Попович Мирослав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попович Мирослав Володимирович
Українська філософія
Мирослав Попович.jpg
Народження 12 квітня 1930(1930-04-12)
Житомир, Волинська округа, УСРР
Смерть 10 лютого 2018(2018-02-10) (87 років)
Київ, Україна
Поховання
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українці
Знання мов
  • українська
  • Діяльність
  • письменник
  • Член НАН України
    Науковий ступінь доктор філософських наук
    Школа / Традиція Київська філософська школа
    Основні інтереси - логіка, методологія та філософія науки
    - філософія і історія культури
    - історія української культури
    Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Зазнав впливу
  • Кант
    Гегель
    Маркс
    Віденський гурток
    Фреге
    Рассел
  • Історичний період Філософія XX століття
    Нагороди
    Орден Свободи
    Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
    Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
    Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
    Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
    Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
    Кавалер ордена Почесного легіону
    Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України

    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Миросла́в Володи́мирович Попо́вич (12 квітня 1930, Житомир — 10 лютого 2018[1]) — український філософ, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор філософських наук, професор, педагог, фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (2001—2018), завідувач відділом логіки та методології науки Інституту філософії.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі.

    Початкову освіту здобув в Ізяславській СШ № 1. 1948 — закінчив Народицьку середню школу № 1. 1948—1953 — студент філософського факультету Київського університету ім. Шевченка.

    • 1953—1956 — директор і вчитель історії середньої школи у селищі Золотий Потік Золотопотіцького району Тернопільської області.
    • 1956, серпень — звільнений з посади директора, переведений вчителем до школи у селі Порхова того ж району[2]
    • 1956—1959 — аспірант Інституту філософії АН України.
      1959 — молодший науковий співробітник реферативної групи Інституту філософії АН України.
    • 1960 — захист кандидатської дисертації «Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії» (рос. “Иррационализм в современной французской буржуазной философии”).
    • 1960 — присуджено науковий ступінь кандидата філософських наук.
    • 1961 — в. о. вченого секретаря Інституту філософії АН України.
    • 1962 — старший науковий співробітник відділу діалектичного матеріалізму.
    • 1965 — присуджено вчене звання старшого наукового співробітника.
    • 1966 — захист докторської дисертації на тему: «Філософський аналіз мови науки» (рос. “О философском анализе языка науки”).
    • 1967 — в.о. завідувача відділом методології, методики і техніки соціальних досліджень Інституту філософії АН України.
    • 1967 — присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
    • 1969 — завідувач відділом логіки наукового пізнання Інституту філософії АН України.
    • 1970 — нагороджений медаллю рос. “За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина”.
    • 1974 — присуджено вчене звання професора.
    • 1982 — нагороджений медаллю рос. “В память 1500-летия Киева”.
    • 1984 — завідувач відділом логіки наукового пізнання та філософських основ природознавства Інституту філософії.
    • 1986 — завідувач відділу філософії, логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
    • 1989 — голова першого осередку Руху.
       — член Капітули україно-польського порозуміння.
       — член Комітету з Державних премій України (гуманітарна секція).
       — член Комітету з Національних премій України ім. Тараса Шевченка.
    • 1992 — обраний членом-кореспондентом НАН України.
       — Президент Філософського товариства України.
       — Президент товариства «Україна-Франція».
    • 1996 — завідувач відділу логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
    • 1996 — нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За заслуги» III ступеня.
    • 2000 — присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
    • 2001 — присуджена національна премія України ім. Тараса Шевченка.
    • 2001 — виконувач обов'язків директора Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України.
    • 2001 — нагороджений премією ім. В. І. Вернадського Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття».
    • 2002 — лауреат шостої загальнонаціональної програми «Людина року-2001» в номінації «Вчений року».
    • 2002 — директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
    • 2003 — академік НАН України.
    • 2003 — премія «Людина року-2003» в номінації «Вчений року».
    • 2005 — кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
    • 2005 — французький орден Почесного легіону.
    • 2006 — відзнака НАН України «За наукові досягнення».
    • 2008 — «Золота медаль ім. В. І. Вернадського НАН України».
    • 2009 — Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    2015 — Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[3]

    Головний редактор наукового журналу «Філософська думка», член редколегій часописів «Вища школа», «Людина і Політика», «Наукові записки Національного університету „Києво-Могилянська академія“. Серія Філософія».

