міст-держав, які воюють в цей час. За підтримки дужої спартанки Лампіто, Лісістрата переконує інших жінок покинути своїх чоловіків, допоки ті не завершать Пелопоннеську війну. Жінки неохоче погоджуються, і клянуться відмовитися від усіх сексуальних задоволень.

Жінки захоплюють Акрополь і відбивають напад хору старих чоловіків. Там зберігається державна скарбниця, без якої чоловіки не можуть фінансувати свою війну. Лампіто йде поширювати звістку про повстання, а інші жінки відступають за браму Акрополя, чекаючи на відповідь чоловіків. Хор старих планує спалити браму Акрополя, якщо жінки не відчинять добровільно. Але хор старих жінок приносить глечики з водою, яку вочевидь було складно дістати. Жіноцтво перемагає.

Потім прибуває радник з кількома скіфськими рабами-вартовими, щоб узяти гроші зі скарбниці. Він розмірковує про природу жінок, описує їх охочими до пиятики, розпусного сексу та чужоземних культів Сабазія й Адоніса. Але провину за їхню поведінку покладає на чоловіків, які погано доглядали за жінками. Радник наказує своїм скіфам відмикати браму силоміць. Однак їх пересилюють жінки.

Лісістрата пояснює раднику, що чоловіки не прислухаються до думки своїх дружин і ведуть війни, де гинуть їхні діти, поки жінки старіють, чекаючи чоловіків удома. Вона дає раднику кошик з вовною (яку пряли жінки) та каже, що відтепер війна буде жіночою справою. Вона також зазначає, що жінка має недовгий час, аби одружитися, поки її не вважатимуть застарою. Потім Лісістрата одягає радника в поховальний одяг, і повідомляє йому, що він мертвий. Радник повертається до колег, поки Лісістрата повертається до Акрополя.

Триває суперечка між хором старих чоловіків у хором старих жінок. Лісістрата дізнається, що молоді жінки в Акрополі не можуть стерпіти без сексу і повертаються до чоловіків під різними приводами. Лісістраті вдається відновити дисципліну, жінки продовжують чекати на капітуляцію чоловіків.

Раптом з'являється хтивий чоловік Кінесій, чоловік Мірріни. Він розповідає як страждає, а Мірріна повідомляє Кінесію, що задовільнить його, лише якщо він пообіцяє покласти край війні. Кінесій швидко погоджується, Мірріна готова віддатися йому на місці.

Приходить спартанський (лаконійський) посланець, який ховає під тунікою свою ерекцію, при цьому продовжуючи говорити офіційно. Він просить організувати мирні перемовини. Старі жінки та чоловіки об'єднуються в один хор. На перемовинах афіняни відмовляються віддати спартанцям Піли. Делегати коротко сперечаються щодо умов миру, але він неможливий без згоди жінок. Чоловіки вирішують зробити рівний обмін територіями і орати їх замість воювати. Всі йдуть на Акрополь для святкування. Здвоєний хор афінян і спартанців співає гімни у славу миру.

Тема та ідея

[ред. | ред. код]

У комедії «Лісістрата» Аристофан, як і в «Ахарнянах» і «Мирі», відстоює ідею миру, вкрай необхідного афінянам після катастрофічного розгрому сицилійської експедиції в 413 до н. е. Тема цього ж миру подана в буфонно-комічній формі: страйки жінок, які відмовляють у пестощах і ласках своїм чоловікам, щоб змусити їх припинити братовбивчу війну.

Лісістрату, поставлену в рік олігархічного перевороту, відрізняє відсутність особистої та політичної сатири, хоча в цілому ця комедія залишається політичним фарсом. Твір насичений непристойностями, то відвертими, то прихованими. Наприклад, виголошуючи клятву, кажуть «І під скребло не стану я левицею…». Коли жінки вигадують різні приводи, щоб повернутися до чоловіків, то кажуть Лісістраті двозначні фрази на зразок «чесати льон»; одна вдає вагітну, підклавши під одяг шолом, украдений зі статуї богині Атени.

Проблематика

[ред. | ред. код]
  • Відстоювання миру й прав жінки в суспільстві.
  • Співчуття жінкам-матерям.
  • Права народу на самостійне вирішення долі.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У грецькому оригіналі спартанка Лампіто розмовляє на лаконському (дорійському) діалекті, який український перекладач передає деякими діалектно-стилістичними особливостями української мови.
  • Міська варта в Афінах складалася переважно з рабів скіфського походження, через те жінки доручають обов'язки з охорони порядку скіф'янці.
  • Згадана в комедії жінка Лікона — якась Родія, жінка великої краси, але поганої репутації. Нападали на неї й інші комедіографи, зокрема Евполід.
  • Радник вказує на те, що обговорення питання про експедицію на Сицилію супроводилось лиховісними прикметами: воно відбувалося під час свят Адоніса і Сабазія, культ яких був особливо поширений серед жінок.
  • У рядку 655 і далі присутня пародія на улюблену в Афінах застольну пісню про Гармодія та Арістогітона, які з метою вбити тиранів Гіппія і Гіпарха принесли мечі на всенародне свято, заховавши їх під віття мирту.
  • У 665 і далі є перелік свят, в яких брали участь афінські дівчата. Семирічні дівчатка допомагали старшим жінкам ткати для Афіни шерстяний пеплос — розкішне вбрання (через те вони називалися арефори — «вовноносильниці»). Дівчата, яким сповнилося десять років під час свят на честь Артеміди в Бравроні, одягнені в яскраво-золотисті хітони, зображали ведмедиць і молилися богині, щоб вона не гнівалась за те, що колись вбито її улюблену ведмедицю. Нарешті дівчата (т. зв. «канефори» — «кошиконосильниці») на врочистій процесії під час Панафінеїв несли на головах кошики. Саме вони увічнені на фризі Парфенону в Афінах.
  • У рядку 758 жінка звертається до опікунки породіль Іліфії з проханням затримати розродження; пологи на священному місці (тут — на Акрополі) вважалися оскверненням місць, присвячених богам.
  • Одна з жінок каже Лісістраті в рядку 774, що хоче додому після того, як побачила змію. За повір'ям, на Акрополі гніздилася священна змія Афіни, охоронниці міста. Побачити змію наяву чи уві сні означало, що людину спіткає лихо. Інша жінка далі каже, що не може стерпіти сов. Справа в тому, що сов (сичів, священних птахів богині Афіни) в Афінах було безліч; тому-то там виникла приказка: «Сову в Афіни нести» — тобто робити щось зайве.
  • Дослідники припускають, що кінець комедії не зберігся. Після виступу хору лакедемонян слід було чекати відповіді хору афінян або об'єднаного завершального хору.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Арістофан. Комедії. — Харків: Фоліо, 2003. — С. 19-82.
  3. ↑ Aristophanes: The Eleven Comedies — London: The Athenian Society, 1912.
  4. ↑ Hulley, Karl K.; Aristophanes; Barrett, David (1965). Aristophanes, The Frogs and Other Plays (The Wasps, the Poet and the Women [Thesmophoriazusae]). The Classical World. Т. 59, № 1. с. 12. doi:10.2307/4345729. ISSN 0009-8418. Процитовано 15 листопада 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лісістрата_(п%27єса)&oldid=47335364