Ліфшиц Михайло Ілліч
| Ліфшиц Михайло Ілліч | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Михайло Ілліч Ліфшиц |
| Дата народження | 20 квітня 1905 |
| Місце народження | м. Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 25 листопада 1986 |
| Місце смерті | м. Москва, Російська РФСР, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР |
| Професія | кінооператор |
| Кар'єра | 1930—1965 |
| IMDb | ID 8859898 |
Михайло Ілліч Ліфшиц (20 квітня 1905, Конотоп, Чернігівська губернія — 25 листопада 1986, Москва) — радянський оператор неігрового кіно, фронтовий кінооператор у роки німецько-радянської війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1905 року в Конотопі (нині Сумська область) у сім'ї службовців. Навчався в електротехнічному технікумі, з 1924 року почав працювати кіномеханіком, а з 1930 року — в кінохроніці. Був оператором будівництва комбінату імені Сталіна у Бобриках (зараз НАК «Азот»), Магнітогорського металургійного комбінату . З початку 1932 року перебував у групі кінопоїзда тресту «Союзкінохроніки»[1] .
З 1936 по 1938 року — оператор на Московській студії кінохроніки, з травня 1938 року — на Ростовській студії кінохроніки. В 1941 році повернувся до Москви на Центральну студії кінохроніки[1] . Ніс військову службу в лавах Червоній армії з 1942 року в званні старшого техніка-лейтенанта[2] . Працював у кіногрупах Чорноморського [K 1] та Північного флоту, 3-го Прибалтійського фронту[1], мав позитивні відгуки командування[4] .
Після закінчення війни і до 1950 року працював на Центральній студії документальних фільмів. У жовтні 1950 року був переведений на корпункт Північно-Кавказької студії кінохроніки до Махачкали . У 1953 році працював на корпунктах у Хакасії та Туві . З 1954 по 1959 рік — на корпункті Далекосхідної студії кінохроніки в Магадані[1], потім був повернутий до Москви.
Автор понад 500 сюжетів для кіноперіодики: «Східний Сибір», «На сторожі СРСР», «Наука і техніка», «Новини дня», «Піонерія», «Північний Кавказ», «Радянський Далекий Схід», «Радянський спорт», « Соціалістичне село», «Союзкіножурнал»[1] [K 2] .
Член Спілки кінематографістів СРСР[6] з 1959 року[1] .
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
- 1930 — Підмосковний гігант (разом з М. Ошурковым)
- 1931 — Червоний спорт / Готовий до праці та оборони (разом з І. Біляковим, В. Єшуріним, М. Ошурковим)
- 1932 — Лист колгоспникам
- 1932 — Пуск Дніпробуду (разом з Г. Троянським)
- 1932 — 1 Травня в Москві (у співавторстві)
- 1937 — Рибні багатства Далекого Сходу (разом з групою операторів)
- 1941 — Кріпи протипожежну оборону (разом з О. Рейзман)
- 1941 — Прибуття в СРСР англійської та американської делегацій на нараду трьох держав (разом з групою операторів)
- 1943 — Штурм Новоросійська (разом з групою операторів)
- 1944 — Битва за Севастополь (разом з групою операторів)
- 1944 — Звільнення Пскова (разом з групою операторів)
- 1944 — Штурм і висадка десанту в Петсамо (разом з групою операторів)
- 1945 — XXVIII Жовтень (разом з групою операторів)
- 1945 — У день Перемоги (разом з групою операторів)
- 1949 — 1 Травня (разом з групою операторів)
- 1949 — 1 Травня 1949 (разом з групою операторів)
- 1949 — За високий урожай (разом з групою операторів)
Нагороди[ред. | ред. код]
- медаль «За оборону Кавказу» (1944) [7]
- медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» (1945) [7]
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) [7]
- орден Червоної Зірки (28 травня 1945)[8]
- орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[9]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Згідно листа Івана Запорозького директору ЦСДФ Сергію Герасимову М. Ліфшиця було відраховано з кіногрупи «за власним бажанням» внаслідок аморальних інтриг[3].
- ↑ Нерідко в титрах, документах, публікаціях Ліфшиць вказувався як Лівшиць[1][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Михаил Лифшиц / оператор, фронтовой кинооператор. csdfmuseum.ru (рос.). Музей ЦСДФ. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Лифшиц Михаил Ильич / Записи из ГУК. pamyat-naroda.ru (рос.). Подвиг народа. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Запорожский И. А. (10 січня 2020). Письмо И. А. Запорожского директору ЦСДФ С. А. Герасимову. csdfmuseum.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Награда Михаила Лифшица. pamyat-naroda.su (рос.). Подвиг народа. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Моргенштерн Виктор. На полях стенограммы : [арх. 2 травня 2021] // Советское кино : журнал. — 1933. — № 1—2. — С. 64—73.
- ↑ Справочник Союза кинематографистов СССР. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Всесоюзное бюро пропаганды киноискусства, 1986. — С. 116. — 6000 прим.
- ↑ а б в Создатели фронтовой кинолетописи. Биофильмографический справочник, 2016, с. 565—567.
- ↑ Лифшиц Михаил Ильич / Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru (рос.). Подвиг народа. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Лифшиц Михаил Ильич / Орден Отечественной войны II степени. pamyat-naroda.ru (рос.). Подвиг народа. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Дерябин А. С. Создатели фронтовой кинолетописи. Биофильмографический справочник. — Москва. — Госфильмофонд, 2016. — 1032 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-905352-09-6.
- Фомин В. И. Плачьте, но снимайте! Советская фронтовая кинохроника 1941–1945 гг. — Москва : Киновек, 2018. — 960 с. — ISBN 5-905352-20-1.
|
- Народились 20 квітня
- Народились 1905
- Померли 25 листопада
- Померли 1986
- Уродженці Конотопа
- Померли в Москві
- Члени Спілки кінематографістів СРСР
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За оборону Радянського Заполяр'я»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кінооператори XX століття
- Кінооператори СРСР