    Смерть[ред. | ред. код]

    Помер 10 лютого 2018 року у Києві на 88 році життя.[4][5]

    Прощальна церемонія[ред. | ред. код]

    Прощальна церемонія відбулася 13 лютого 2018 року у Великому конференц-залі Національної академії наук України. У церемонії взяв участь Президент України Петро Порошенко.[6]

    Поховання[ред. | ред. код]

    Похований 13 лютого на Байковому кладовищі (ділянка — 33)[7]

    Посмертна державна нагорода[ред. | ред. код]

    Указом Президента України №- 32/2018 від 14 лютого 2018 року, Поповича за визначні заслуги перед Україною посмертно нагороджено Орденом Свободи.[8]

    Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

    Через декілька днів після смерті Поповича, на сайті Київради була подана електронна петиція з пропозицією перейменувати на його честь вулицю Семашка, в Святошинському районі Києва, де він провів останні роки життя.

    Сутнісні публікації[ред. | ред. код]

    • «Похід проти розуму: Ірраціоналізм у сучасній французькій буржуазній філософії» (1960)
    • «О философском анализе языка науки» (1966)
    • «Логіка і наукове пізнання» (1971)
    • «Философские вопросы семантики» (1975)
    • «Очерк истории логических идей в культурно-историческом контексте» (1979)
    • «Григорій Сковорода» (1984, співав)
    • «Мировоззрение древних славян». Київ, Наукова думка, 1985. — 168 с. (EBook 2016, pdf)
    • «Микола Гоголь» (1989)
    • «Україна і Європа: праві і ліві» (1996)
    • «Раціональність і виміри людського буття» (1997)
    • «Нарис історії культури України» (1998) ISBN 966-505-205-5
    • «Універсальний словник-енциклопедія» (1999, головний редактор)
    • «Червоне століття» (2005) (pdf)
    • «Бути людиною» (К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011)

    Відзнаки[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Пішов з життя філософ Мирослав Попович /Громадське радіо, 10.02.2018/
    2. Наливайко О. Колишній директор Золотопотіцької школи Мирослав Попович — лауреат Шевченківської премії // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 184—185. — ISBN 978-966-528-289-1.
    3. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16. 
    4. Помер Мирослав Попович /УНН, 10.02.2018/
    5. Помер філософ Мирослав Попович /Радіо Свобода, 10.02.2018/
    6. Президент попрощався з видатним українським філософом Мирославом Поповичем /Сайт Президента України, 13.02.2018/
    7. Сайт НАНУ
    8. Указ №- 32/2018 від 14.02.2018 на сайті Президента України
    9. Президент України; Указ від 19.11.1996 № 1101/96 — Про нагородження відзнакою Президента України — орденом «За заслуги»
    10. Президент України; Указ від 16.05.2000 № 686/2000 — Про відзначення державними нагородами України
    11. Президент України; Указ від 05.03.2001 № 147/2001 — Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
    12. Кавалери Ордену НКЖ «Ї» «За інтелектуальну відвагу» 2002 р.
    13. Президент України; Указ від 12.04.2005 № 632/2005 — Про нагородження М. Поповича орденом князя Ярослава Мудрого
    14. Рішення Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07.09.2009
    15. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
    16. Указ №- 32/2018 від 14.02.2018 на сайті Президента України

    Джерела[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
    Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Мирослав Попович - 05.01.2015 - Час. Підсумки дня // 5 канал, 5 січня 2015.