Макс Еттінгер
| Макс Еттінгер | |
|---|---|
| Народився |
27 грудня 1874[1][2] Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер |
19 липня 1951[1][2] (76 років) Базель, Швейцарія |
| Країна |
 Німеччина Швейцарія Австрія |
| Діяльність | диригент, композитор, лібретист |
| Знання мов | німецька |
Макс Еттінгер (нім. Max Ettinger; нар. 27 грудня 1874, Львів — пом. 19 липня 1951, Базель) — австрійсько-німецько-швейцарський композитор і диригент.
Життя[ред. | ред. код]
Еттінгер народився у Львові, був онуком головного рабина Львова і сином поміщика Герца Еттінгера. Його мати, Ернестіна Ландау, дала йому першу музичну освіту. Його вчили репетитори в маєтку його батьків, і він здав випускний іспит в старій німецько-польській гімназії у Львові. У Берліні він намагався поступити у вищу музичну школу, але його не прийняли. Там він отримав приватні уроки гармонії і композиції Генріха фон Герцогенберга і Генріха ван Айкена в 1899 році. З 1900 по 1903 рік він навчався у Мюнхенській вищій школі музики і театру в Йозефа Габріеля Райнбергера, Віктора Глута і Людвіга Тюйля, у останнього приватно до 1905 року. В 1906 році він працював диригентом в Саарбрюкені і в 1910 році у Любеку, але за станом здоров'я залишив цю роботу. З 1911 року він знову жив у Мюнхені та працював композитором, де в 1913 році одружився на Йозефіні Крісак.[3]
У 20-х роках Еттінгер успішно працював композитором, його літературні опери виконувались у Нюрнберзі, Гамбурзі, Мюнхені, Кілі й Лейпцигу. Також знову працював диригентом у Лейпцигу (1920—1929) та Берліні (1929—1933).[4] У 1933 році він емігрував до Швейцарії, маючи австрійське громадянство, оскільки сам народився у Львові, і оселився в Асконі, де вже володів будинком. З Аншлюсом він став громадянином Німеччини, але його німецьке громадянство було анульоване, коли були депортовані єврейські емігранти. Еттінгер втратив свій будинок в результаті банкрутства банку і отримав підтримку швейцарської ізраїльської організації з надання допомоги бідним. Еттінгер створював оркестрові твори та камерну музику, а також музику до культурних фільмів. Еттінгер помер у Базелі в липні 1951 року в 76-річному віці й був похований у Цюриху. Його дружина померла через кілька днів після його смерті.
Культурний спадок Еттінгера сьогодні знаходиться в бібліотеці Israelitische Cultusgemeinde Zürich.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rialon Pantomime op. 11, Мюнхен, 1911
- Джудіт (Лібрето: Макс Еттінгер за «Юдіфою» Геббеля), музична трагедія в 3-х діях ор. 28. (1920/1921 Нюрнберг)
- Der eifersüchtige Trinker (Лібрето: Friedrich Freksa[de] після Декамероне Боккаціо), Музична трагікомедія в 1 дії, op. 14. (1925 Нюрнберг)
- Хуана . Опера в одному Aufzug op. 33. Вірш Георга Кайзера, (1925 Нюрнберг)
- Клавіго . Опера в двох ауфзюгенських ор. 34 (шість сцен). Поезія Макса Еттінгера за клавіго Гете . (1926 Лейпциг)
- Фрюлінгс Ервахен (Лібрето: Макс Еттінгер за Фрелінгом Ервакеном Френка Ведекінда), Опера в 3 актах ор. 36. (1928 Лейпциг)
- Долорес (Лібрето: Макс Еттінгер за Емілем Золою), опера в 3-х діях, ор. 40 (1930/31; 1936 р. Відня)
- Das Lied von Moses. Ораторія (1939). Вперше виконано 10 грудня 1939 р. У приміщенні Gemeindehaus ізраїльської організації Israelitische Cultusgemeinde в Цюриху під керівництвом Олександра Шайхета зі змішаним хором (до складу якого входять «Хасомир» та «Хор єврейських дам») та посиленим камерним оркестром Цюриху.
- Дер Дибук, балет (1946/47)
- Jiddisch Requiem з текстами Lajzer Ajchenrand[de] та Хаїм Нахман Бялік . Вперше виконана в 1948 році (у Цюриху в Тонхаллі хором «Хасомір» під керівництвом Олександра Шайчета).
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116585668 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Max Ettinger [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.], Entry on operone
- ↑ Ettinger, Max [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] in Baker‘s Biographical Dictionary of Musicians 2001
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Івана Рентш : Макс Еттінгер. Ein kommentiertes Werkverzeichnis . Berner Veröffentlichungen zur Musikforschung, вип. 2. Берн 2010.ISBN 978-3-0343-0349-1
- Івана Рентш: «Jüdische» Musik aus dem Schweizer Exil: Макс Еттінгер в Асконі. У «La musica nella Svizzera italiana», під редакцією Карло Піккарді, Novalles 2003 (примітки до блоку 48), pp. 259 , текст = Інтернет (PDF 3,6 МБ) .
- Joseph Walk[de] (ред.): Kurzbiographien zur Geschichte der Juden 1918—1945. Під редакцією Інституту Лео Бека, Єрусалим. Саур, Мюнхен 1988,ISBN 3-598-10477-4 .
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія. Макс Еттінгер // Німецька національна бібліотека
- Das Jiddisch Requiem фон Макса Еттінгера [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
|
