Адлер Мангайм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мангейм (хокейний клуб))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адлер Мангайм
Адлер Мангайм
Ліга Німецька хокейна ліга
Заснована 1936
Історія «Маннхаймер ЕРК» (1936—1994)
«Адлер Мангайм» (з 1994)
Домашня арена САП-Арена 13.600 місць
Місто м. Мангайм, Німеччина
Кольори синій, білий, червоний
              
Адлер Мангайм у Вікісховищі?

«Адлер Мангайм» (нім. Adler Mannheim — Орли Мангайму, назва з 1994 року) — хокейний клуб з міста Мангайм, Німеччина. Заснований у 1936 році як «Маннхаймер ЕРК» (МЕРК), з 1994 року — «Адлер Мангайм». Клуб був одним із засновників Німецької хокейної ліги.

Домашні матчі команда проводить з 2005 року на «САП-Арені» (13600 глядачів). Офіційні кольори клубу синій, білий та червоний.

Досягнення[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Створення та становлення клубу, сезони 1936 — 1943[ред. | ред. код]

Логотип клубу

Олімпійський чемпіон Уґо Штраус заснував у 1936 році гребний клуб «Маннхаймер РК», при якому діяла ковзанка. Отримавши місце навесні 1938 року, почалось будівництво ковзанки, яка відкрилась в 1939 році в парку Фрідріх. 83 члени клубу заснували 19 травня 1938 року спортивний клуб з льодового та роликового хокею, який узяв участь у першому сезоні чемпіонату Німеччини 1938/39 років. Першу гру Мангайм провів 19 лютого в присутності 5000 глядачів у парку Фрідріх проти чинного німецького чемпіона СК Ріссерзеє.[1]

З 1941 до 1943 року клуб діставався фіналу чемпіонату Німеччини, а 1942 — півфіналу. Чемпіонати 1944 та 1945 було скасовано у зв'язку з Другою світовою війною.

У червні 1943 року стадіон був зруйнованим під час повітряного нальоту, після чого відновленим.

Сезони 1949 — 1965[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни, в 1949 році, клуб проводив товариські матчі з іншими командами регіону. З 1951 року команда знову брала участь у регулярному чемпіонаті Ліги Вюртемберг, і вже в 1954 році виграла чемпіонат і підвищилась у класі. На чолі колективу тоді був граючий тренер Курт.

1958 року «МЕРК» стає одним з членів-засновників хокейної ліги. Хоча це були часи панування таких клубів, як ЄВ Фюссен, СК Ріссерзеє і ХК Бад Тольц, команда зуміла посісти третє місце в сезонах 1958/59, 1962/63 і 1964/65 .

Сезони 1965 — 1978[ред. | ред. код]

Логотип клубу

З середини 1960-х «Маннхаймер ЕРК» грали в Бундеслізі, та в сезоні 1970/71 команда, маючи лише три перемоги за сезон та відвідуваність матчів в 300 глядачів,[2] вилетіла до другої Бундесліги.

1976 року починають будувати нову, більш конкурентоспроможну команду, яка зможе грати на вищому рівні. І це, нарешті, дало результат — у 1978 році хокеїсти Мангайму завоювали право грати в Бундеслізі.

Сезони 1978 — 1990[ред. | ред. код]

При обмеженому бюджеті створити команду рівня Бундесліги намагається тренер Вайзенбах. Для цього він вирушив до Північної Америки, щоб спеціально шукати гравців з німецьким корінням. Гарольд Крейс, Манфред Вольф, Рой Роджер і Пітер Ашерл — гравці того часу.

Перед початком сезону (1980) команду, у складі якої вже були Рон Андрюфф, Холгер Майтінгер, Маркус Кюхл, а також Пітер Обреса, підсилили нові гравці. У складному режимі провівши всі матчі сезону, команда показала високу витривалість і вперше змогла виграти чемпіонат Німеччини. Перемогу було здобутр в передостанньому матчі в Берліні. Таким чином, для Мангайму останній матч проти Кельну став формальністю.

Перед початком нового сезону команду очолив чехословацький спеціаліст Ладіслав Олійник.

1981 року чемпіонат уперше пройшов за новою системою — після основного турніру розігрувався плей-оф. У 1983 році стає віце-чемпіоном, після програшу у фіналі ЕБ Ландсхут. У наступному сезоні МЕРК посіли, вперше у своїй історії, в основному раунді перше місце, але потім, програвши у півфіналі, в кінцевому підсумку стали третіми. У 1985 році клуб вийшов утретє за чотири роки до плей-оф.

