Малахов Віктор Аронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Малахов Віктор Аронович
Народився 4 липня 1948(1948-07-04) (70 років)
Київ
Діяльність філософ
Науковий ступінь Доктор філософських наук

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Мала́хов Віктор Аронович — доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, головний науковий співробітник Інституту філософії НАНУ.

Біографія[ред. | ред. код]

  • 1948 — 4 липня, народився у м. Києві.
  • 1966 — Закінчив середню школу № 87 м. Києва.
  • 1966–1967 — Формувальник Київського живописно-скульптурного комбінату.
  • 1967–1972 — Студент філософського факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
  • 1972 — Старший лаборант відділу марксистсько-ленінської естетики Інституту філософії АН України.
  • 1973 — Молодший науковий співробітник відділу марксистсько-ленінської естетики Інституту філософії АН України.
  • 1981 — 27 березня, захист кандидатської дисертації «Про специфіку культурної обумовленості людської діяльності».
  • 1981 — Присуджено науковий ступінь кандидата філософських наук.
  • 1984 — Старший науковий співробітник відділу філософських проблем соціалістичної культури Інституту філософії АН України.
  • 1985 — 31 липня, народження дочки Катерини.
  • 1989 — Провідний науковий співробітник відділу філософських проблем соціалістичної культури Інституту філософії АН України.
  • 1991 — Присуджено вчене звання старшого наукового співробітника.
  • 1992 — Завідувач сектору етики Інституту філософії НАН України.
  • 1992 — 29 жовтня, захист докторської дисертації «Моральне світовідношення в мистецтві (філософсько-естетичний аналіз)».
  • 1992 — Присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
  • 1996 — Провідний науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії НАН України; керівник проблемнодослідницької групи з етики.
  • 2003 — Головний науковий співробітник відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
  • 2004 — Присуджено вчене звання професора.
  • 24 вересня 2015 виїхав жити до Ізраїлю.

Праці[ред. | ред. код]

Автор понад 200 публікацій в галузі етики, історії філософії, філософії культури. Серед найвідоміших його монографій — «Культура і людська цілісність» (Київ, 1984), «Мистецтво і людське світовідношення» (Київ, 1988), «Ранимість любові» (Київ, 2005), «Право бути собою» (Київ, 2008), брошури «Сором. Філософсько-етичний нарис» (Москва, 1989), «Наука розлуки…» (Москва, 1992). Навчальний посібник В. А. Малахова «Етика: курс лекцій», вперше виданий у Києві в 1996 році (сьогодні існує вже п'ять перевидань), досі залишається одним із головних підручників етики в українських університетах.

Google книга
Зміст
Переднє слово................................... 7
Віч-на-віч
1. Правда, яку витримати нелегко................. 11
2. Міф про міф. Національна міфологія як тема
сучасної міфотворчості........................ 19
3. Чому я не постмодерніст?...................... 29
4. Еліта та інтелігенція в сучасному українському
суспільстві..................................... 35
5. Особистість і національна культура:
підґрунтя етичних проблем................................39
6. Зізнання реакціонера........................... 61
Студії з етики
1. «Біос політикос»: нарис етичних проблем...................77
2. По той бік опозиції етосу і моралі: постонтологічні
аспекти моральності......................................107
3. Мораль на межі людського: виклики сьогодення............125
4. «Лихий погляд» у сучасному світоставленні................157
Думки і люди
1. Христологічні мотиви у творчості Г. Сковороди............167
2. Образ Великого інквізитора у дзеркалі мінливих
альтернатив: ворог свободи, страдник за людство..........181
3. Демократія та моральна культура (з роздумів над
ідейною спадщиною П.І. Новгородцева)...................195
4. До методології дослідження вітчизняної
філософської думки 60 80-х рр. XX ст....................205
5. У тривозі за правду минущу................................209
6. Людина, яка вміла радіти..................................217
7. Про автора книги з оглядом на її героя......................225
8. Буття як дарунок і віддяка: дещо з нашої
молодої філософії.........................................235

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Арон Якович Футерман, скульптор
  • Матір — Тамара Павлівна Малахова, лікар-терапевт.
  • Дружина — Тетяна Олексіївна Чайка (з 8 лютого 1980).
  • Дочка — Катерина (нар. 31 липня 1985).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]