Малишев Микола Іванович (підводник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малишев Микола Іванович
Народження 26 листопада 1911(1911-11-26)
Петровський район, СРСР
Смерть 13 жовтня 1973(1973-10-13) (61 рік)
Ялта, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Освіта Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Звання капітан 3-го рангу
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» знак «Командир підводного човна»

Микола Іванович Малишев (1911—1973) — капітан 3 рангу, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1944), позбавлений звань і нагород у зв'язку із засудженням[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1911 року в селі Новопавлівка Кондольської волості[2] (нині — Пензенський район Пензенської області[3]).

У 1931 році призваний на службу у флот. З квітня по грудень 1932 року служив комендором на лінкор «Марат» Балтійського флоту. У 1932 році закінчив артилерійську школу Навчального загону, в 1933 році — морський факультет при електромінній школі імені О. С. Попова, в 1937 році — Військово-морське училище імені М. В. Фрунзе. Після закінчення училища служив на Чорноморському флоті. З жовтня 1937 року по листопад 1938 року штурман підводного човна «А-4»[1].

У 1939 році закінчив спецкурси комскладу підводного плавання, після чого продовжив службу на Чорноморському флоті, з липня 1939 року по листопад 1940 року помічник командира підводного човна «А-2», а в листопаді 1940 року — листопаді 1941 року — командир ПЛ «А-3». До початку Другої світової війни підводний човен, яким командував М.І. Малишев, перебував у Севастополі на капітальному ремонті. У липні 1941 року, завершивши ремонтні роботи, вона була передислокована до міста Поті, де до листопада 1941 року вона виконувала завдання несення дозорної служби в морському районі на південний захід від міста, але зустрічей з кораблями супротивниками не мала[1].

У листопаді 1941 року старший лейтенант Н.І. Малишев був призначений командиром підводного човна «М-62». Під його командуванням човен брав участь в обороні Севастополя та Кавказу, звільненні Криму, здійснював бойові походи на комунікації противника, пошук і знищення кораблів противника. Підводний човен діяв у районах мису Тарханкут, мису Бургас, островів Фідонісі, Суліна-Констанца. Підводний човен неодноразово піддавався атакам ворожих судів, однак завдяки своєчасним діям М.І. Малишева, підводний човен завжди вдавалося вивести з-під удару[1].

З листопада 1941 року по вересень 1944 року підводний човен зробив 19 бойових походів, потопивши при цьому два транспорти та десантну баржу[1].

16 травня 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойового завдання командування в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками по звільненню Криму і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітан-лейтенант М.І. Малишев удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 3809. 20 липня 1944 року М.І. Малишеву присвоєно військове звання капітана 3 рангу. 22 липня того ж року підводний човен М.І. Малишева удостоєний гвардійського звання[1].

У листопаді 1944 року — липні 1945 року командував підводним човном «ТС-3». У липні 1945 року переведений на Червонопрапорний Балтійський флот, але з січня 1946 року знову продовжив командувати підводним човном «ТС-2» на Чорноморському флоті. У січні 1948 року капітан 3 рангу М.І. Малишев звільнений у запас[1].

Скоїв вбивство (або співучасть у вбивстві свого 12-річного сина, за що був засуджений до 10 років позбавлення волі і 6 травня 1952 року указом Президії Верховної Ради СРСР позбавлений звань і нагород[4].

Помер 13 жовтня 1973 року в Ялті, де і похований[1].

Нагороджений орденами Червоного Прапора (1943), Червоної Зірки (1946[1]); медалями «За бойові заслуги» (3.11.1944[5]), «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказу»[6].

Був представлений до нагородження орденом Нахімова II ступеня[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Малишев Микола Іванович (підводник). // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. ↑ Малышев Николай Иванович № записи: 49251134. Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012.
  3. ↑ Кондольский район. Суслоны: Авторский портал М. Полубоярова. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 2 травня 2020.
  4. ↑ Конев В. Н. Прокляты и забыты. Отверженные Герои СССР. — М.: Яуза: Эксмо, 2010. — С. 250—251. — 480 с. — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-44298-0.
  5. ↑ Малышев Николай Иванович 1911 г.р. № записи: 50643171. Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 6 лютого 2016.
  6. ↑ а б Представление на награждение № записи: 7748288. Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 6 лютого 2016.

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малишев_Микола_Іванович_(підводник)&oldid=34851136