Максимець Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максимець Микола Миколайович
Народився 15 листопада 1952(1952-11-15) (71 рік)
Гомель, Білоруська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство Національна спілка журналістів України

Мико́ла Микола́йович Максиме́ць (*15 листопада 1952(19521115), м. Гомель, Білоруська РСР, СРСР) — український журналіст, письменник, літератор, публіцист і літературний редактор; член Національної спілки журналістів України. Головний редактор ВД «Букрек» (станом на кінець весни 2020 року). Живе й працює в Чернівцях.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 15 листопада 1952 року в місті Гомелі (Білорусь).

Дитинство і юнацькі роки провів у селі Старі Боровичі (тепер Сновського району Чернігівської області). Навчався в місцевій 8-річній та Новоборовицькій середній школах.

Після служби в Радянській Армії вступив до факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив у 1978 році[1].

Працював у періодичних виданнях: «Промінь» (Щорс), газетах «Радянська Буковина» (Чернівці), «Деснянська правда» (Чернігів), також редагував чернівецьку обласну газету «Молодий буковинець» (1983-86).

Від 2000-х очолював видавництво «Ратуша», з середини десятиліття — у ВД «Букрек», також заступник головного редактора західноукраїнського тижневика «Ва-Банк» (всі — Чернівці).

Починаючи від 2010-х і понині Микола Максимець — частий гість літературних вечорів, зустрічей земляків та інших культурних заходів і акцій, зокрема, у Києві, Чернівцях, Чернігові та на Чернігівщині, на яких неодмінно дарує і підписує книги власного авторства, презентує видання ВД «Букрек»[2].

Творчість[ред. | ред. код]

М. М. Максимець — автор повісті, оповідань і публіцистичних есеїв, багато в чому автобографічних, реалістичних і ліричних водночас. У своїх творах літератор звертається до спогадів про село і околиці на Сновщині, де провів дитячі і молоді роки; описує природу і людей Придесенного краю, якими бачив і знав їх у 1960-ті.

Бібліографія
  • На сторожі білого птаха : оповідання, нариси, публіцистичні розвідки[3] / М. М. Максимець. – Чернівці : Букрек, 2015. – 504 с. : іл. ISBN 978-966-399-660-8;
  • Таємниця гори діда Лева. Повість[4] / М. М. Максимець. – Чернівці : Букрек, 2018. (вид. 2-е). – 288 с. : іл. ISBN 978-966-399-946-3 .

Автор активно друкується в місцевій та всеукраїнській пресі.

Як літературний редактор здійснив редакцію понад 100 книг вітчизняних і зарубіжних авторів.

Визнання[ред. | ред. код]

Микола Миколайович Максимець нагороджений низкою премій і відзнак:

Особисте життя[ред. | ред. код]

Подружжя Максимців у Миговому, лютий 2020

Дружина — Д. С. Максимець, журналістка, підприємиця, власниця ВД «Букрек».

Двоє дорослих синів — Сергій і Олександр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Випуск 1978 року. Стаціонар у вебпроекті «Віртуальний музей Інституту журналістики»
  2. ↑ див. напр., «На сторожі білого птаха» [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] // інфоматеріал за 17.10.2015 на вебпортал «Жінка-українка»
  3. ↑ Книга на сайті [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.] ВД «Букрек»
  4. ↑ Книга [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Book Forum Lviv

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максимець_Микола_Миколайович&oldid=36555738