Наступного року Олійник переїхав до Розенгайму. Крім того, покинули команду Манфред Вольф, Рой Роджер і Андреас Нієдербергер. Омолоділа команда не змогла компенсувати всі втрати, тому президент Гельмут Мюллер, після десяти успішних років, оголосив про свою відставку. Лише через один рік до команди повернувся її тренер Л. Олійник. Разом з його поверненням прийшли і нові успіхи. «Мангайм ЕРК» у сезоні 1986/87 знову грає у фіналі, але поступається Кельну. У наступному сезоні вони вже зустрічаються з Кельном у півфіналі. Реванш не вдався і МЕРК посів в підсумку третє місце, перегравши в серії «Дюссельдорф ЕГ». У 1989 році команда програла матч за третє місце Кельну і посіла четверте місце.

Загроза банкрутства й створення Німецької хокейної ліги (DEL) (сезони 1990 — 1996)[ред. | ред. код]

На початку нового десятиліття Ладіслав Олійник покинув «Маннхаймер ЕРК». В наступні роки команда балансувала між п'ятим і сьомим місцями.

Навесні 1994 року хокей в Мангаймі опинився на межі зникнення, оскільки борги клубу зросли до восьми мільйонів марок.[3] Кризу було вирішено тільки тому, що гравці відмовилися від 30 відсотків своєї зарплати, а найдорожчі, такі зірки, як Їржі Лала і Петер Драйзайтл, перейшли до інших клубів. Після закінчення 1993/94 сезону було засновано Німецьку хокейну лігу. Для задоволення потреб професійного хокею команда МЕРК перейшла до нового спонсора і грає з того часу під ім'ям «Адлер Мангайм».

У перший же сезон DEL молода команда посіла в попередньому раунді третє місце, але програла у чвертьфіналі майбутньому чемпіону Кельну. У 1996 році команда посіла шосте місце, програвши знову у чвертьфіналі.

Сезони 1996 — 2015[ред. | ред. код]

З прийняттям нових Законів ЄС (Правило Босмана), відповідно до якого громадяни ЄС можуть вільно вибирати свій клуб, керівництво Мангайму швидко відреагувало на зміни в законодавстві та взяло гравців із Франції, Австрії, Італії та Бельгії. Таке підкріплення дало результати — в сезоні 1996/97 команда вдруге виграла чемпіонат Німеччини, і вперше з моменту створення DEL. Єдиним гравцем команди-чемпіона 1980 був капітан Гарольд Крацйс, який згодом завершив свою кар'єру гравця.

Рік по тому титул був успішно захищений. Після першого раунду команда посіла лише четверте місце, але в плей-оф команда виграла фінальну серію в Берліна. Гравець Мангайму Філіпп Бозон був названий в лізі — гравцем року. Сезон 1998/99 команда закінчила на третьому місці, але, здобувши перемоги в плей-оф, Мангайм втретє поспіль виграв чемпіонат.

Наступний сезон був роком змін. Команду покинув тренер Ленс Нетері, а також деякі з найкращих виконавців у останні роки. Місце тренера посів канадський спеціаліст Кріс Валентайн. Зрештою, команда вилетіла в чвертьфіналі. Єдиною світлою плямою з точки зору клубу був Ян Алстон, який став найкращим бомбардиром німецької хокейної ліги з 74 очками. В команді знову відбулись зміни на багатьох позиціях, і новий тренер Білл Стюарт виграв чемпіонат 2000/01 з новим рекордом Ліги, здобувши 115 очок в 60 іграх.

Влітку 2001 року менеджмент клубу ліквідовує загрозу банкрутства. Мангайм в сезоні 2001/02 доходить до фіналу, де поступається Кельну. 2003 року знову не пройшли в півфіналі акул з Кельну, але вперше виграли Кубок Німеччини. У наступному році команда посіла лише шосте місце, в чвертьфіналі поступившись Гамбургу.

Матч з «Кельнер Гайє» 2005

У сезоні 2004/05, через локаут у Національній хокейній лізі, в клуб прийшли німецькі гравці НХЛ Йохен Гехт і Свен Бутеншон, гравець збірної Франції голкіпер Крістобаль Юе і захисники Енді Делмор і Яннік Трамбле, крайній нападник Ерік Гілі. Однак у регулярному чемпіонаті команда посіла шосте місце. У плей-оф програли Берліну. У сезоні 2005/06 команда мала бюджет у вісім мільйонів євро. Була побудована SAP Arena, котра стала однією з найсучасніших багатоцільових комплексів у Європі. Цей чемпіонат Орли з Мангайму закінчили лише на десятому місці, а плей-оф уперше з моменту своєї появи в німецькому хокеї у 1981 пройшов без них. Хоча команда дійшла до фіналу в Кубку Німеччини з хокею, але тут вони програли Дюссельдорфу. Незважаючи на невдалий сезон, аудиторія нової арени становила 11056 глядачів за гру.[4]

Вкидання в матчі з «Кассель Хаскіс» 2006

У сезоні 2006/07, команда виграла шостий титул в історії клубу, зробивши в тому сезоні дубль, вигравши Кубок Німеччини із хокею. Відвідуваність досягла 12 688 глядачів за матч.[5]

22 березня 2008 «Адлер Мангайм» і «Кельн» встановили рекорд із найдовшої гри в європейській історії хокею. У третьому чвертьфінальному матчі плей-оф на Кельн Арені обидві команди провели 168:16 хвилин на льоду. Гра закінчилась за рахунку 5:4, а переможний гол Кельна закинув Філіп Гогулла. У світі це другий за тривалістю матч — лише один матч у НХЛ 1936 року тривав довше.[6] Орли зрештою програли в серії 1:4.

У наступному році команда виступила невдало (4 місце в регулярному чемпіонаті), наслідком чого стало звільнення тренера Дейва Кінга. Сезон 2009/10 команда провела ще гірше, посівши дев'яте місце. Був звільнений тренер Дуг Мейсон, а на його місце прийшов Гарольд Крайс, який є хокейною легендою Мангайму.

2010/11 команда фінішувала на сьомому місці, а потім програла у плей-оф у чвертьфіналі Дюссельдорфу.

2011/12 команда посіла четверте місце, а у плей-оф досягла фіналу. В ньому брали участь два гіганти Німецької хокейної ліги, Мангайм та Берлін, які до того часу виграли по п'ять разів чемпіонат. Четвертий матч фінальної серії «орли» провели на власній арені. В останньому періоді вигравали з рахунком 5:2, та берлінці зрівняли рахунок, а в овертаймі закинули переможну шайбу. П'яту гру виграли столичні хокеїсти з рахунком 3:1. Таким чином, «орли» стали срібними призерами чемпіонату Німеччини.[7]

Маркус Кінк під час виконання буліту 2012

У сезоні 2012/2013 через локаут у НХЛ в клубі грали: Денніс Зайденберг (Бостон Брюїнс), Йохен Гехт, Джейсон Помінвіль (обидва з Баффало Сейбрс) і Марцель Гоч (Флорида Пантерс).

В сезоні 2013/2014, після кількох поразок, «Адлер Мангайм» та Гарольд Крайс розірвали контракт за взаємною угодою 31 грудня 2013[8]. Наступником став Ганс Зак. Попередній раунд «орли» закінчили на 4-му місці, а в чвертьфіналі у серії плей-оф поступилися Кельнер Гайє 1:4 (0:1, 2:3 ОТ, 2:1 ОТ, 1:2, 1:2). Після невдачі в чвертьфіналі проти Кельну головний тренер Ганс Зак оголосив про свою відставку. Зака змінив Джефф Ворд, який 19 червня 2014 під час прес-конференції уклав контракт на три роки.

Сезон 2014/15 «орли» провели досить вдало. Головному тренеру Джеффу Ворду вдалося збалансувати склад команди, завдяки чому в регулярному сезоні Мангайму не було рівних, перше місце та 107 набраних очок. Досить сильно команда пройшла і серію плей-оф вибивши в чвертьфіналі «Нюрнберг Айс-Тайгерс» 4:1, не лишили жодних шансів «Грізлі Адамс Вольфсбург» у півфіналі 4:0 та переграли в фіналі «Інґольштадт» 4:2 при тому, що після перших трьох матчів вони поступались у серії 1:2.

У грудні 2015 клуб брав участь в Кубку Шпенглера.

Чемпіони Німеччини[ред. | ред. код]

Чемпіонські банери над САП-Ареною

1980[ред. | ред. код]

1997[ред. | ред. код]

1998[ред. | ред. код]

1999[ред. | ред. код]

2001[ред. | ред. код]

2007[ред. | ред. код]

2015[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. adler-mannheim.de, Historie Adler Mannheim: Die Anfänge
  2. adler-mannheim.de, Historie Adler Mannheim: Ein bitteres Jahr für das Mannheimer Eishockey
  3. Patrick Reichelt: Superliga DEL: die Chronik der Deutschen Eishockeyliga. Kassel 2004, S. 48
  4. stadionwelt.de, «Alles in allem sehr zufrieden», 2. Oktober 2006
  5. www.iihf.com, SC Bern is still the attendance king of European hockey clubs Meldung der Internationalen Eishockey-Föderation, März 2007
  6. www.ard.de, 5:4 gegen Mannheim nach 168 Minuten, Haie gewinnen Rekord-Spiel
  7. nibelungen-kurier.de, Saisonbilanz Adler Mannheim: Alle Ziele erreicht und dennoch ein bitterer Nachgeschmack 26. Mai 2012
  8. Adler Mannheim trennen sich von Harold Kreis, Mannheimer Morgen 31. Dezember 2013

Посилання[ред. | ред. код]